Сучасники ще не до кінця усвідомили внесок релігієзнавця В. Пащенка в наукову скарбницю, – думка експерта

У своєму творчому доробку відомий учений-релігієзнавець В. Пащенко керувався виключно абсолютним об’єктивізмом. У Полтавському Педагогічному університеті ім. Короленка відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми сучасного релігієзнавства». Її присвятили пам’яті колишнього ректора ВИШу, академіка Володимира Пащенка.

Pashchenko.jpgУ своєму творчому доробку відомий учений-релігієзнавець Володимир Пащенко керувався виключно абсолютним об’єктивізмом. У Полтавському Педагогічному університеті ім. Короленка відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми сучасного релігієзнавства». Її присвятили пам’яті колишнього ректора ВИШу, академіка Володимира Пащенка.

Володимир Олександрович ПАЩЕНКО – один із провідних учених у галузі дослідження проблем державно-церковних відносин в Україні в XX ст. Він створив авторитетну наукову школу, яка і нині активно готує наукові кадри.

Результатом наукових пошуків Пащенка стали 16 монографій, понад 400 публікацій. Серед них: «Державна політика щодо Православної Церкви в Україні (1917-1922)» (1992), «Українська Автокефальна Православна Церква. Важкий шлях до визнання» (1993), «Держава і православ'я в Україні, 20-30-ті роки ХХ століття» (1993), «Ніч минула, а день наближається...», «Держава і православ'я в Україні. 20-30-ті роки» (1994), «Православ'я в Україні. Державно-церковні стосунки. 20-30-ті роки» (1995), «Православ'я в новітній історії України». (2001), «Національні традиції державотворення в нарисах з позиції політичної та релігійної думки» (2000).

Фундаментальною працею вченого стало потужне видання «Греко-католики в Україні» (2002). Потім були «Більшовицька держава і православна церква в Україні» (2004), «Православна Церква в тоталітарній державі» (2005), «Гончарова правда про духовність і церкву» (2006).

Народився майбутній учений 14 серпня 1947 р. у селі Дружба Решетилівського району. Протягом 1969-1975 рр. навчався на філософському факультеті Київського державного (нині – національний) університету імені Тараса Шевченка. Педагогічну діяльність розпочав у 1972 році вчителем історії Фарбованської загальноосвітньої школи Яготинського району Київської області (1972-1975). У 1982 р. закінчив аспірантуру Інституту філософії Академії наук УРСР. Кандидат філософських наук (1983), доктор історичних наук (1994), академік Національної академії педагогічних наук України (2003). Внесок В. О. Пащенка в українську науку, освіту та культуру гідно поцінований. Його відзначено орденами Миколи Чудотворця „За примноження добра на землі", „За патріотизм" ІІ ст. Української Православної Церкви, медаллю А. С. Макаренка, золотою медаллю „За заслуги в освіті", Почесними грамотами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, всеукраїнською премією імені Івана Огієнка, обласними преміями імені Самійла Величка, Панаса Мирного, Івана Котляревського, Леоніда Бразова, міською премією імені Володимира Короленка. В. О. Пащенко – почесний професор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова.

Про наукові здобутки професора В. О. Пащенка відомо й за кордоном: за підсумками міжнародного рейтингу „Ім'я в науці" його було занесено до Блакитної книги „Інтелектуали світу" (Кембридж); за рішенням Американського біографічного інституту ім'я В. О. Пащенка включено до книги „Великі уми ХХІ століття". Також Володимира Олександровича нагороджено срібною медаллю Оксфордського університету за наукові досягнення.

Як вже було зазначено, 1997 рік ознаменувався створенням у тодішньому педагогічному інституті релігієзнавчої школи. З часом вона отримала широке визнання та зв’язки у науковому світі. Відтоді ж традиційними стали і наукові конференції на тему «Держава та Церква в Україні» за участю видатних наукових корифеїв. Незмінним її учасником був і Президент Української Асоціації релігієзнаців професор Анатолій Колодний. Пригадуючи багаторічну дружбу та співпрацю з Володимиром Олександровичем, він наголошує: сучасники ще не до кінця усвідомили внесок Пащенка в наукову скарбницю.

За словами Анатолія Колодного, головним принципом наукових пошуків Пащенка була позаконфесійність. «Конфесійний підхід до події обов’язково веде до суб’єктивності судження, а отже, викривлення факту. Конфесійно зорієнтований дослідник перетворюється на ілюстрацію заздалегідь визначеної концепції, а не шукача правди. Такий дослідник переконаний в істинності тільки своєї релігії, своїх канонів і хибності усіх інших на шляху Богопізнання», – вважав науковець. Пащенко у своїх працях не допускав подібних конфесійних симпатій, критикував наукову неспроможність таких підходів. Скажімо, вів гостру полеміку з авторами, які нещадно критикували греко-католицтво, певним чином, «відбілюючи» інші конфесії. «Конфесійна приналежність характеризує не лише процес здобуття знань, – говорив Володимир Пащенко, – але й характер використання їх. Ідеологи кожної конфесії прагнуть використовувати наслідки наукових пошуків задля утвердження ідеології свого віровчення. Всяка моноконфесійна оцінка релігійного процесу веде до спотворення його відображення».

«Вчений-релігієзнавець може бути послідовником однієї конфесії. Але коли його конфесійність у науковому пошуку виростає в упередженість, намагання вивищити свою віру над іншими, то наукової об’єктивності тут можна не чекати. Пащенко ж був абсолютно рівним у ставленні до різних християнських систем, і керувався абсолютним об’єктивізмом», – зазначив у своїй доповіді професор Колодний.

У свою чергу проректор Полтавського державного педагогічного університету Роман Сітарчук запевнив, що послідовники та учні Володимира Пащенка продовжать наукові традиції свого видатного педагога і мають на меті закінчити роботу над останньою його монографією.

Учасникам конференції презентували і нове видання, що днями побачило світ – бібліографічний покажчик робіт Володимира Пащенка. Тут зібрали перелік його творчих доробків у хронологічній послідовності.