Сьогодні вшановують святих Йоакима і Анну, дідуся і бабусю Ісуса

Оскільки від Йоакима і Анни народилася “Отроковиця, що вмістила Бога, … і Адамове прокляття в нас руйнує Зродженням своїм” (стихира Вечірні 9 вересня), то й почитання їхнє у літургійному календарі є особливим. Крім цього дня, візантійська традиція ще святкує Успіння св. Анни 25 липня та Зачаття Пресвятої Богородиці, яке випереджає сьогоднішнє свято рівно на 9 місяців (9 грудня). Імена Йоакими і Анни фігурують на єктенії серед переліку найвидатніших святих, за молитвами до котрих звертаються під час Литії чи Утрені великих свят літургійного року, а також на великому відпусті богослужінь суботи, де згадано тих святих, котрим присвячуються дні в тижні.

Особливий спомин Йоакима і Анни 9 вересня відображає традицію вшановувати наступного після великого празника дня тих осіб, котрі зіграли в його події ключову роль. Знаючи це, цілком логічною стає потреба ще одного свята на честь Богоотців (єврейська мова, як відомо, не має розрізнень щодо ступенів спорідненості як-от дідусь чи бабуся).

Святе Письмо про Йоакима і Анну не згадує нічого, лише апокрифи — “Протоєвангеліє Якова” (сер. ІІ ст.) та “Євангеліє Псевдо-Матея” (VIII-IX ст.). З них дізнаємося, що Йоаким походив з коліна Юди і з роду царя Давида, а Анна — зі священичого коліна Леві. Хоч і провадило подружжя праведне життя, однак до похилого віку не мало дітей, що серед народу вважалося Божим прокляттям.

Обоє страждали через це, і своє страждання переживали в молитві, пості, усамітненні. Коли в Єрусалимському храмі від Йоакима священики не прийняли жертву як від відкинутого Богом, він віддалився у пустелю, де сорок днів і сорок ночей перебував у молитві й пості. Зворушена серцем Анна протягом цього часу теж молилася.

Подружжя отримало об’явлення, що їхня молитва вислухана, і вони дадуть потомство, про яке говоритимуть у всьому світі. Йоаким повернувся до Єрусалиму і перед його Золотими Воротами зустрів дружину, що згодом лягло в основу одного з іконографічних сюжетів на їхню честь.

Анна, як і обіцяв їй ангел у видінні, зачала й народила дівчинку Марію. Через три роки вона на знак вдячності Богові віддала її на виховання до Єрусалимського храму, про що говорить празник Введення в храм Пресвятої Богородиці (21 листопада). Незадовго після цього, виконавши покладену на нього Богом місію, Йоаким помер у вісімдесятилітньому віці. Анна ще кілька років опікувалася Марією при храмі і також відійшла до вічності, маючи 79 років. Поховали їх у Єрусалимі, де вони провели більшість свого життя.

710 р. візантійський імператор Юстиніан ІІ переніс мощі св. Анни з Єрусалиму до Константинополя і поклав їх у церкві, посвяченій на її честь ще у IV ст. Є згадки і про літургійне святкування цієї події (пам’ять св. Йоакима на той час уже згадували наступного дня по Різдві Пресвятої Богородиці).

Зі Сходу святкування пам’яті Богоотців Йоакима і Анни перейшло на Захід. 1382 р. Папа Урбан VI встановив почитання св. Анни. На загальноцерковному рівні пам’ять Йоакима і Анни затвердив Папа Григорій ХІІІ 1584 р. Від 1969 р. християни латинської традиції вшановують їх в один день — 26 липня.

По-різному визначає візантійська та латинська традиція місце проживання Йоакима та Анни в Єрусалимі. Обидві ці будівлі зараз розташовані неподалік одна від одної у нині Мусульманському кварталі Старого міста і являють собою грецький монастир св. Анни та католицьку базиліку св. Анни відповідно. В кожній із них є підземна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Літургійне почитання Йоакима і Анни органічно вплетене у Посвяття Пресвятої Богородиці. Тексти 9 вересня переспівують історію Богоотців з апокрифів, їхній біль через бездітність, витривалість у молитві та веселість, з якою Анна опісля вигукує: “Владика і Господь, Бог мій і Творець воістину зняв з мене докір, коли я народила Приснодіву!” (стиховня Вечірні).

Ревне прагнення виконання Божої волі, яке зреалізувалося у народженні Божої Матері, — ось основна заслуга Йоакима і Анни. Адже з неї “спасіння світові возсіяло — Христос Бог” (стиховня Вечірні). Церква у своїх богослужіннях 9 вересня це постійно підкреслює, називаючи Йоакима і Анну святим подружжям, хвалячи за святе співжиття та просячи про молитву за душі усіх людей.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.