Виступ на вебінарі про міжконфесійний документ "Туга за Правдою, яка визволяє", організований Інститутом Релігії та Суспільства УКУ (Zoom 28/04/2020).

Міркування над документом “Туга за Правдою, яка визволяє”.

Оригінальний текст знаходиться тут

Ми маємо перед собою позитивний мотиваційний текст, який нам звіщає, що попереду все буде добре. В тексті це не написано, але причина оптимізму в тому, що Христос воскрес із мертвих.

Такий мій вступ уважаю легітимним, бо “Туга за Правдою, яка визволяє” - це плід роздумів християнських інтелектуалів, які не байдужі до подвійних стандартів, що панують в наших суспільствах і здаються всеохоплюючими.

Важливо, що саме вони підносять екзистенційні питання, які нині турбують українське і не тільки українське суспільство, питання, які теж придушують свободу індивідів. Багато людей отупіло в інформаційному вихорі і відчувають, що загубили тверду базу, яка була б стартовим майданчиком для нових починів. В нашому документі, ця дійсність названа “фатальним магнітним полем, в якому народ розщеплюється на тих, хто обирає добро, і на тих, хто віддається злу”.

Ми привикли, що з одного боку є правда, яку ми позначаємо заповідями - Божими чи загальнолюдськими, і, намагання зла протиставитися цьому порядку. Але нині ми вже не бачимо цієї боротьби, бо зло змінило своє обличчя і видає себе - добром, створивши для себе замінники правди, щоб на їхньому фоні справді виглядати добрим. Це як у фільмі “Хрещений батько”, родина Корлеоне намагається прикрити свою мафіозну злодіяльність через загравання з Церквою і входженням в легальний бізнес.

Для мене важливою думкою нашої відозви “Туга за Правдою...” є, що якщо правда буде для нас лише доброю ідеєю, то, в запалі боротьби проти злих, вона “стане ідеологією та інструментом переслідування” інших. А таким чином, ми не осягнемо перемоги правди, бо з часом вона перетвориться в неправду, бо в ній будуть відсутні світло та любов. Звідси, потрібно завжди розуміти правду, як особу, якою для нас християн є Ісус Христос, наш Бог. Так, що правда - це складова нашого буття в Бозі. Це - Істина, яка може бути тільки Єдиною.

Але повернімося до практичного життя. Якщо ми маємо якусь тезу, то щоб її обґрунтувати, вистачить нам зайти в Інтернет, де зможемо знайти підтвердження всіх своїх думок, а наш противник - так само, знайде аргументи на свої твердження. Такий вибір дозволяється в імені (в лапках) “легітимності будь-якої точки зору”.

То, як дати собі раду в такому випадку? Завдання - не просте, бо тільки людина із етичним виміром зможе зложити складанку із різношерстих інформацій, зокрема через “етичну оцінку правди чи брехні”. От і цього нам треба всім вчитися!

Таке протистояння між правдою і облудою не тільки є плодом фабрик тролів, а ми, на жаль, також зустрічаємо заплутані відносини в наших сім'ях, що часто стають причиною їхніх криз. Ці самі сценарії спостерігаються між суспільними групами, релігійними, а теж між державами. Брехня породжує ненависть, ненависть - агресію, і все це виправдовується новою брехнею. І по новому колі. Навіть в час пандемії Covid-19 ми слухаємо як помилками одних користуються інші, щоб їх очорнити.

Християнам, як іншим, не легко вдається вириватися із цього зачарованого кола через пастки в які вони впадАють - 1. надмірна впевненість володіння істиною, 2. бажання діалогу за всяку ціну незважаючи на правду і 3. здобуття безпеки і миру будь-яким коштом.

Які отже рецепти ми вам пропонуємо в цьому документі?

Переконання, що правда може бути правдою лише тоді, коли вона є водночас шляхом та життям. Правда, яка перестає бути пошуком любови і справедливості - спустошена правда, тобто - неправда. Це вимагає жертви несумісної із ненавистю, відкритого серця на голос сумління, що можна осягнути тільки через перебування в Бозі.

Нас багато. Нам треба діяти. Гуртуймося, щоб наше свідчення було всім відоме, бо “найкращою протиотрутою на неправду є не стратегії, а люди”. В тому і полягає участь людини в Божому провидінню і в господарюванні на цій планеті.

Йдучи за думкою апостола Павла: “А де збільшився гріх, там зарясніла благодать”, ми переконані, що “збільшення гріха є свідченням того, що десь у невидимому епіцентрі йде інтенсивне нарощення благодаті”. А це приведе до того, як вже не раз було в історії, що “брехня врешті-решт розсипається під вагою своїх власних вигадок”.

Як висновок скажу: героїчно долаймо втому, викликану в нас неправдою, ненавистю і жорстокістю, кожний на своєму рівні, і тим самим ставаймо “спільнотою людей, що змагаються за правду”, щоб таким чином вплинути на “зміну цінностей і принципів” всіх устроїв - родинного, церковного, “суспільного, політичного, правового” в нашій Україні та у світі.