Селище під захистом велетенського каменя
У центрі селища Підкамінь Львівської області на мальовничому пагорбі стоїть величезний камінь. Мешканці його називають Чортовим, однак вірять, що природний велетень захищає їх від напастей і небезпек. Ця природна пам'ятка і старовинний домініканський монастир — головні принади Підкаменя.
З гігантським каменем пов'язане не лише минуле і сучасне життя населеного пункту, а й його назва: селище розташувалося у долині під каменем.
Легенда про богатиря і камінь
Існує легенда, що камінь з'явився тут не випадково. Могутній богатир вирвав із гір шматок скелі і поставив його на пагорбі, таким чином позначивши місце, де буде збудована фортеця для захисту від нападників. Також його пов'язують з ім'ям керівника повстанського руху опришків Олекси Довбуша.
Місцеві мешканці вважають, що камінь оберігає їх від негараздів.
Селище розташовується у мальовничій місцевості, на стику Подільських Товтр та Волинських височин. З пагорбів відкриваються фантастичні краєвиди на навколишні поля, а в ясну погоду видно золоті куполи Почаївської Лаври, що у 15 кілометрах від Підкаменя. Навкруги у скелях є недосліджені печери, про них розповідають, що тут переховувалися повстанці.
Вид на Почаївську Лавру.
Науковці вважають, що у давні часи камінь був язичницьким ідолом, а під час існування Галицько-Волинського князівства на ньому стояла церква-фортеця. Гіпотезу підтверджують заглибини та пази, видовбані у твердій породі, вони могли утримувати дерев’яні конструкції.
Навколо селища густі ліси.
Домініканський монастир у Підкамені
Існує версія, що монастир у Підкаміні заснували у ХІІІ столітті монахи-пілігріми, однак усі вони загинули під час татарського набігу. ХV століттям датується перша письмова згадка про сакральну споруду.
Історія монастиря у Підкамені налічує близько 600 років.
У давні часи, коли монастир оборонного типу процвітав, він славився своєю розкішшю далеко за межами місцевих земель: багаті інтер'єри та бібліотека, курси для митців і дитяча церковна школа.
Монастир, як і камінь, розташований на пагорбі.
У 1727 році під час коронації місцевої чудотворної ікони Богородиці костел прикрасили розкішною різьбою та фресками, салют лунав із 56 гармат, а в храмі згоріло близько 30 тисяч свічок.
Дзвіницю прикрашають скульптури святих.
Монастир був оборонного типу, товсті мури, могутні башти з вузькими бійницями збереглися і досі. Серед монастирських пам’яток, що дійшли до наших днів, — Вознесенський костьол, келії, оборонна дзвіниця, прикрашена скульптурами святих. В центрі монастирського подвір'я на високій колоні стоїть позолочена фігура Богоматері.
Видно, що колись монастир мав оборонний характер.
За радянських часів храм був занедбаний, зараз його відновлює власними силами нечисленна громада монахів-греко-католиків. І монастир тепер називається на честь походження дерева хреста Господнього.
На монастирському подвір'ї стоїть статуя Мадонни.
До речі, місцеві монахи дуже привітно ставляться до відвідувачів, можуть залюбки провести екскурсію та розповісти місцеві легенди та історії. Однак не весь монастир відкритий для туристів, у частині келій розташовується психіатрична лікарня, вхід до якої суворо заборонений.
Десять років тому Підкамінь став відомим в Україні завдяки етнічному фестивалю, який проводився тут щоліта. На фестиваль приїздили відомі українські гурти, митці та народні майстри, на мальовничих просторах розбивався наметовий табір, а просто неба влаштовували сцену. Однак у 2014 року фестиваль припинив своє існування.
Фестиваль проводили неподалік від пам'яток.
Ксенія ЖУЖА
