The Atlantic: Росія – не захисник християнських цінностей, і багатьом у США час це зрозуміти
Американські консерватори, які асоціюють себе з режимом Путіна, відмовляються побачити російську державу такою, якою вона насправді є.
Показова православність Путіна така ж цинічна брехня, як і любов Сталіна до трудового класу / mil.ru
Шервуд Едді був видатним американським місіонером і християнським соціалістом. Останнє зараз вкрай не часто можна зустріти. В 20-30-х роках минулого століття він здійснив більше десятка поїздок в СРСР. Він не закривав очі на проблеми в радянській імперії, але й знайшов багато цікавого для себе.
В одній зі своїх книг про країну він писав, що замість конфліктних, корумпованих демократичних політиків «Сталін править за допомогою своєї кмітливості, чесності, сміливості, незламної волі й титанічної енергії». Замість американської жадоби місіонеру здавалося, що росіяни працювали заради задоволення. Але понад усе Едді вважав, що знайшов у СРСР те, чого бракувало індивідуалістському суспільству в США: єдиної «філософії життя».
«В Росії все життя зосереджене на центральній меті. Воно скероване на єдиний результат й заряджене такою потужною й блискучою мотивацією, що життя, здається, має надзвичайну важливість», - писав американський місіонер.
Едді помилявся щодо багатьох речей, які він бачив, - пише на сторінках The Atlantic американська публіцистка й лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбаум.
«Сталін був брехуном і масовим вбивцею. Росіяни працювали, тому що були голодні й налякані. Так звана «єдина філософія життя» була химерою, а в реальності працювала тоталітарна держава, яка використовувала терор і пропаганду, щоб підтримувати єдність. Але Едді, як й інші в його часи, мав схильність захоплюватися Радянським Союзом суто тому, що був дуже критично налаштований проти економіки й політики власної країни – Америки в часи депресії. І він був не один такий», - пише вона.
У книзі «Політичні пілігрими: подорожі західних інтелектуалів у СРСР, Китай і на Кубу», виданій в 1981 році, Пол Холландер писав про гостинність, в якій купали лояльних західних відвідувачів в комуністичному світі. У Москві влаштовували вишукані банкети для Джорджа Бернарда Шоу, в у Північному В’єтнамі – для Меррі МакКарті й С’юзан Сонтаг. Але автор робив висновок, що ці вистави не були ключовим поясненням, чому західні інтелектуали закохувалися в комунізм. Значно важливішим було їхнє власне відречення й відсторонення від рідних культур.
«Інтелектуали, критично налаштовані проти власного суспільства, були надзвичайно сприятливим до заяв лідерів і представників суспільств, які вони перевіряли в ході цих поїздок», - писав Холландер.
Він писав так про лівих інтелектуалів 20-го століття. Але й зараз досить багато людей, які хвалять диктаторів у Венесуелі чи Болівії, вороже налаштованих проти Америки. Є в американському суспільстві й ті, кому платять за допомогу ворогам США або за поширення їхньої пропаганди. Такі ділки завжди були.
Але у 21-му столітті доводиться мати справу з новим феноменом: з правими інтелектуалами, які критикують власні суспільства й проявляють прихильність до правих диктаторів, ворожих до Америки. І їхні мотиви напрочуд знайомі. Навколо себе вони бачать виродження, змішання рас, демографічні зміни, «політкоректність», одностатеві шлюби й занепад релігії. США, в яких вони живуть, більше не схожа на ту англо-саксонську, білу, протестантську Америку, яку вони пам’ятають або думають, що пам’ятають. Тож вони почали шукати за кордоном об’єднані, етнічно чисті нації, які в їхній уяві морально сильніші, ніж рідне суспільство. Нації, наприклад, такі як Росія.
Піонером таких пошуків був Патрік Б’юкенен, хрещений батько сучасних правих радикалів, чия думка про іноземних диктаторів сильно змінилася якраз в часи, коли він почав писати книги із заголовками на зразок «Смерть Заходу» і «Самогубство супердержави». Його колонки переповнені презирством до сучасних США, місце, яке він з огидою описав як «багатокультурну, багатоетнічну, багаторасову й багатомовну «універсальну державу», аватором якої став Барак Обама».
В його уявленнях Америка переживає демографічний занепад. Вона втратила свою «гідність». Він писав, що Захід піддався «сексуальній революції легкого розлучення, розгульної розбещеності, порнографії, гомосексуальності, фемінізму, абортів, одностатевих шлюбів, евтаназії й самогубству за сприяння. Християнські цінності замінили голлівудські».
Ця молитва про американські жахи не дуже відрізняється від того, що можна почути щовечора в ефірі Fox News. Для прикладу, ось що говорить Такер Карлсон: «Американська мрія помирає». Це він проголосив під час одного з нещодавніх вечорів під час монологу, в якому він часто говорив про «темні часи, які ми зараз переживаємо». Карлсон присвятив велику кількість ефірного часу наріканням про те, що США колись «були кращою країною, ніж зараз з багатьох причин». І тоді вони були «більш згуртовані». І не дивно, адже іммігранти «розграбували» Америку завдяки «декадентським і нарцистичним» політикам, які відмовляються «захищати націю».
«Яке жахливе місце описують всі ці люди. Хто захоче жити в такій країні? Або краще запитати по-іншому: хто буде симпатизувати ворогам такої країни? Як виявилося, багато хто. Однозначно Б’юкенен це робить. Російські кібервійська щоденно зосереджено працюють над підривом американської єдності й електромереж. Російські інформаційні бойовики намагаються деформувати американські політичні дебати. Російські наймані вбивці вбивають людей на вулицях західних країн. Російська ядерна зброя націлена на нас і наших союзників. Та попри це, Б’юкенен захоплюється президентом Росії, тому що він «захищає традиційні цінності від західних культурних еліт. Знову ж таки, він відчуває це ілюзорне відчуття «єдності» й мети, якого бракує складній, різноманітній, сварливій Америці», - пише Епплбаум.
Вражений тим, як Володимир Путін використовує православну церкву в публічних заходах, Б’юкенен переконаний, що російський президент «намагається відновити православ’я в ролі морального компасу, яким воно було тисячу років до того, як Росія стала заручницею атеїстичної й язичницької ідеології Марксизму». Він не один такий. Переконання під гаслом «Росія на нашому боці» у війні проти світськості й «сексуального занепаду» поширене серед багатьох американських християнських лідерів, а також їхніх правих колег у Європі.
Наприклад, серед таких симпатиків Москви організація під назвою «Світовий конгрес сімей» (WCF). Це американська євангелістська організація, яка виступає проти прав сексуальних меншин. Один з її колишній лідерів Ларрі Джекобс якось проголосив Росію «християнським спасителем світу». WCF має навіть російську гілку, яку очолює Олексій Комов. Він, у свою чергу, пов’язаний з російським олігархом Костянтином Малофеєвим, який організовує зустрічі правих радикалів по всій Європі. На останній такій зустрічі у Вероні російські священики змішалися з лідерами італійських й австрійських правих радикалів, а також їхніх американських колег.
Підтримка Росії з боку Карлсона виражається у формі їдкого сарказму, а не у відвертого захоплення. Як у свій час Джейн Фонда позувала біля в’єтнамського протиповітряного кулемета заради провокації, Карлон теж спробував випробувати своїх глядачів й критиків, умисне висловлюючи протилежні погляди на Росію.
«Чому я не повинен вболівати за Росію?» - сказав він в ефірі нещодавно.
Через кілька днів після того він знову заговорив з тим же тоном: «Я думаю, що, вірогідно, нам варто було б стати на бік Росії, якби ми обирали між Росією й Україною». За іронією, в часи адміністрації Рональда Рейгана батько Карлсона керував «Голосом Америки», радіостанцією, яка транслювала американські цінності в СРСР. Втім, це може бути й поясненням. Американський ведучий використовує Росію як кийок, щоб побити власне суспільство й традиції.
На щастя для всіх таких критиків, вони не проводять багато часу в країні, якою вони так захоплюються. Тому що важко вигадати більшу фантастичну дурницю, ніж те, що Росія – країна християнських цінностей. В реальності Росія – країна з найвищим рівнем абортів у світі, який у двічі вищий, ніж у США. Надзвичайно мало росіян справді ходять в церкву. Хоча точні цифри важко підрахувати. Адже будь-яка християнська конфесія окрім підконтрольної уряду православної церкви ризикує бути проголошеною «культом». Опитування за 2012 рік показало, що релігія грає важливу роль у житті лише 15% росіян. Лише 5% читали Біблію.
Якщо американські християни не знайшли б нічого хорошого у путінській Росії, американські націоналісти теж були б розчаровані. Такер Карлсон якось розмірковував у ефірі про змішання рас у Америці, задаючи питання: «Наскільки правда те, що різноманіття – це наша сила?». У Росії це питання не було б риторичним. Майже 20% громадян Росії навіть не вважають себе «росіянами», відповідаючи під час опитувань, що вони належать до різних народів: від татар до азербайджанців, українців й молдован. Більше 6% громадян Росії – мусульмани. В цей час у США ця категорія мешканців не перевищує 1,1%. При цьому, озвучена цифра щодо російських мусульман може бути дуже не точною.
«Пам’ятаєте ці сумнівні історії про райони у Швеції й Британії з законом шаріату, в які не можна ходити? В Росії є ціла республіка – Чечня, де офіційно діє шаріат. Місцевий режим толерує полігамію, вимагає від жінок носити паранджу в громадських місцях й катує геїв. Це зона посеред Росії, в яку не можна заходити», - йдеться в статті.
Стосовно самого Путіна, то немає жодного доказу, що колишній агент КДБ прийняв християнство. Натомість багато доказів свідчать про те, що його показова православність така ж цинічна, як і любов Сталіна до трудового класу. Але така поведінка особливо цінна, тому що вона дурить наївних іноземців. Але не треба слухати західних авторів, які критикують Росію. Краще послухати молодого росіянина Єгора Жукова, який нещодавно постав перед судом за публікацію відео з критикою режиму. В промові у залі суду він вказав на контраст між показовими «сімейними цінностями» Путіна й реальністю.
«Непереборний бар’єр ділить наше суспільство на два. Всі гроші сконцентровані на верхівці й ніхто там не готовий відпустити їх. Все, що лишається для тих, хто на дні – відчай. Знаючи, що надії на побудову щастя для себе і своїх сімей немає не залежно від того, наскільки великі старання, російські чоловіки висловлюють агресію в своїх поглядах, або п’ють до смерті, або вішаються. Росія – друга у світі за рівнем самогубств серед чоловіків. В результаті, третина російських сімей – це матері-одиночки з дітьми. Я хотів би знати: це так ми захищаємо наш інститут сім’ї?», - говорив Жуков.
Репресії у Росії посилюються на тлі невпевненості у майбутньому країни Реальність у Росії не важлива, так само як була не важлива реальність сталінізму для Шервуда Едді й Джорджа Бернарда Шоу. Американські інтелектуали, які зараз відсторонилися від рідної країни, не цікавляться реальністю. Їм потрібна фантастична нація, інше й далеке місце від їхньої рідної ненависної країни. Америка зі своїм складним соціальним, політичним й етнічним різноманіттям, з Конституцією, яка гарантує, що США ніколи не будуть почуватися так, ніби все життя «зосереджене на центральній меті» - це Америка, яка більше їх не захоплює. Більшість з них знають, що фантастична іноземна нація, якою вони захоплюються, хоче покласти всьому цьому край. Вона хоче підірвати американську демократію, зламати хребет американському впливу й покінчити з американською силою. Але кому не подобається американська демократія, вплив і сила? І це насправді важливо.
