Таємниця «Київської мадонни» з метро
Дехто з тих, хто поширює «Київську мадонну», таки вказав на TUBIK STUDIO. Серед них і Джеймс Мартін – відомий американський єзуїт, радник Папи з питань комунікації, автор численних книжок. На допис о.Джеймса з «Київською мадонною» відреагували понад півмільйона людей. Проте авторка малюнка, Марина Соломенникова з Дніпра, ілюстраторка TUBIK STUDIO, досі не знала, хто такий Джеймс Мартін і зовсім не мала за ціль здобути популярність, ще й за таких трагічних обставин. «Я – звичайна ілюстраторка, художниця, — розказує вона, в нашій зум-розмові. – Я просто роблю свою роботу і стараюся робити це добре».
Днями, гортаючи стрічку новин, вона натрапила на світлину молодої жінки з дитиною, яка переховувалася в київському метро від бомбардування. «Пізніше я знову побачила її в новині 24 каналу, де її, власне, порівнювали з іконою Мадонни з немовлям, — згадує Марина. — Але в цій новині не було вказано фотографа. Проте я дуже хотіла знайти, чия це робота і чи є фото з інших ракурсів. Та в моїй голові вже склалися всі пазли побаченого і прочитаного – ця жінка з дитинкою була символом усіх українських матерів, які мусять ховатися від російської зброї в бомбосховищах. Образ жінки на фотографії був настільки невинним, що, по-моєму, світився навіть без ілюстрації».
Після того, як художниця намалювала ілюстрацію і та розійшлася, їй написав автор фотографії. Це виявився Андраш Фьольдеш, угорський фотожурналіст. Також у коментарях одна дівчина розказала Марині, хто є тією жінкою на фотографії. Це – киянка Тетяна Блізняк. Художниця списалася з нею: «Таня дивовижно добра і позитивна людина. Коли фотограф робив те її фото, вона з чоловіком, дитинкою і собакою ховалися від бомбардування і ночували в метро. Таня каже, що вона в шоці через те, що таким чином стала популярна. А мені особисто дуже приємно, що ми знайшли один одного – і я , і фотограф, і Таня Блізняк».
Марина Соломенникова також розповіла, що їхня компанія працює з різними людьми з різних куточків світу. Переважно вони займаються дизайном інтерфейсів, але люди приходять до них і по звичайні ілюстрації. Навіть були випадки, що якийсь дідусь написав для своєї онуки казку і попросив проілюструвати її.
«Я сама навчалася на інженера-електрика. Малювання моє, здавалося, закінчилося в дитинстві, коли я п’ять років ходила до художньої школи. Але я таки знайшла роботу художника, бо це справді те, що мені подобається. Вже досить багато років займаюся ілюстрацією, також створюю персонажів для комп’ютерних ігор. Зараз, звісно, весь акцент спрямований на те, щоб хоча б з допомогою того, що я вмію, донести до людей в усьому світі правду про те, що відбувається тепер в Україні. Люди, зазвичай, не читають тексти, проте, натрапивши на ілюстрацію в соціальних мережах, вони зупиняються, щоб роздивитися. Таким чином вони можуть побачити, наскільки страшним є те, що переживають українці. Тож ілюстрація стає тим інструментом, яким може в якійсь мірі гуртувати людей».
Марина говорить, що ніколи не ставила собі за мету здобути популярність, тому й не займалася «розкруткою» свого імені через соцмережі. Вона позиціонує себе як частину TUBIK STUDIO, бо колеги стали їй другою сім’єю.
Варто також додати, що TUBIK STUDIO розміщують свої ілюстрації на платформі CREATIVE MARKET, а кошти за них скеровують на потреби української армії та волонтерів.
