Українській церкві рано радіти
Я розумію ейфорію від Константинопольського рішення, але не варто псувати добрий початок маніпуляціями
Це не автокефалія, а відновлення Київської митрополії у складі Константинопольського патріархату. Що саме по собі не виключає автокефалію як наступний крок. Більш того, процедурно цей проміжний етап робить наступний крок більш легітимним.
Застосоване право першої церкви приймати апеляції з інших церков. Зараз це право рідко застосовують, а у першому тисячолітті це було часто. Свого часу ним користувалися святі на кшталт Максима Сповідника.
Відтепер у храмах УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП мають почати поминати ім’я Константинопольського патріарха.
Як я вже писав, це не томос чи автокефалія. Тому президент у своєму твітері забігає наперед, коли пише: «Те, про що мріяли покоління українців та молилися сучасники нарешті сталося: Україна отримала автокефалію».
Також забігає наперед прес-центр Київської патріархії, коли повідомляє: «Вселенський патріархат засвідчив, що всі згадані рішення Московського патріархату є не дійсними і не чинними, відтак поновив на всеправославному рівні канонічне визнання ієрархічного сану, патріарха Філарета, та всього єпископату та духовенства Київського патріархату. Так само підтверджено дійсність та дієвість усіх звершених ними таїнств".
З рішення Константинопольського Синоду не випливає автоматичне визнання ієрархії Київського патріархату чи патріаршества Філарета. Справді, позитивно розглянуто його апеляцію щодо позбавлення сану і подальшої анафеми. Та закон не має зворотної дії. Слід чекати на окреме рішення Константинополя щодо поставленої ним ієрархії.
Я розумію ейфорію від Константинопольського рішення, але все ж не варто псувати добрий початок маніпуляціями.
Ще один нюанс, який стає зрозумілим, коли уважно читати текст константинопольської постанови і розуміти її історичний контекст.
Вселенський патріархат відновив в Україні не одну, а дві свої паралельні структури. Перша – це Київська митрополія, яка перебувала у складі Константинополя до 1686 року, а потім «по ікономії» її було передано під керування Москви. Постає закономірне питання: яка з існуючих в Україні церков найближче до цієї митрополії?
Відповідь може буде парадоксальною: це насамперед УПЦ МП. Саме вона, по-перше, є канонічною, а по-друге, справді перебуває під керівництвом Москви. Тому УПЦ має шанс, визнавши факт повернення до Константинополя, стати основою помісної церкви в Україні. Та щось мені підказує, що вона цим шансом не скористається.
А друга структура – це Константинопольська ставропігія. Вона має підпорядковуватися Вселенському патріарху через голову Київського митрополита. У цьому сенсі ставропігія – це не початок відновлення митрополії, як вже прокоментували, а паралельний цьому процес.
Архимандрит Кирило Говорун
