Редакційна колонка

Що таке християнська журналістика і чому РІСУ — не церковна прес-служба

03.11.2011, 14:12
Побачивши pdf наукового збірника «ФОРУМ 20: Двадцать лет религиозной свободы и активной миссии в постсоветском обществе. Итоги, проблемы, перспективы евангельских церквей», який невдовзі побачить світ у видавництві «Дух і літера», з статті Олени Мокренчук «Христианская журналистика: 100 + 20 лет = ?» редакція РІСУ помітила багато стратегічних помилок і неточностей.

Побачивши pdf наукового збірника «ФОРУМ 20: Двадцать лет религиозной свободы и активной миссии в постсоветском обществе. Итоги, проблемы, перспективы евангельских церквей», який невдовзі побачить світ у видавництві «Дух і літера», у статті Олени Мокренчук «Христианская журналистика: 100 + 20 лет = ?» редакція РІСУ помітила багато стратегічних помилок і неточностей. Тому, не чекаючи презентації, хочемо влаштувати «допрем’єрне читання», щоб пояснити незрозумілі місця та виправити неточності.

По-перше, вразила методологічна помилка, яка нас напряму не стосується, проте варта уваги. Заявляючи тему «християнська журналістика», авторка поступово звужує її до журналістики протестантської, абсолютно виключаючи і жодного разу не згадуючи про журналістику православну чи католицьку, які підходять під парасольку християнських.

По-друге, пані Мокренчук вирішила самовільно перепозиціонувати РІСУ, назвавши нас християнським медіа. Ми – позаконфесійний портал про релігію. Це основна засада нашої діяльності: писати об’єктивно і незаангажовано про усі деномінації і релігії, представлені в Україні – християнство та іслам, буддизм і юдаїзм. Про християн, в тому числі євангельських, ми пишемо багато, тому що вони активні. І не наша провина в тому, що ми частіше кращі за вузько нішові протестантські канали.

Таке звуження нашої ніші призвело до ще однієї методологічної неточності. “Сегодня на медиа-поле Украины с разной степенью успешности трудятся два больших игрока: «РИСУ» и «Новомедиа»”, – пише авторка статті.

РІСУ – це мас-медіа, «Новомедіа» – ближче тяжіє в позиціонуванні до професійного об’єднання християн-журналістів. І у нас доволі мало точок перетину в прямій діяльності. Крім того, ми не розуміємо, чому з рівняння викинуті інші ЗМІ, які пишуть про християнство в Україні, наприклад, портал «Релігія в Україні», з яким РІСУ фактично працює в одній ніші. Саме ці два портали можна порівнювати, бо вони рівнозначні гравці. Або чому не згадано інший нішовий портал «Православіє в Україні», який є одним з піонерів українського християнського інтернет-простору. Чи навіть сайт Інституту релігійної свободи, в якому юристи фактично пишуть журналістські матеріали краще, ніж багато іменитих журналістів.

Окрім того, дивують імена журналістів, яких авторка згадала в числі «експертів». А ще більше дивують ті імена, які «забула». Якщо йдеться виключно про протестантів – то що в цьому переліку роблять Тарас Антошевський і Мар’яна Карапінка? А якщо мова про журналістів-християн загалом, то де десятки інших імен, чия роль і вага в історії останнього десятилеття християнської журналістики значно переважає наші та інші імена, згадані в цій публікації? М’яко кажучи, коли деякі зі згаданих були ще в молодших чи середніх класах школи, в українській християнській журналістиці вже працював десяток людей, скажімо, працівники радіо «Воскресіння», якому вже понад 20 років.

У цій статті редакція РІСУ дізналася і про власну «комерційну таємницю»: виявляється, значною часткою нашого прибутку як релігійної інформаційної агенції є медіа-супровід. Наводимо цитату, щоб показати контекст.

«Следующим шагом в упорядочении работы христиан-журналистов и христианских СМИ могла бы стать информационная поддержка мероприятий, а затем — полное медиа-сопровождение деятельности церквей и союзов. Механизм взаимодействия простой: церковь или религиозная организация заключают договор с каким-либо СМИ, агентством либо с Альянсом на информационное сопровождение событий. Она заблаговременно предоставляет журналистам список мероприятий на год (или больше) с тем, чтобы пресс-служба или информационное агентство успели вместе с заказчиком спланировать и осуществить весь комплекс информационных мероприятий, начиная от анонса, различного вида рекламы, создания пресс-релизов и организации пресс-конференций — и заканчивая непосредственным освещением мероприятия (новости, дневники события, репортажи; видео-, фото- и аудиоматериалы для СМИ, интервью, свидетельства, комментарии и опросы, анализ и мнение экспертов). Поскольку сопровождение одного среднего мероприятия длится обычно от 6 месяцев до года, а таких мероприятий обычно бывает не менее 10 — легко подсчитать, что в этом случае и внешние, и члены церквей, и зарубежные партнеры будут весь год получать своевременную, актуальную, систематическую, равномерно распределенную информацию о вашей деятельности. То есть, о вашей церкви или конфессии люди будут слышать и читать круглый год — из разных СМИ, от разных людей, с разных точек зрения. Одновременно с этим журналисты от вашего имени и с вашей помощью будут весь год сеять в сердца людей «разумное, доброе, вечное» Слово Божье — что, вне всякого сомнения, обязательно принесет добрый плод: поможет людям обратиться к Богу и прийти в церковь если не в этом году, так в следующем.Кстати, именно таким путем пошло руководство информационного портала «РИСУ». По словам его сотрудников, услуги по информационному сопровождению составляют заметную часть бюджета организации. К тому же, эта форма взаимодействия обеспечивает стабильность и своевременность прохождения информации о планах и событиях заказчика.»

Не звертаємося до моральної оцінки цього пасажу, який на нашу думку, стверджує наявність і прямо схвалює практику «християнської джинси». Проте чесно і відповідально заявляємо, що це не той шлях, яким пішла РІСУ. Ми організація, яка існує за рахунок грантів, при чому переважно не від церковних фондів. І, можливо, саме така фінансова незалежність дозволяє нам бути об’єктивними і уникати заангажованостей. Ми не беремо грошей за розміщення матеріалів на нашому порталі. Ми подаємо новини за двох умов: по-перше, новина має бути об’єктивною, правдивою і незаангажованою, а по-друге, цікавою і корисною.

В команді РІСУ є люди з успішним досвідом роботи у церковних прес-службах і конфесійних ЗМІ, а отже, у нас є чим поділитися з колегами і релігійними організаціями, які шукають можливостей для виходу у світські ЗМІ. Перед усім ми, як інформаційна агенція, зацікавлені отримувати від Церков та релігійних організацій своєчасну і якісну інформацію про їхню роботу. А отже, зацікавлені навчити майбутніх прес-секретарів цю інформацію надавати у такій формі, яка відповідає професійним стандартам журналістики.

Тому РІСУ у першу чергу проводить медіа-консультування, тренінги і навчання для команд, що займаються зв’язками з громадськістю в тій чи іншій церковній організації, а не виконує функції виїзної прес-служби. І тим більше ми ніколи не ставили і не ставимо собі на меті цю роботу робити замість (!) церковних піарників і журналістів.

Розширений інформаційний супровід окремих подій, який РІСУ забезпечує за попередньою домовленістю з церковними організаціями, – це нова послуга, яка може здійснюватись за добровільні пожертви наших партнерів. Ця робота відділена від роботи порталу, так само як і реклама. Але навіть в усій сукупності ці пожертви не перевищують 1% від загального річного бюджету редакції і лише частково компенсують витрати на відрядження, роботу репортерів, перекладачів, фотографів і редакторів, яких ми залучаємо до роботи тоді, коли церковні організації не мають власного штату працівників або потребують нашої допомоги для медіа-супроводу одноразових подій.

Цей напрям ми лише починаємо розвивати і можемо з усією відповідальністю стверджувати, що цифри і факти, наведені пані Оленою у її статті, не відповідають дійсності і навіть близько не відображають тенденції, які є в РІСУ.

Те, про що ми завжди говоримо на всіх лекціях і тренінгах: професійний журналіст не може бути одночасно піарником, а світське чи релігійне мас-медіа не має бути засобом маніпуляції чи пропаганди! РІСУ є журналістським колективом, і в наших планах не передбачається зміна профілю. Тому пані Олена абсолютно помилково інтерпретує «шлях, яким пішла РІСУ».

РІСУ ніколи не «проповідує» від імені інших людей чи Церков, не займає позицію жодної з релігійних організацій, а лише висвітлює ті події, про які дізнаємось від власних кореспондентів, церковних прес-служб та світських ЗМІ.

Ми проаналізували кілька основних неточностей, які безпосередньо стосувалися нашої редакційної роботи. Щодо статті загалом – в цій публікації висловлюватися не будемо. Шкода, коли колеги допускаються таких суттєвих помилок. На жаль, ми не були ознайомлені з цією публікацією перед тим, коли книга пішла в друк, тому врахуйте наші зауваження, коли читатимете книгу.

Останні колонки

Останні новини

Вчора