У Криму будують «рускій мір» - без католиків та Київського патріархату
У Києві патріарх з Москви – державний гість. Кирило зачастив до України, відколи президентом став один з його парафіян. Тим часом міжконфесійний діалог - під загрозою, про що яскраво свідчить ситуація у Криму.
Україна історично є багатоконфесійною країною, в якій століттями поряд жили християни різних обрядів - православні, греко- і римо-католики, протестанти. Президенти незалежної України – і Кравчук, і Кучма, і Ющенко - відкрито не надавали політичну підтримку жодній з конфесій. Ситуація кардинально змінилася з приходом до влади Віктора Януковича, зазначила у розмові з Deutsche Welle соціолог Людмила Шангіна.
Курс Януковича на зближення з Росією передбачає, зокрема, і переймання певних моделей політичної поведінки Москви, переконана експерт Центру Разумкова. Шангіна нагадує, що у Росії держава визнає перевагу Російської православної церкви над іншими церквами, має з нею тісні зв’язки і надає їй певні преференції. За словами експерта, так само і президент Янукович виступає за закріплення домінуючої ролі Української церкви Московського патріархату у тих регіонах, де сильними є проросійські настрої. Така політика цілком відповідає запропонованій Патріархом РПЦ Кирилом концепції «руского міра» - геополітичній доктрині створення «єдиного цивілізаційного (православного) простору», ядром якого повинні бути Росія, Україна та Білорусь і який має протистояти «західній цивілізації». Яскравим свідченням того, як на практиці реалізується сповідувана Кирилом концепція є ситуація у Криму. Там, на думку соратників Януковича, повноправною є лише православна церква московського патріархату.
Кінотеатр замість храму
Католики Севастополя вже десять років виборюють повернення костелу священномученика Климента Римського, перетвореного за радянських часів на кінотеатр «Дружба». Утім, все марно. Днями депутати Севастопольської міськради, в якій домінують саме представники Партії регіонів та інших проросійських сил, вкотре відмовилися повертати римсько-католицькій громаді церкву, якій восени виповнюється 100 років. Костел був збудований в 1911 році коштом місцевих католиків. В 1936 році комуністи його закрили та розстріляли його настоятеля Матвія Гудайтіса. Під час Другої світової війни будівля була пошкоджена бомбардуваннями, а в 1958 році храм перебудували під кінотеатр.
Попри те, що українське законодавство прямо передбачає повернення церкви релігійній громаді, голова Севастопольської міськради Юрій Дойніков заявляє про необхідність проведення з цього питання громадських слухань та місцевого референдуму. Хоча, наприклад, такі умови не висувались, коли раніше депутати ухвалювали рішення про повернення колишніх православних храмів Українській православній церкві Московського патріархату. Категорично проти передачі костелу на підставі того, що будівля є комунальною власністю, виступає і депутат міськради, лідер партії «Русский блок» Геннадій Басов. Він пропонує католикам збудувати храм в іншому місці. «Католицька Церква – зовсім не бідна структура і тому, якщо вона захоче збудувати костел у Севастополі, повинна пройти відповідно до закону усі процедури отримання земельної ділянки і там споруджувати свою будівлю», - заявив він.
Схожу позицію висловив і благочинний севастопольського округу УПЦ Московського патріархату, протоієрей Сергій Халюта. „Передача церковного майна повинна здійснюватись пропорційно кількості віруючих, що сповідують ту чи іншу релігію... На сьогодні кількість православних в Севастополі значно перевищує кількість католиків”, - сказав він, коментуючи ситуацію довкола костелу. Благочинний закликав католицьку громаду брати приклад з православних, які будують нові храми в місті, однак при цьому не уточнив скільки севастопольських храмів міськрада вже передала УПЦ МП.
«Або ви - московська церква, або йдіть звідси»
Як повідомив Deutsche Welle настоятель римсько-католицької громади Севастополя отець Юрий Зімінський, католики продовжать боротьбу за храм. «Ми поставили інформаційний намет біля храму і просто інформуємо мешканців Севастополя, щоб вони знали, що кінотеатр «Дружба» є католицьким храмом. Адже більшість городян навіть не мають про це уявлення», - зазначив отець Юрій. Він також повідомив, що кінотеатр «Дружба» не працює з грудня 2008 року і лише рік тому віруючим нарешті вдалося домогтися того, щоб з вівтарної частини храму прибрали громадський туалет. Тим часом богослужіння проходять у переобладнаній квартирі. Як вважає отець Юрій Зімінський, така позиція місцевої влади свідчить про певний тиск на неї з боку духовенства УПЦ (Московського патріархату), що не бажає бачити в місті своїх «конкурентів».
Схожі проблеми у стосунках з місцевою владою в Криму та Севастополі мають і вірні Української православної церкви Київського патріархату та української греко-католицької церкви, сказав в інтерв’ю Deutsche Welle єпископ Сімферопольський i Кримський Климент (Кущ), керуючий кримською єпархією УПЦ КП. «Причина цього полягає в тому, що на всіх рівнях влади чітко нам заявляють, що є одна церква – Московського патріархату, решти церков – не існує. Не дивлячись на те, що ми маємо державну реєстрацію, таку саму як і решта церков, не дивлячись на те, що Конституція гарантує рівні права всім конфесіям, тут чітко відображається: або ви з Московським патріархатом, або вас не буде», - каже він.
За словами єпископа, на сьогодні в Криму зареєстровано 50 громад УПЦ КП, але реально діє 17 парафій. Головна проблема – відсутність храмів і небажання влади виділяти для них землю. Все майно, яке має кримська єпархія в Криму придбано власним коштом, за винятком головного приміщення в Сімферополі, де розташований, кафедральний собор. Це будівля клубу колишнього військового училища, зданого в оренду кримській єпархії на 50 років.
Земельні ділянки дають не всім
Єпархія підготувала документи на виділення земельної ділянки під будівництво храму в Сімферополі, але вже протягом чотирьох сесій депутати сімферопольської міськради категорично відмовляються розглядати це питання. І це при тому, що Московському патріархату в Сімферополі передано 30 земельних ділянок без будь-яких узгоджень, каже Владика Климент. «В Криму йде ідеологічний, політичний і будь-який тиск на віруючих Київського патріархату. Наприклад, зараз ми отримали листа від керівництва Ленінського району, де нам чітко було сказано – є церква Московського патріархату, а інша конфесія нам не треба. Таке відбувається і в Чорноморському, і в Сакському районах, де нам відмовили у виділенні землі. Тобто в Криму з точки зору місцевої влади місця ні для Київського патріархату, ні для його віруючих немає - всупереч всім законам», - обурюється священик.
Ризики міжконфесійних протистоянь
Соціолог Людмила Шангіна зазначає, що в даному випадку місцева влада лише наслідує центральну владу та поведінку перших осіб держави. «Продовження практики вирізнення владою однієї церкви на противагу іншим криє у собі ризики загострення міжконфесійних і, відповідно, міжрегіональних протистоянь», - попереджає соціолог.
Валентин Карайван
"Deutsche Welle", 26 липня 2011
