Давайте поближче придивимося до програмної доповіді патріарха Кирила про руський світ.

Згідно із цією доповіддю у Руського світу мають бути три «основи» (докладний аналіз доповіді та дискусії навколо неї: http://risu.org.ua/ua/index/blog/~chernomorets/36590/):

1. Православні цінності.
2. Російські культура і мова.
3. Особливі політичні традиції.

Чому самі ці три основи? Дуже просто. Потрібно створити вчення про православ’я як основу для модернізації Росії. А Росія як відомо – це завжди імперія. Навіть у найбільш прозахідних росіян – «ліберальна імперія». А патріарх консервативний у світогляді, при всій відкритості до сучасних методів пропаганди. А що є квінтесенцією консервативного російського імперіалізму? Форму часів Миколи I: «православіє-самодержавіє-народность». Берете цю формулу, міняєте народність і самодержавство місцями – для маскування «творчих джерел». Виходить «православіє-народность-самодержавіє». І тепер називаєте «православіє» православними цінностями, «народность» замінюєте на російську культуру і мову, а «самодержавіє», щоб прямо не замінити на «путінізм» пишете як «особливі політичні традиції».

Залишається кілька запитань.

1. Навіщо Росії така неомиколаївська формула? Хіба вже збираються повертатися до часів Миколи Першого? Хіба знову актуальні розмови, про те, що народи Росії – особливі і для них природно перебувати в стані рабів (кріпосних)?
2. Навіщо нове видання формули «православіє-самодержавіє-народность» Україні? І яке відношення має ця ідеологія «православіє-російська мова-путінізм» до проблем розвитку української політичної нації? Ідея, що українська політична культура повинна спиратися на спадщину Давньої Русі теж досить дика. Що знову вводити «холопів» та «смердів», управляти через «князів» та «віче»?
3. Хіба можна спекулювати святинею? Православ’я – це святиня. Намагання використати православ’я в ідеології «православіє-самодержавіє-народность» призвели до революції. Богослови і релігійні філософи дев’ятнадцятого і початку двадцятого століття попереджали, що все закінчиться крахом, але їх не послухали.

Чому виникла ідея пропагувати руський світ. У мене є гіпотеза. В деяких нових релігійних течіях використовується такий метод зомбування. В клас заводять кілька чоловік, із яких незначна кількість новачки. Показують різні предмети. А потім викладач робить вигляд, що щось показує, хоча нічого не має в руках. Але «старі кадри» в аудиторії кажуть «книжка» чи ще щось таке. Або на біле говорять чорне. «Новачки» спротивляться, але відчувають себе незатишно. І ті з них, що «ламаються» говорять на якийсь раз із всіма «книжка», «чорне» - і при цьому відчувають величезне полегшення, підйом, кафй більший за наркотичний. І ось здається нам всім показують такий фокус. «Руський світ» існує. Ясно, що його немає. Ні у версії класичного російського імперіалізму «православіє-самодержавіє-народность», ні у версії «православіє-російська мова-путінізм» неоімперіалізму сьогодення. Але припустимо ви погоджуєтеся. Існує! Кайф, злам свідомості. Ласкаво просимо в православну секту! Саме так – вірні російської церкви вже сьогодні помітно діляться на звичайних віруючих і на адептів російського світу. Останні фанатичні, знервовані, агресивні у відстоюванні власних переконань, залежні від «гуру», культ особистості якого роздмухується все більше і більше. Особливо важливо, щоб подіяло на священиків. Про що вони говорять на єпархіяльних зібраннях? Непосильні податки в єпархію? Непосильні збори "на собор". Ось увіруй в Руський світ, відчуй кайф, і всі проблеми заддуться мізерними! Ось увівував в Руський світ Андрій Ткачев - і зробив ще більш глобальне відкриття (під впливом психологічного ефекту): "все мені дозволено!" І сказав, що православні чоловіки просто повинні "ламати" власних жінок, особливо фізично (http://theology.kiev.ua/audio_single.php?mid=39&cid=51). І приходять до православних психологів жінки, у яких барабанні перетинки лопнули - так їх били. І приводять хворих дітей, хвороби яких почалися після "виховання жінок"...

І куди веде цей шлях? Як і всі російські «особливі шляхи» - в нікуди. Вже не раз українців примушували прогулятися цими шляхами. Вижити вдалося виключно чудом і великим терпінням народу.

Шкода тільки росіян. Велика країна, велика культура, великий народ. А що не почнуть робити – все виходить автомат Калашнікова (за вдалим висловом Чорномирдіна). Або «православіє-самодержавіє-народность». Пора вже придумати щось більш людське, більш Боже.