"Православная Жизнь" - кишеньковий рупор митр. Антонія (Паканича), частина 3

Біографія цього високодуховного арахніда відкрита і є на сайті КДАіС.

Навчався майбутній духівник усіх студентів звісно у Москві і був однокласником не аби кого, а вже згадуваного керуючого УПЦ - Антонія (Паканича). Тому не дивно, що як тільки Антоній стає єпископом та ректором КДАіС, то Тобольське заслання Маркела закінчується і він переїздить до Києва, де отримує посаду викладача гомілетики та духівника Київських Духовних шкіл. Як повідомляють наші джерела з викладачів КДАіС, на початку отця дійсно сприймали як старчика-духівника, але імідж йому швидко попсувало розголошування сповідей ставленників у священство, які він прямо обговорював з Паканичем.

Коли митр. Антоній створює "Православную жизнь", то о. Маркел з 2016 року починає писати туди статті переважно аскетичного спрямування, присвячені боротьбі з пристрастями, на яких духівник явно знається.

Але з активізацією питання Томосу для православних України отець Маркел починає видавати і "цікаві" суспільнополітичні думки. В 2018 році отець прямо таки вважає, що якби не кляті політики та їх ніс у церковних справах, то і війни б на Донбасі не було. Росія ні до чого тут, з його логіки.

Мало того, всі оці Ваші майдани та революції, це все від лукавого і від нечастої сповіді. Прямий зв'язок точно є, як вважає духівник КДАіС, тому він злісно відсікає усі революційні настрої студентства.

Остання стаття о. Маркела на ресурсі просто топова. Там є все - і розбещені політиками галичани, і Майдан як причина "оскудєнія духовнай жизні", і страшний державний тиск засудження невинного русского міра.

Мабуть стаття не дуже сподобалась начальству, бо стала останньою піснею батюшки на ресурсі. Втім, він явно продовжив своє спілкування з редакцією. Так Дмитро Марченко водив підопічних Маркелу студентів Києвом, а сам отець підсумував екскурсію експертною думкою про український нацизм.

Інколи Маркел продовжує з'являтись на ресурсі в якості експерта, особливо з питання посту. Піст на думку батюшки має бути суворо за Тіпіконом, без оцих ваших ліберальних думок. Працюєш цілий день в офісі - їж гречку з солоним огірком!

З початком повномасштабного вторгення Росії в Україну отець Маркел був трішки затих, але тепер знову працює, насаджуючи комплекс вини своїм чадам. Він щиро вважає, що українці самі винні у російському нападі, про самого ж агресора - ні слова не говорить.

І якщо Ви думали, що колишній світоч Тобольська перестав бути духівником у зв'язку з вигнанням КДАіС з Лаври, то мусимо Вас розчарувати. Він спокійно переїхав до Голосіївського монастиря, де продовжує свою мізкопромивну діяльність серед віруючої молоді.

Наш наступний чернечий герой - особистість більш масштабна та відома - це настоятель Київського храма на честь апостолів Петра та Павла на Нивках архімандрит Аліпій (Свєтлічний). Біографію цього "карєнного кієвляніна" легко знайти в інтернеті.

Отець Аліпій від початку "Православной жизні" писав туди статті, адже був добре знайомий як з Марченко, так і Горошковою.

Часто публікації Аліпія на ресурсі становили репости його фейсбук сторінки, яку він надзвичайно активно вів донедавна. Звідти їх залюбки брала до себе на сайт шовіністична російська "Русская народная линия", де отець мав високий рейтинг.

Враховуючи те, що Аліпій був духівником та редактором телеканалу "Глас", котрий фінансувався донецьким православним олігархом Віктором Нусенкісом, його знали майже в усіх медіа проєктах УПЦ - від СПЖ до сайтів синодальних проєктів чи офіційного сайту Церкви. Він міг легко відбілювати свого друга Андрія Ткачова на медіа-ресурсах Іони (Чєрєпанова), чи розказувати про велику незалежністть УПЦ о. Миколі Данілєвічу на офіційному сайті УПЦ.

Або прогошувати дифирамби митр. Онуфрію на СПЖ, чи дискутувати про долю УПЦ на Першому Козацькому в компанії своїх друзів ворогів України Яна Таксюра (засуджений, обміняний до Росії) та Дмитра Скворцова (засуджений за антиукраїнську діяльність).

Свєтлічний завжди був людиною совєцької-російської культури і особливо цього ніколи не приховував. Його фейсбук профіль це просто скарбниця всіх можливих проросійських поглядів.

По-перше, він жив переважно російської повісткою дня та завжди дуже прихильно відгукувався про Росію та її традиції.

По-друге, Аліпій Свєтлічний, незважаючи на свій "подвіг" стояння на Європейській площі між Беркутом і мітингувальниками, явно був категорично проти самої Революції Гідності та українського національного руху і відтворював російську пропаганду.

По-третє, святий чернець, що не жив в монастирі, був звісно хворий на притаманне всім ментальним рускім "Пабєдобєсіє", в якому він екстатично радів подібним думкам свого патрона митр. Антонія (Паканича), нинішнього депутата "Слуги народу" Бужанського чи Шарія.

По-четверте, наш медійний герой відкрито підтримував всі проросійські рухи в Україні - від Партії Шарія, каналу Клімєнко.тайм та помийок Медведчука, закриття яких він сприйняв з непідробним гнівом.

Не дивно, що подібність поглядів поєднала в щирій дружбі пана Свєтлічного та відомого церковного проросійського пропагандиста Олександра Бериславського (Пасічника), більш відомого як Алєксандр Вазнєсєнскій (Капібара).

По-п'яте, в мовному питанні Аліпій горою стояв за російську мову, натякав на спорченість сучасної української і прямо пропагував заходи направлені про мовного закону.

Думаємо не варто сумніватись, що Аліпій Свєтлічний ненавидить ПЦУ та був проти суворого карантину, хоча і сам потім перехворів ковідом.

Дописи та думки Аліпія швидко розлітались по православних пабліках, його регулярно репостили інші медіа-персони УПЦ типу того ж Іони (Чєрєпанова).

Більш того, уявіть собі, що Аліпій з усією українофобією своїх поглядів був багато років духівником ліцею "Кадетський корпус" на Нивках, де юне покоління готували до служби в ЗСУ.

Матеріальне забезпечення о. Аліпія було доволі непоганим: крім служіння в своєму храмі апостолів Петра та Павла на Нивках, він отримував зарплату з телеканалу "Глас" та від своїх російських кураторів в Москві. Туди батюшка катався і після 2014 року, регулярно, "за краскамі" як говорив сам. Також ще з 1990-х років навколо особи о. Аліпія вирували скандали з його обманом паломників до Святої Землі, з яких він брав набагато більше коштів, ніж того вимагало саме паломництво. Але звісно на словах батюшка дуже переймався пенсіонерами, котрих добивала постМайданна влада.

В 2012 році до ошуканих паломників додалась історія з продажем землі для поховання у селі Синяк, Вишгородського району. Отець та його староста брали з вірян чималі кошти, продаючи місця на кладовищі для поховання близьких. Пізніше Аліпій виправдовувався, що він просто слідував давній традиції християнських аколітів і що суми грошей не були такими вже й великими. Втім, він не відкидав, що подібну оборудку з землею він здійснив за допомогою знайомого голови сільради.

Приходський сайт Свєтлічного (який можна тепер відкрити тільки через VPN) в розділі "історія" дуже хвалить ще одного "благодєтєля" храму - Олексія Анатолійовича Омельяненка.

Омельяненко - лідер фракції Партії Регіонів в Київраді V-VI скликань, де входив до складу постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури. Також він працював на топ-посадах у Київміськбуді та Укргазбанку, за оборудки в якому в 2019 був заарештований, але вже в 2020 при дивних обставинах уник відповідальності та вийшов на свободу. Пан Олексій - успішний бізнесмен та вірянин УПЦ МП, якій за його сприяння було передано величезну кількість земельних ділянок у Києві (докладніше тут).

Він також виступив керівником дотичної до Голосіївського монастиря УПЦ ГО "Київський Духовний Центр", власниками якого записали відомого ватного прихильника УПЦ, відвідувача помийок Медведчука Юрія Молчанова та Дмитра Кривошею - сина друга Юрія - Алєга Карамазова.

Втім, це вже інша історія. Нас цікавить більше те, що серед приходів УПЦ, яким регулярно допомагав Омельяненко був і храм Аліпія Свєтлічного.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Свєтлічний сидів дуже тихо і явно чекав розвитку подій. Втім, великою несподіванкою для нього стали рішення Феофаніївського собору УПЦ, котрі, незважаючи на їх обтічність, він особисто сприйняв як зраду Москві. Тоді його лист до митрополита Онуфрія з'явився в усіх проросійських релігійних пабліках та сайті російського інституту справ СНГ.

Але, звісно страждати за "Хрістову вєру" в Україні отець Аліпій не став і на початку літа спокійно покинув територію нашої держави та подався до своєї ментальної Родіни. Після виїзду відслідковувати святого отця стало дуже тяжко. Єдина служба, де він засвітився після цього, це святкування дня ангела прот. Володимира Вігілянського у храмі святої Тетяни при МГУ 28 липня 2022 року. Храмовий сайт прямо пише про візит Аліпія та наводить фото.

Далі, за інформацією наших джерел, Аліпій Свєтлічний направився до свого друга Вазнєсєнского на Кіпр, де і перебуває нині. Але не хвилюйтесь - його справа живе і далі. Він спокійно залишається настоятелем свого приходу на Нивках, ніхто його цієї посади не позбавляв.

А храм улюбленої святої Аліпія - Матрони Московської біля кладовища у с. Синяк потихеньку будується далі. Хоча помітно, що процес трохи сповільнився.

Як бачимо, невдоволення Феофаніївським собором не заважає отцю спокійно чекати закордоном та зберігати свої активи в Україні.

На цьому знайомстві з чернечим крилом "Православной жизни" ми завершуємо своє розслідування цього медіа митр. Антонія (Паканича). Як висновок до цієї частини, хочеться сказати, що незважаючи на свою епізодичну появу на сайті наші герої архімандрити здійснювали та й продовжують свою проросійську діяльність в інших дотичних до Церкви сферах. Це і лякає найбільше. А також ставить питання до Предстоятеля та Синоду УПЦ, котрі легко забороняють "нєугодних" критиків, але в той же час нічого не роблять тим, хто прямо виступив проти їх "соборного рішення". Сподіваємося, що поширення та розголос даного матеріалу, наблизять хоча б якісь рішучі дії проти проросійських елементів, котрих лишилось ще немало.