Сьогодні Церква вшановує святого євангелиста Луку

Святий Лука не був одним із 70 учнів Ісуса, а тому не був і свідком Христового Воскресіння. Він став християнином згодом, у перші десятиліття розповсюдження віри серед язичників. Супроводжував апостола Павла під час мандрів по Македонії та в його останній подорожі до Риму. Там Павло два роки перебував під домашнім арештом, очікуючи суду. Проте євангелист не покидав свого вчителя, старанно переймаючи знання та досвід Павла. В ІІ Посланні до Тимотея Павло згадує, що всі учні розійшлися по різних землях та що з ним залишився тільки один Лука.

З ІІ століття Луку вважають автором одного з Євангелій та Діянь Апостолів. У Посланні до Колосян Павло згадав Луку окремо від свого юдеохристиянського оточення. Тож скоріш за все євангелист був не євреєм, а греком чи сирійцем за походженням.

Лука був вченою людиною, про що свідчить вишукана мова його текстів. Також, можливо, євангелист здобув медичну освіту, адже наприкінці Послання до Колосян Павло називає Луку «любим лікарем».

Після мученицької смерті апостола, Лука сам продовжив проповідувати Євангеліє у Далмації, Галлії, Італії та Македонії, був у Лівії, Єгипті та Беотії — тут, припускають, він і помер або загинув мученицькою смертю. Вже у Середньовіччі його мощі були віднайдені в Падуї, в Італії де і зберігаються у храмі св. Юстини.

Про те, коли Лука писав своє Євангеліє, чим воно відрізняється від інших, чому і відколи його вважають автором першої ікони Богородиці та чому крилатий бик є його символом — читайте у статті "Святий Лука – апостол та євангелист, покровитель лікарів та художників".