Коли запрацює бронювання священників від мобілізації? Роз’яснює ДЕСС
«Релігія в Україні» взяла ексклюзивний коментар у начальника Відділу у справах релігії ДЕСС Вячеслава Горшкова, який виклав свої міркування, як буде працювати бронювання священнослужителів.
Коли почне працювати бронювання?
За словами пана Вячеслава, для реалізації постанови необхідно розробити критерії визначення релігійної організації як критично важливої для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, на підставі яких скласти перелік відповідних релігійних організацій. Також потрібно скласти перелік посад військовозобов’язаних священнослужителів, які можуть бути заброньовані на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до постанови бронювання священнослужителів буде здійснювати державний орган, який прийняв рішення про визначення релігійної організації критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а саме — ДЕСС. Окрім цього, треба продумати в деталях логістику виконання постанови та визначити осіб, які будуть займатись оформленням бронювання, що в умовах дефіциту кадрів ДЕСС є дуже нетривіальною задачею.
Одне з основних завдань – унеможливити зловживання, в тому числі з боку церков, які можуть піддатися спокусі подати на бронювання сторонніх осіб: «Треба зберегти репутацію і ДЕСС, і церков». Зараз лише йде обговорення критеріїв, за якими військовозобов’язані священнослужителі підлягатимуть бронюванню.
Загалом, за оцінкою Горшкова, на підготовку відповідних наказів та їх міжвідомче погодження може піти чимало часу. На кожного священника церквам потрібно буде подати пакет документів, який має бути опрацьований співробітниками служби (так, власне, робили й роблять не лише органи державної влади, а й підприємства, установи, організації при формуванні списків своїх військовозобов’язаних працівників, які вони подають до Мінекономіки). І під цю задачу ще треба набирати людей.
Кого бронювання не торкнеться?
На думку чиновника, в першу чергу буде проблема з незареєстрованими громадами, які дуже складно ідентифікувати в правовому полі України. Також під бронювання теоретично можуть не потрапити священники, які працюють неофіційно, або ті, у кого немає фіксованого місця служби (зокрема, позаштатні). З цього можна зробити висновок, що ДЕСС буде вимагати від церков докази офіційного працевлаштування духовенства. Зауважимо, що формулювання «звільнення з посади священнослужителя» в Постанові КМУ № 1498 стосується, очевидно, лише його звільнення зі штату, а не позбавлення сану.
Крім того, існує небезпека, що священника можуть прикріпити до громади, яка зареєстрована лише на папері. Перевірка факту, чи є та чи інша громада «живою», реально діючою, теж є нешвидкою справою – знову таки, з урахуванням нестачі персоналу ДЕСС.
Окреме занепокоєння в Служби викликає проблема «роздутості» штату в конкретній громаді — коли на місце 1-2 пасторів недобросовісні керівники релігійних організацій захочуть «прилаштувати своїх», оформивши на чверть ставки. Цю проблему, як і багато інших, у ДЕСС передбачають та готуються до унеможливлення зловживань.
Які перспективи в альтернативної служби?
Як показують суспільні дискусії, попри високу довіру до церкви, українці без ентузіазму поставились до ідеї бронювання священників – адже всі громадяни мають не тільки однакові права, але й рівні обов’язки перед державою. В теорії, можна було б розробити аналог альтернативної служби для воєнного часу. Вячеслав Горшков в цьому контексті зауважує, що питання альтернативної служби – не в компетенції ДЕСС, хоча традиційно вважається, що всі питання, пов’язані з релігійними організаціями, має курувати саме ця служба. ДЕСС лише може підготувати методику перевірки, чи справді та чи інша особа має щирі релігійні переконання.
Відповідний Закон «Про альтернативну (невійськову) службу» розробляло Мінекономіки, і саме це відомство мало би взяти на себе це питання, якщо воно постане. Але, нагадує Горшков, альтернативна служба – це «пара» до призову, який здійснюється в мирний час. У воєнний час призову немає, тому альтернативна служба теж не працює. Втім, Україна, яка рухається в бік євроінтеграції, регулярно чує від західних партнерів питання щодо права на альтернативну службу навіть під час війни (нещодавно Управління Верховного комісара ООН з прав людини засудило позицію Києва щодо відсутності механізму відмови від військової служби з міркувань совісті – прим. ред.). Доводиться докладати певних зусиль та роз’яснювати, що зараз в Україні норми мирного часу не працюють.
Які є технічні проблеми для запуску процедури бронювання?
Пан Вячеслав констатує, що держава, поклавши на ДЕСС такі масштабні завдання (включаючи застосування додатку «Дія»), поки не надала всі необхідні ресурси для їх реалізації: «Ми не маємо ресурсів, щоб технічно забезпечити все, що від нас вимагають. У ДЕСС немає власного реєстру релігійних організацій або доступу до реєстрів Мін’юсту. Отже, всі дані доведеться вводити вручну. Крім того, наявних працівників служби не достатньо для виконання нових завдань, а отже, доведеться набирати людей».
Однією з ключових проблем, які заважають достовірно оцінювати співвідношення релігійних організацій, є відсутність статистики членів церков, що дає цим церквам можливість маніпулювати інформацією про свої розміри: «На початку року ДЕСС отримує від органів місцевої влади статистику, але не всім цифрам можна довіряти. Кількість релігійних організацій нічого не говорить про кількість членів цих релігійних організацій. Альтернатива – опитування, але вони говорять лише про вболівальників, але не членів громад: респондентів не питають, чи є вони членами конкретних релігійних громад. Тому насправді всі ці цифри мало про що говорять. Навіть про те, скільки віруючих збирається на свята, дані дає Нацполіція, але не самі церкви. Це дуже ускладнює реальну оцінку кількості віруючих та масштабів кожної церкви. За кордоном є фіксоване членство, і якщо Україна йде в Євросоюз, нашим церквам рано чи пізно доведеться запровадити його у себе». Взагалі, на думку пана Горшкова, Закон про свободу совісті наразі дуже застарів і його необхідно переглядати.
Маніпуляція статистикою штовхає церкви на нечесну конкуренцію, що призводить до небажаних міжцерковних конфліктів: «Державі невигідно мати конфліктогенне церковне середовище. Якщо хтось хоче займати позицію ексклюзивіста, то така організація не буде успішною, але не тому, що держава буде протидіяти, а тому, що Україні притаманний релігійний плюралізм», - підкреслив чиновник.
Чи стосується бронювання УПЦ?
Вячеслав Горшков визнає, що з УПЦ будуть проблеми, але в першу чергу технічного характеру, які УПЦ сама колись спровокувала. Це пов’язано з вимогами Закону України від 20.12.2018 р. № 2662-VIII (про уточнення назви церков, керівні центри яких знаходяться в країні-агресорі), відповідно до якого статути УПЦ втратили чинність в частині назви. В результаті ДЕСС не може ідентифікувати такі релігійні організації, а вони самі дуже обмежені в своїй діяльності, наприклад, не можуть вносити дані до ЄДРПОУ про зміну керівників. І тут УПЦ опиняється перед чисто юридичною дилемою: унормувати свою правову ідентифікацію, щоб подати списки священників на бронювання можна лише через виконання Закону № 2662-VIII, а це автоматом є визнанням своєї афілійованості з РПЦ. Єдиний шанс вийти з цього глухого кута – провести всі необхідні процедури і реально розірвати зв’язки з РПЦ. В іншому разі УПЦ може залишитись і без зареєстрованих громад, і неспроможною забезпечити бронювання своїх священників від мобілізації.
«Розмови про канонічну неможливість такого кроку виглядають, швидше, як відмовка. Розірвати з церквами, що визнали ПЦУ, — нормально, а вийти з російського канонічного поля — не можна? УПЦ вже вийшли з повноти світового православ’я, розірвавши стосунки з декількома церквами», - говорить пан Вячеслав. Крім того, є вже випадки, коли деякі громади створюють нові юридичні особи у статусі незалежних. «Як відомо, мінімальна канонічна одиниця в православній церкві — єпархія. Тобто громади, які змінюють свій статус на незалежний, не бояться на папері залишитись без єпископа. Ба більше, ніщо не заважає принаймні на рівні єпархій зробити такий демарш».
Вячеслав Горшков прокоментував можливе включення кейсу УПЦ до «Великої угоди» між Україною та Росією за посередництва США, підтвердивши припущення «Релігії в Україні», що в такому разі УПЦ авжеж доведеться привселюдно визнати себе частиною РПЦ, достовірно ідентифікувавши таке релігійне об’єднання. Якщо російська сторона буде уточнювати, що мова йде про структуру в єдності з Московським патріархатом, то цю приналежність доведеться фіксувати юридично. Питання – чи погодиться на це сама УПЦ.
Що відбувається з реалізацією Закону про афіліацію?
ДЕСС підготувала всі підзаконні нормативні акти до Закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (а це дуже великий пакет нормативки), вони пішли на Кабмін і чекають затвердження. Але ще необхідно змінити Положення про ДЕСС, тому що змінився її функціонал.
