Тільки через конкретні дії свобода набуває справжнього сенсу, – лекторій надії з о. Андрієм Зелінським в УКУ

«Історія — це не просто хронологічна послідовність подій. Те, як ми інтерпретуємо ці події, формує наше розуміння минулого і впливає на те, яким ми бачимо майбутнє. Для України це особливо важливо, адже наша історія сповнена трагічних моментів: Голодомор, репресії, колективізація. Ці події потребують переосмислення, щоб біль минулого став основою для побудови кращого майбутнього», ― розповів отець Андрій.

Ділимось тезами лекції о. Андрія Зелінського:

• Колективізація в Україні стала однією з найжорстокіших подій XX століття. Вона позбавила людей не лише економічних ресурсів, а й можливості реалізувати свою свободу та відповідальність. Колективізація знищила індивідуальність і свободу вибору, що призвело до катастрофічних наслідків для майбутніх поколінь українців. Втрата землі, як основного ресурсу, позбавила людей свободи, що вплинуло на суспільство на дуже глибокому рівні.
• Колективні травматичні події залишають свій відбиток у мові, впливаючи на наше сприйняття світу, людей і самих себе. Травма стає призмою, через яку ми бачимо реальність. Вона відображається на нашому світогляді, впливає на наші дії та взаємодію з навколишнім світом.
• Мова є не тільки засобом комунікації, а й оселею нашої колективної пам’яті. Вона зберігає в собі сліди минулих травм і носить вірус відчуження, який віддаляє нас від реальності. Це відчуження відображається в тому, як ми говоримо про владу, державу та інші аспекти нашого життя, що створює бар’єри для побудови здорового суспільства.
• Здатність дивуватися відкриває нові можливості для сприйняття реальності та надає новий сенс подіям у нашому житті. Подив є першим кроком до того, щоб відчути життя в повному сенсі цього слова, знайти в ньому нові значення і сенси, які можуть стати основою для особистого та суспільного відродження. Подив – важливий інструмент для виходу за межі існуючих логічних конструкцій і надання нових значень подіям та присутностям у нашому житті.
• Дивосвіт – простір, де людина може створювати свій власний сенс і реалізувати себе, виходячи за межі мови та колективної травми. Це простір особистої свободи, де значення подій і присутностей у житті набувають особливої ваги, і де кожен може відчувати себе вільною і гідною людиною. Дивосвіт — це батьківщина вільної людини, простір, де кожен може знайти своє справжнє «я».
• Свобода – конкретна дія, яка реалізується через вчинки, проєкти та досягнення. Важливо розуміти, що свобода не може існувати окремо від реальних дій. Вона повинна бути втілена в житті, в матеріальній дійсності, у наших стосунках і професійних досягненнях. Тільки через конкретні дії свобода набуває справжнього сенсу.
• Для того, щоб подолати відчуження, яке розділяє нас, необхідно будувати мости між людьми. Мости – це не просто символ, а реальний спосіб об’єднання людей, які допомагають створювати нові можливості для спільної роботи і розвитку. Вони символізують спільні проєкти та комунікацію, що допомагає подолати бар’єри та налагодити взаємодію.
• Суб’єктність – процес, коли людина свідомо вибирає свої цінності та реалізує їх через конкретні вчинки, змінюючи світ навколо себе. Це не просто абстрактне поняття, а реальна здатність діяти, формувати своє життя і впливати на суспільство, в якому ми живемо. Суб’єктність – це усвідомлена свобода, яка виявляється в діях, що мають силу змінювати реальність.

Щоб подолати відчуження, яке глибоко вкорінене в нашій колективній свідомості та розділяє нас, потрібні три основні процеси:

• Засівати лани – створювати екосистеми, що підтримують і транслюють життя, інтегруючи матеріальні та духовні ресурси;
• Будувати мости – створювати простори комунікації та співпраці, де люди можуть взаємодіяти та розв’язувати спільні проблеми;
• Запалювати зорі – розпізнавати і підтримувати гідність інших, що дозволяє відчути і власну гідність, закладаючи основи для справжнього взаєморозуміння та співпраці.