Таємниці монастиря-алкомаркета Московського патріархату в Коломиї

Двоголовий орел серед бражки

Громадський активіст, голова громадської організації «Рада національно-демократичних сил» Геннадій Романюк, який кілька каденцій був депутатом Коломийської міськради, розповів, що коломийці, які зібралися, почекали до завершення богослужіння, аби поговорити з паствою і священником.

«Ми вважаємо, що в час війни у нас нічого не має бути московського. До того ж, багато інформації було зі східних регіонів України, що люди при обстрілах забігають до церков Московського патріархату – а там провадиться московська пропаганда. Тож ми пішли поглянути, що відбувається в нашій московській церкві, — пояснив пан Геннадій. – Священик на камеру підтвердив, що він належить до Московського патріархату. Ми почали співати Гімн України – а прихожани у відповідь демонстративно повернулися до нас спинами. Тоді наші активісти були змушені їм сказати: «Або переходьте в ПЦУ, або звільняйте приміщення, бо ви тут представляєте країну-агресора».

За словами громадського активіста, батюшки виставили наперед жінок, сподівалися, що ті спровокують ветеранів і тероборонців на бійку. Скандалу не сталося, перемовини йшли спокійно. Врешті, насельники монастиря погодилися піти, забравши церковні речі, корову і двох свиней.

«Але відкрилося дещо кричуще для нас, — каже Геннадій Романюк. – Окрім різних московських символів на кшталт позолоченої палиці з російським двоголовим орлом, ми знайшли там багато спиртного. Нарахували близько 40 літрів. Самогонка, коньяк, спирт, елітні алкогольні напої, дві каструлі з брагою».

Громадські активісти знайшли в «жіночому монастирі» також зброю: два травматичні пістолети і карабін. А заглянувши в піч, побачили там купу обгорілого паперу. Хоча деяку документацію таки вдалося вилучити, і зараз фахівці її перевіряють.

Сухпайки, зубні щітки і новенькі ліжка

З парафіянами, а це переважно, жителі Коломиї, розмова не склалася. «Зі мною пішов на контакт один з парафіян, мій знайомий, — каже пан Геннадій. – Але аргументи в нього були якісь незрозумілі. Він став розповідати, що на Закарпатті один священник хотів перейти до ПЦУ – і йому через те відняло руки … І я зрозумів, що продовжувати розмову немає сенсу».

Варто зазначити, що церква «Всецариця» — останній «бастіон» МП у Коломиї. Церква Благовіщення, яку орендували віряни МП, повернулася до греко-католиків, а коли українське православ’я отримало Томос, парафія Миколаєво-Успенського собору перейшла до ПЦУ. Церква МП, яка залишилася, стоїть над трасою в полі, між Коломиєю і селом Ценява. За 300 метрів від неї – посадкова смуга військового аеродрому, що біля села Корнич. Отого самого, що був обстріляний на світанку 24 лютого.

«Уся зброя, яку ми знайшли на території так званого монастиря, мала реєстраційні документи згідно з державним законодавством, — стверджує учасник громадської акції, військовий капелан о. Михайло Арсенич. – Утім, усе на території було готове, щоб прийняти велику кількість людей, може висадку десанту».

З харчів, у запасниках знайшли понад 50 мішків борошна, багато готового напеченого хліба, тон із десять картоплі. Також була їжа, запакована у вигляді сухпайків, готова для використання в ході бойових дій. За словами капелана, усі кімнати в будинку були підготовлені до проживання великої кількості осіб. «На ліжках чиста білизна, біля ліжок – тумбочки. Ліжка в кімнатах саморобні, триярусні, зі свіжого дерева, ще пахнуть лаком, — описує отець Михайло. – Рушники, шкарпетки, зубні щітки, мило, шампуні – усе, що ми закуповуємо зазвичай для наших військових – стояло в ящиках».

Загалом, у будівлі «монастиря» близько 15 кімнат, кожна на 5-10 осіб і навчальний центр. На першому поверсі – каремати і спальні мішки ще осіб на 30. Загалом можна було б розмістити близько 150 осіб. Надворі збудований критий майданчик, де в літню пору можна було б поселити ще чимало чоловіків.

База біженців і добровольців?

У приміщенні монастиря проживали двоє священників і матушка, яка опікувалася коровою, свинями і курми. Перебували, але не жили, ще жінки 20-45 років. «Ми вилучили в них приміщення не через релігійну ненависть, а згідно з положенням про військовий стан. Бо це стратегічний об’єкт, розташований майже на території військової частини. Злітна смуга військового аеродрому проглядається з бані церкви. Усі вони попросили, щоб ми гарантували їм їхню безпеку у домівках, де вони проживають. Ми їм гарантували, що ніхто з наших їх чіпати не буде», — повідомив капелан Михайло Арсенич.

За словами отця, богослужінь там наразі не відбувається. Приміщення використовується як база добровольчого корпусу «Правий сектор» і волонтерського осередку допомоги українським військовим. Коломийці також приймають там жінок-біженців із дітьми із Харкова, Києва, Чернігова, Миколаєва та інших міст, де зараз найбільші проблеми з військовими діями.

Сторінка в ФБ і сайт Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ МП відреагували на акцію гостро: «Бандити захопили храм «Всецариця» у селі Ценява Коломийського району». Мовляв, «прихильники УГКЦ під керівництвом Михайла Арсенича варварськи відібрали храм – зрізали замки, вибили двері, виштовхали парафіян». За словами настоятеля громади цієї церкви, протоієрея Георгія Малиша, «загарбники мали зброю, в тому числі автомати». «Поки з кожного православного храму воїни вирушають на передову, відгодовані бугаї УГКЦ на Коломийщині захопили православний храм. З Російськими військами їм у лавах Збройних Силах України воювати моторошно та не хочеться, — наголошують комунікаційники рідної єпархії предстоятеля МП в Україні, – а з жінками, бабусями – залюбки».

А от Івано-Франківська єпархія УПЦ МП обмежилася запевненням, що «При обшуках у храмах єпархії зброї не знайдено», і що УПЦ є Церквою українського народу і в час війни своєї Держави з Російською Федерацією відверто засуджує дії останньої і всіляко допомагає українським воїнам та вимушеним переселенцям».