Шляхом Іуди
Місцевій громаді УПЦ КП стало відомо, що на 25 квітня призначений приїзд «архієпископа Тульчинського і Брацлавського» УПЦ МП Іонафана, який мав «освятити» їхній храм – храм Київського Патріархату! Люди спокійно сидіти і дивитись на це не змогли, тому вони вирішили не допустити подібного рейдерського «освячення».
"Прес-центр УПЦ КП", 26 квітня 2010 року
25 квітня 2010 р. в с. Россоша Липовецького району Вінницької області біля храму святого великомученика Димитрія Солунського УПЦ Київського Патріархату в черговий раз відбулося протистояння між місцевою громадою Київського Патріархату та рейдерами – представниками Московського Патріархату, які з січня намагаються захопити цей храм та утвердитися в ньому, хоча у селі вже є храм Московського Патріархату.
Місцевій громаді УПЦ КП стало відомо, що на 25 квітня призначений приїзд «архієпископа Тульчинського і Брацлавського» УПЦ МП Іонафана, який мав «освятити» їхній храм – храм Київського Патріархату! Люди спокійно сидіти і дивитись на це не змогли, тому вони вирішили не допустити подібного рейдерського «освячення».
Громада та священики Вінницької єпархії зранку прийшли до храму, де вже знаходився колишній священик Павло Кучерук з декількома прихильниками. Побачивши громаду Київського Патріархату, рейдери зачинилися у храмі та намагалися не допустити в нього людей. Проте, парафіяни відчинили перші вхідні двері.
Бачачи це, Павло Кучерук, взявши в руки довгу палицю, намагався завдавати ударів по людях, які хотіли відкрити другу вхідну решітку. І робив це так вправно, немов би це був не колишній священик, а вправний боєць – не зважаючи на те, хто був жертвами його палиці – жінки або чоловіки.
Коли решітка була все-таки відкрита і парафіяни та священики ввійшли в притвор храму, Павло Кучерук зі своїми прихильниками накинувся на них. Нападники почали бити усіх руками та ногами, штовхати, зривати зі священиків хрести, рвати на них одяг та душити. Здавалося, що у цього колишнього пастиря вселився нечистий дух, бо Павло Кучерук поводив себе немов навіжений, і ненависті в його очах було стільки, що самі його прихильники не розуміли того, що відбувається з їхнім «батюшкою». Мабуть це був той самий дух ненависті, який вселився свого часу в Іуду Іскаріотського. Не дивно, що внаслідок цієї сутички біля святині навіть прорилася кров.
Зрештою, громада випровадила рейдерів зі свого храму – адже Кучерук з прихильниками не мають жодного права позбавляти парафіян Київського Патріархату можливості молитися у своїй церкві.
Та конфлікт цим не вичерпався…
«Архієпископ» Іоанафан все-таки набрався наглості й вирішив приїхати сюди, щоб ще більше поглибити і без того кровоточиву рану. Зійшлися також і прихожани Московського Патріархату, яких зібрав сюди місцевий священик МП Олександр. Що тут, у храмі Київського Патріархату, забули ці люди – незрозуміло. Якщо хотіли помолитися – будь-ласка, але вони прийшли не молитися, а захоплювати нахабним чином чужий храм. Та як відомо, для багатьох прихильників Московського Патріархату не існує законів ні державних, ні Божих, бо вони ж вважають себе «благодатними» і на цій підставі готові відбирати все, що їм не належить.
Як Іоанафан не намагався потрапити у храм Київського Патріархату – йому нічого не вдалося, бо прихожани стали на захист своїх прав і свобод. Рейдерська атака закінчилась провалом. «Приходьте, владико, до нас з миром, а не із загарбницькими намірами…» - казали люди.
Вони також запитували його, чого він сюди прийшов, але чіткої відповіді так і не почули. Тоді, щоб показати своє ставлення до діяльності цього «владики», люди почали викрикувати: «Геть московського попа! Геть, московські злодії! Ганьба Москві! Ганьба!» Деколи на ці слова Іоанафан навіть … диригував прихожанам. Мабуть вдавалася взнаки його дивакувата вдача та музичний талант.
На даний час храм опечатала міліція, обидві сторони були попереджені, що в разі зірвання опечатування буде порушена кримінальна справа. Біля храму чергує наряд «Беркуту». Але чи дотримаються слова прихильники Павла Кучерука? Невідомо, адже раніше вже була домовленість про те, що на час розгляду справи в суді храм буде опечатаний. І цю домовленість нахабно порушив саме Павло Кучерук. 
Хочеться додати, що всі прихожани вважають винним у цих подіях Василя Аксанюка – кума Павла Кучерука, який підбурив його йти спочатку в УАПЦ, а потім – в МП. Ця ж компанія є винною і у протистоянні в с. Стадниця під Вінницею. Не маючи власного храму, як злодій та розбійник роз’їжджає Аксанюк по Вінниччині, роздмухуючи то тут, то там релігійне протистояння. І все це – лише з однією метою: потішити своє владолюбство. Незрозуміло лише, чому ані прокуратура, ані міліція, ані СБУ, ані інші органи влади до цієї особи, винної у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі, ніяких претензій не мають? Може тому, що він, зрікшись свого священичого сану, тепер слугує, як Іуда синедріону, Московському Патріархату, і дія законів на нього вже не поширюється?
