Святі, які не усміхаються: виставка Романа Зілінка "Земля"
"Цей проект не про землю. Земля є домом, поживою, метою, життям... Земля є нашою перспективою, куди, зрештою, повернемося... І земля є свідком від початку, — розповідає про свою виставку автор. — Цей проект про Страсті. Я його не придумував, він виникав як реакція".
Ідея виставки з'явилася на початку нової фази російської агресії проти України.
"Тоді минуло п’ятдесять днів від смерті товариша (ред. Остапа Лозинського, відомого львівського іконописця і мистецтвознавця), почалася велика війна. І з’явилося так багато болю: свого, рідних, чужого (вже тепер теж власного), — розповідає Роман Зілінко. — Із тиском, що розколював голову, пульсував цей біль. Ми тепер усі його знаємо. Впізнаємо в очах, у півслові, в потиску руки, в обіймах. Біль нас поєднав. Хай він різний, як біль людей, що в Маріуполі, Львові, Києві..."
І ця тема болю, терпіння, страстей стала основою для виставки. "Об’єднуємося в стражданні. Як Христос із нами. Зійшов на землю, став людиною, страждав, був похований і... воскрес на третій день... Христос як ми, ми як Христос...", — говорить автор. — "До того часу як буде Земля, доти об’єднуватиме нас страждання... До того часу, як не буде нової Землі, нового Неба...".
"Я не позбувся з появою цього проєкту ні болю, ні страхів, – розповідає "Еспресо" Роман Зілінко, – але я навчився з тим жити. Оце гостре відчуття, як від обстрілів горить земля, покликало до життя спершу образ Христа, що стоїть на спаленій і роздовбаній землі, а тоді все інше. Цей образ став символом, архетипом не тільки цього проєкту, а й того, що відбувається тут і тепер з усіма нами. І я зумисне увів до експозиції пусті дошки, кожна з яких має свою історію, як момент незавершеності… війни… страждань… нашого життя на Землі…".
Роман Зілінко відомий як автор ікон, що усміхаються. Такі радісні ікони виникли на основі дослідження і захоплення народними іконами, насамперед карпатського регіону. У 2016 році вони з Остапом Лозинським підготували виставку народних ікон «Коли святі усміхаються», робота над якою тривала три роки. За цей час вони підготували експозицію, що налічує 170 ікон з Буковини, Гуцульщини та Покуття. А у 2017 році в "IconArt"-і відбулася його виставка "Такі святі, такі близькі...", де представлені його власні ікони з "найлюдянішими" святими.
У цьогорічній виставці мистецький стиль автора той самий, але на іконах вже не видно усмішок, а є саме цей біль і сум.
"Ікона Романа Зілінка завжди про людину – ту, яку ми щойно зустріли на вулиці, ту, яка є нам рідною, є нашим другом, і ту, яка є нашим Богом, — розповідає колега Романа у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, викладачка кафедри богослов’я УКУ та Іконописної школи "Радруж" Марія Цимбаліста. — Людськість єднає нас, а ще земля, яка нас тримає і приймає. Так боляче, що зараз на цій старій як світ землі Святі Не Усміхаються. Та все ж, так і легше, бо вони повні смутку разом з нами".
Мистецтвознавиця також поділися як виглядає процес творення ікон Романом Зілінком. "Ромко бере дерево (дерево добра і зла, дерево хресне), найкраще стару дошку (вона добре зберігає пам’ять, має історію, корені), тоді посипає її землицею (нічого не вартим порохом земним чи рідною землею, яку стережуть наші предки, наші друзі, які відходять тут і тепер), потім вимальовує фарбою, прикрашає золотом, вінчає короною (так наші народні майстри робили століттями, а він продовжує) … і ось - перед нами відкривається урочиста пурпурова завіса Святая Святих".
"А що ж там? — описує Марія Цимбаліста виставку. — Щось дуже знайоме, там Бог відкриває нам своє Обличчя в терновому вінку як в короні – це ж «Vera Icona» / «Правдива Ікона» і, водночас, це «Ecce Homo!» / «Ось Людина!». Відтак ми пригадуємо все, що було, і бачимо все, що є: відчуття зрадженості / Поцілунок Юди; самотності / Молитва в Гетсиманському Саду; слабкості / Падіння під Хрестом; болю / Розп’яття; втрати / Марія оплакує Сина; жертовності / Христос у гробі; сміливості / Жінки Єрусалимські; роздумів / Сумуючий Христос; надії /Воскресіння… Яке ж то все зараз живе! Події тут і тепер, отак стають частиною історії світу, вміщають наші страсті і болі в перспективу вічності, в образ ікони, яку з таким відчуттям і співчуттям вимальовує Ромко".
Як повідомили в галереї "IconArt", виставка триватиме до 17 липня. Адреса галереї: Львів, вул. Вірменська, 26.
