Ряса з лампасами: на Вінниччині керівництво поліції відверто «грає» на боці Московського патріархату
На початку цього року, 6 січня 2019 року в Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив Томос про автокефалію предстоятелеві Православної церкви України митрополитові Київському і всієї України Епіфанію. Тим самим в Україні було відновлено самостійність помісної церкви і розпочалася її розбудова.
Відтоді про перехід до ПЦУ оголосили сотні релігійних громад на теренах країни. Більшість вірян перейшли від УПЦ МП, яку вважають інструментом Кремля.
Та не всюди такий перехід пройшов без конфліктів і протистоянь. Зокрема, на Вінниччині московським попам вдалося фактично заблокувати бажання тисяч православних молитися у храмах помісної ПЦУ. І не останню роль у цьому вiдіграло керівництво обласної поліції, яке відкрито симпатизує саме УПЦ Московського патріархату.
Архієпископ Варсонофій і генерал Педос
Вінниччина виявилася єдиним регіоном, де про перехід до ПЦУ ще у грудні 2018 року оголосив особисто тодішній митрополит УПЦ МП Симеон. Разом iз ним перейшла під нову юрисдикцію і паства Спасо-Преображенського храму — центрального православного храму Вінниці. Тоді ж УПЦ Московського патріархату, яка не визнає Об’єднавчий собор і Помісну церкву України, призначила на посаду митрополита Вінницького і Барського свого нового ставленика — архієпископа Варсонофія Бородянського.
Уже наприкінці січня 2019 року багатьох вінничан і навіть поліцейських приголомшила новина про те, що архієпископ Варсонофій керував службою у храмі великомученика Димитрія Солунського на території Головного управління Нацполіції у Вінницькій області! Тоді московські попи відслужили молебень та панахиду за правоохоронцями, що загинули при виконанні службових обов’язків.
От тільки виникає питання: чи відслужив би Варсонофій панахиду за загиблими на Донбасі захисниками України? Відповідь очевидна, адже коли вінницькі журналісти запитали Варсонофія, чи вважає він Росію країною-агресором, той відповів: «Певно, що є конфлікт. Як агресор сьогодні, я б не сказав».
А от керівник поліції Вінниччини Юрій Педос ухилився від відповіді на питання, чому проросійського церковника-сепаратиста гостинно зустрічають за парканом режимного об’єкта. І це попри те, що з часів побудови цього храму вона є власністю обласного главку поліції та передана в користування релігійній громаді. В аналогічному випадку в січні 2019 року керівник училища охорони МВС у Вінниці та релігійна громада «попросили» визначитися зі своєю приналежністю до РПЦ чи ПЦУ місцевого священника Віктора Парандюка, після чого той пішов.
І таких випадків вистачає в Україні. От тільки генерал Педос не просив визначатися настоятеля храму на території Главку. А щодо власних релігійних симпатій дав відповідь дуже швидко, наказуючи підлеглим ледь не грудьми ставати на захист інтересів проросійського духовенства регіону.
Поліція, закони земні і Божі
Судіть самі: протягом майже року слідчі поліції Вінниччини по-своєму трактують норми Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (зокрема, статтю 8). Слідча Світлана Воронюк, зокрема, відкрила кримінальне провадження за самоуправство проти начальника управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації Ігоря Скалецького через те, що за зверненням громад він першим в Україні оформив переходи храмів від УПЦ МП до Православної церкви України. Посадовця ОДА уже кілька місяців тероризують допитами і навіть домоглися усунення його з посади на кілька місяців.
.jpg)
Архієпископ Варсонофій.
Зауважимо, що реєстрація є останньою юридичною процедурою переходу громади, яку має зафіксувати саме державний реєстратор. І пан Скалецький першим серед колег з інших областей оформив такі переходи документально. Московські попи зрозуміли, що ефективніше «бити» саме по таких реєстраторах і не втомлюються позиватися до пана Скалецького, через що він практично змушений їздити по області з одного судового засідання на інше.
Додали перцю і підлеглі генерала Педоса, тож як фігурант кримінального провадження посадовець ОДА має погоджувати кожне своє пересування з поліцією.
«Я відчуваю на собі той тиск, безпідставні звинувачення, щоб показово показати для всіх державних службовців, що може бути у випадку, якщо ви будете ухвалювати таке рішення», — зазначив Скалецький у коментарі журналістам після одного iз засідань у суді міста Хмільник.
Спортсмени-паломники і сільські храми
Показовою є ситуація в селі Лука-Мелешківська, яке розташоване поблизу Вінниці. У селі мешкає близько тисячі осіб, тож коли постало питання про приналежність старовинного дерев’яного храму — пам’ятки місцевого значення, сотні членів місцевої релігійної громади (понад 90%) проголосували за те, щоб храм перейшов iз підпорядкування УПЦ МП до автокефальної ПЦУ. Проти висловилося лише 20 осіб.
Утім, попри належним чином проведене голосування та оформлені документи про зміну конфесійної приналежності, на допомогу промосковському попу прийшли заїжджі «тітушки», а селяни так і не змогли потрапити до церкви, на яку жертвували десятиліттями. За словами місцевої мешканки Оксани Боженко, на кожну службу до села прибувають десанти спортсменів, які організовує Вінницька єпархія Московського патріархату.
Цікаво, що владика Варсонофій навіть не приховує цього і називає групи дужих хлопців «молодіжними гуртками». У коментарі журналістам він заявив: «Завжди так було, що при церкві є недільна школа, є молодіжні різні гуртки, є братства... Виконували вони історичну місіонерську місію. Допомога в охороні храму».
Так звані «православні братчики» з’являлися й у інших селах, де майже вся громада проголосувала за вихід iз російської церкви. Зокрема, в селі Пеньківка, де більше 500 людей поставили підпис за перехід, а 24 особи виступили проти. Зараз замість молитися в храмі більшість судиться за власні права, бо десяток прихожан Московської патріархії мають підтримку міцних кулаків.
Тоді як чиновник Ігор Скалецький змушений констатувати: «Я пережив багато судів. На жаль, слідча Головного управління вінницької поліції під час допиту ще в якості свідка мене, а не підозрюваного, намагалася мені постійно подати таким чином, що члени релігійної громади, які ухвалили рішення щодо зміни підлеглості — це насправді не члени релігійної громади. Це члени територіальної громади. А священник подав заяву, де зазначив 15 осіб — це члени релігійної громади!».
Отже, керівництво поліції Вінниччини на власний розсуд трактує норми законодавства, тоді як це можуть робити лише Верховний і Конституційний суди України! У відповідному законі про свободу совісті чітко вказано, що рішення про зміну підпорядкування ухвалюється не парафіяльною радою, як цього хоче поліція, а на загальних зборах членів релігійної громади, тобто всіма людьми, які ходять до церкви того чи іншого населеного пункту:
Іншими словами, слідча Воронюк і її керівник — пан Педос — чомусь вирішили, що лише священник та десяток-другий наближених до нього членів парафіяльної ради мають визначати, кому підпорядковуватися, а не ті жителі села, які будували церкву, збирали гроші на її ремонти, ходили на служби і є законною релігійною громадою.
«У мене була розмова з керівником головного управління Нацполіції у Вінницькій області, де він висловлював свою точку зору і говорив: у вас там священник знає, хто є членом релігійної громади. А ті люди, які збираються, — то члени територіальної громади. Вони не мають ніякого відношення до релігійної громади», — дивується пан Скалецький.
Підтримаю не лише силою, а й грошима
У свою чергу, адвокат Сніжана Чубенко, яка захищає громади ПЦУ, каже, що майже всі справи про побиття членів Православної церкви закриваються, натомість усі заяви членів Московського патріархату розслідуються. При цьому вірян ПЦУ постійно викликають на допити.
«У мене не викликає сумніву те, що поліція лобіює інтереси на території Вінницької області саме Московського патріархату. Будучи юристами, будучи людьми, які мислять стратегічно, в Московському патріархаті зрозуміли, що їм треба вибити з колії і поставити на коліна державний орган в особі Скалецького як начальника управління, якщо той наважиться реєструвати громади нової Української церкви», — переконана пані Чубенко. 
Той самий храм УПЦ МП на території Головного управління Нацполіції у Вінницькій області.
Наразі керівник поліції Вінниччини Юрій Педос раптово пішов у відпустку й на телефонні дзвінки журналістів не відповідає. Слідча Світлана Воронюк також уникає спілкування з пресою. Мовляв, не уповноважена давати будь-які коментарі. І хоча нещодавно Апеляційний суд поновив Скалецького на посаді, пані Воронюк не вгамовується: невдовзі після рішення суду провела черговий обшук у кабінеті чиновника для вилучення документів.
Натомість пресслужба поліції області передала запис однієї з пресконференцій за участі пана Педоса, де той пояснює, звідки взялося провадження щодо чиновника Скалецького. Мовляв, кримінальне провадження розслідується після звернення громад Московської церкви. І додав: «Якщо пан Скалецький порушив закон, він відповідатиме за законами України, за заявами громадян України».
А от адвокат Сніжана Чубенко стверджує, що фактів, які засвідчують прихильність генерала саме до московських попів, вистачає. Тоді як пан Педос мав би бути неупередженим до жодної зі сторін.
Зокрема, за словами пані Чубенко, храм УПЦ МП, який розташований на території Главку і настоятелем якого є протоієрей Сергій Гудзенко, перебуває під неабиякою опікою. Що й казати, якщо навіть настоятель отримує зарплатню по лінії НПУ ледь не як держслужбовець і працівник правоохоронних органів!
«Із неофіційних джерел я отримала інформацію, яка сьогодні перевіряється, начебто священник Московського патріархату отримує офіційну зарплату з Головного управління національної поліції. Тобто йдеться ще й про фінансування священника», — розповіла пані Сніжана журналістам. За її даними, головний поліцейський Вінницької області також особисто фінансує храм УПЦ МП на околиці обласного центру.
Дії поліції Вінниччини в МВС наразі не коментують. Заступник міністра Антон Геращенко лише повідомив, що доки триває перевірка дій керівництва вінницької поліції, він поки утримається від коментарів. Тоді як своєрідне трактування законів керівництва поліції Вінниччини вже мало б зацікавити і слідчих ДБР.
Богдан Переяславець
