Сьогодні за Юліанським календарем вшановують святу великомученицю Варвару
Свята Варвара народилася у знатній язичницькій родині, в місті Іліополі (на території сучасної Сирії), за часів римського імператора Максиміна (305-311 рр.) Батько Варвари Діоскор рано втратив дружину і був дуже прив'язаним до своєї єдиної дитини. Щоб вберегти дочку від небезпек та спілкування з християнами, він збудував для неї вражаючий замок, звідки Варвара виходила тільки з дозволу батька. Варвара часто дивилась на красу світу з високої вежі свого замку, і бажала дізнатися, який творець міг створити подібне. Приставлені до неї вихователі стверджували, що це зробили язичницькі боги, але дівчина не вірила цьому. З часом до батька Варвари стали все частіше приходити знатні наречені, що просили руки його дочки, але дівчина відкидала будь-які розмови про шлюб. Тоді Діоскор дозволив їй виходити з замку, сподіваючись, що це змінить її думку. Одного разу Варвара познайомилася в місті з місцевими християнками, які розповіли їй про Бога-творця всього сущого.
В той час в Іліополі знаходився християнський священник, який видавав себе за купця. Варвара попросила у священнослужителя похрестити її і стала християнкою.
Дізнавшись про хрещення Варвари, Діоскор розлютився. Він відрікся від дочки і видав її владі, дозволивши катувати її. Надалі, Діоскор сам вчинив над Варварою страту, обезголовивши її. Незабаром після цього його вразила блискавка. У VI столітті мощі святої Варвари були перенесені в Константинополь, згодом асточка з них потрапила до Русі. Нині мощі святої Варвари перебувають у Володимирському соборі в Києві.
Свята Варвара вважається патроном артилеристів, снайперів, військових, гірників, металургів, а також усіх робітників, що працюють з вогнем, вибухівкою та гарматами. До великомучениці звертаються за захистом від грому, вибухів, раптової смерті тощо. Ці вірування пов'язані із епізодом з житія святої — після її трагічної загибелі блискавка уразила її кривдників.
