Сьогодні вшановують Собор святих сімдесяти апостолів

Також є кілька списків, які дозволяють встановити їхні імена: св. Доротея, єпископа Тирського (IV ст.), грецькі Мінеї (V-VI cт.). А “Ермінії” Діонісія Фурноаграфіота (XVIII ст.) для кожного з апостолів подають вказівки для їх іконографічного зображення. Щоправда, порядок і навіть імена апостолів у них не завжди збігаються.

Євангелист Лука покликанню ширшого, ніж дванадцять, кола апостолів присвячує 10-ту главу. Щоправда, він говорить про сімдесят двох: «Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх в кожне місто й місце, куди сам мав прийти» (10, 1). Їхня місія була ідентичною з місією дванадцятьох. Ісус їм також наказує в дорозі не переобтяжуватися надміром матеріальних благ (пор. 10, 4). «І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами; оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилось до вас Царство Боже» (10, 8-9).

Євангеліє не має на меті визначити строгу кількість, сімдесят чи сімдесят два учнів було в Ісуса, а радше через числовий символізм показати суть їхньої місії. Як, наприклад, Святе Письмо проводить паралель між дванадцятьма апостолами та дванадцятьма синами Якова, котрі дали початок племенам боговибраного народу, так можна знайти у цій старозавітній історії і число сімдесят: «Всіх же душ з дому Якова, що прийшли в Єгипет, — сімдесят» (Бт. 46, 27; пор. Вх. 1, 5). Тобто у Новому Завіті також формується боговибраний народ – Церква, підвалинами віри якої стають апостоли.

Під час виходу Ізраїля з Єгипту Мойсеєві допомагають керувати народом сімдесят старійшин (Вх. 24, 1. 9; Чис. 11, 16.24.25). Вони супроводжують його оддалеки на зустріч з Богом на горі Синай, полагоджують судові спори в народі. З числом сімдесят пов’язують також народи, які вийшли від синів Ноя після потопу (Бт. 10). Це перегукується з головною місією апостолів – проголошенням Божого Царства, спрямованим вже не до одного, а до всіх народів на землі.

Повертаючись до списків сімдесяти апостолів, ми знайдемо в них імена, згадані у різних частинах Нового Завіту. Очолюють його Яків, брат Господній, євангелисти Марко і Лука, Клеопа, відомий з подорожі до Емаусу. Також тут зазначені шість дияконів Єрусалимської Церкви на чолі зі Стефаном (Ді. 6, 5), співробітники Павла у його місійних подорожах Варнава та Сила, адресати його пастирських послань Тимотей, Тит, Филимон та багато інших, згадки про котрих знаходимо у різних його листах. До усіх цих постатей поіменно звертається канон Утрені 4 січня.

Встановлення окремого дня у літургійному році для поминання сімдесяти апостолів пов’язане імовірно з тим, щоб підкреслити однакову значущість їхньої місії і уникнути звеличення культу одних над іншими (як у випадку встановлення свята Трьох святителів 30 січня).

Літургійні тексти 4 січня висвітлюють ті самі теми, що й служби апостолів з Мінеї чи четвергові служби Октоїха. Молячись до усіх апостолів, Церква розуміє і дванадцятьох, і сімдесятьох. Адже їхнє призначення спільне – нести Благовість до всіх народів, розвіювати темряву багатобожжя, утверджувати віру в Пресвяту Трійцю, виловлювати з «глибин марноти людей, що загибають» (пор. стихира Вечірні загальної служби апостола), і приводити їх до спасіння. «Вас, як і дванадцятьох, послав Господь викорінювати все бозбожжя, усім людям світло насаджувати божественне знання, славні апостоли, молільники за душі наші» (канон Утрені 4 січня).

Однак ні дванадцятьма, ні сімдесятьма лик апостолів не обмежується. Павло в Першому посланні до Коринтян згадує, що Ісус після свого Воскресіння «з’явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж з’явився він більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли» (15, 5-6). А літургійні тексти свята, ставлячи перед очі вірних чесноти апостолів, передають усім поколінням естафету цього служіння.

Грецькі Мінеї виділяють такий список сімдесяти апостолів:

1. Яків, брат Господній
2. Марко, євангелист.
3. Лука, євангелист.
4. Клеопа, подорожував до Емаусу (Лк. 24, 18), як стверджує Передання, разом з апостолом Лукою.
5. Симеон, родич Ісуса Христа, другий єпископ Єрусалиму.
6. Варнава, брав участь разом з Павлом в апостольських подорожах.
7. Йосія (Йосиф) Варсава на прізвисько Юст, на нього разом з Матієм після зради Юди кидали жереб (Ді. 1, 23).
8. Тадей, котрий згідно Передання охрестив Едеського князя Авгара.
9. Ананія, котрий хрестив апостола Павла (Ді. 9).
10. Стефан, первомученик, архидиякон.
11. Филип, один зі сімох дияконів.
12. Прохор, один зі сімох дияконів.
13. Никанор, один зі сімох дияконів.
14. Тимон, один зі сімох дияконів.
15. Пармен, один зі сімох дияконів.
16. Тимотей, адресат двох послань апостола Павла, був єпископом в Ефесі.
17. Тит, адресат послання апостола Павла, був єпископом Гортинським на Криті.
18. Филимон, адресат послання апостола Павла.
19. Онисим, про нього Павло пише до Филимона.
20. Епафр (Кл. 1, 7; 4, 12; Флм. 1, 23).
21. Архип (Кл. 4, 17; Флм 1, 2).
22. Сила, брав участь разом з Павлом в апостольських подорожах.
23. Сильван (2 Кр. 1, 19; 1 Сл. 1, 1; 2 Сл. 1, 1).
24. Крискент (2 Тм. 4, 10).
25. Крисп, колишній начальник синагоги (Ді. 18, 8). Згадується в 1 Кр. 1, 14.
26. Епенет (Рм. 16, 5).
27. Андронік (Рм. 16, 7).
28. Стахій (Рм. 16, 9).
29. Ампліят (Рм. 16, 8).
30. Урбан (Рм. 16, 9).
31. Наркис (Рм. 16, 11).
32. Ампліят (Рм. 16, 8).
33. Аристовул (Рм. 16, 11).
34. Іродіон, в деяких списках – Родіон (Рм. 16, 11).
35. Агав, названий у Діяннях пророком (Ді. 21, 10).
36. Руф (Рм. 16,13).
37. Асинкрит (Рм. 16, 14).
38. Флегонт (Рм. 16, 14).
39. Герм (Рм. 16, 14).
40. Патровас (Рм. 16, 14).
41. Гермес (Рм. 16, 14).
42. Лин (2 Тм. 4, 21), після Петра другий єпископ Риму.
43. Гай (Ді. 20, 4).
44. Філолог (Рм. 16, 15).
45. Лукій (Рм. 16, 21).
46. Ясон (Рм. 16, 21).
47. Сосипатр (Рм. 16, 21).
48. Олімпій (Рм. 16, 15).
49. Терцій (Рм. 16, 22), котрий записав Послання до Римлян.
50. Ераст (Рм. 16, 24).
51. Кварт (Рм. 16, 24).
52. Евод, другий після апостола Петра єпископ Антіохії, котрого згадує св. Ігнатій Богоносець.
53. Онисифор (2 Тм. 1, 16; 4, 19).
54. Климент, четвертий єпископ Риму.
55. Состен (Ді. 18, 17; 1 Кр. 1, 1).
56. Аполлос, один із співробітників апостола Павла (Ді. 18, 24).
57. Тихик (Ді. 20, 4; Еф. 6, 21; Кл. 4, 7; 2 Тм. 4, 12; Тит 3, 12).
58. Епафродит (Флп. 2, 25; 4, 18).
59. Карп (2 Тм. 4, 13).
60. Кондрат, єпископ Афін та Магнезії.
61. Марко (Йоан), один із співробітників апостола Павла, котрого Передання відрізняє від євангелиста Марка.
62. Зина законник (Тит 3, 13).
63. Аристарх (Ді. 19, 29; 20, 4; 27, 2; Кл. 4, 10; Флм. 1, 24).
64. Пуд (2 Тм. 4, 21).
65. Трофим (Ді. 20, 4; 21, 29; 2 Тм. 4, 20).
66. Марко, небіж Варнави (Кл. 4, 10).
67. Артем (Тит 3, 12).
68. Акила, котрий разом з дружиною Прискилою допомагав Павлові у його місійних подорожах.
69. Фортунат (1 Кр. 16, 17).
70. Ахаїк (1 Кр. 16, 17).
71. Діонисій Ареопагіт (Ді. 17, 34).
72. Симон Нігер (Ді. 13, 1).

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.