Урочище Лужки: скит св. Андрія Первозванного

Урочище Лужки: скит св. Андрія Первозванного - фото 1
“Хто в горах дивиться угору, той в горах вищий до небес” – ці слова з української пісні є, мабуть, лейтмотивом усіх подорожей в гори. Адже саме тут людина почувається вільною, не обтяженою всіляким хламом цивілізації.

Чистота повітря і гористі краєвиди, що милують око мандрівникам, діють неначе цілющий бальзам, що тамує всякі суєтні потягання на ґрунті суспільних відносин. А все це можна відчути на собі, коли дістатися до урочища Лужки, що в чотирьох кілометрах від с. Осмолоди (в напрямку г. Ґроти, що випинається вгору на 1787 м над рівнем моря), ґрунтовою, але (як на гірську) досить доброю дорогою. Тут, серед гір, знайшли своє пристановище монахи Студійського уставу, щоб віддатись всеціло Богу, проводячи життя в постах і молитві. Саме так вони виконують слова з Біблії: “Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі”(Мт. 6,6).

Скит св. Андрія Первозванного

То ж таку кімнату, такий куточок на лоні природи знайшли іноки (монахи), покидаючи шум і гамір сучасного світу. Їх тут всього тільки двоє. Оселилися вони тут нещодавно. Хоча відомо, що ще в 30-ті р.р. XX ст. в Лужках був монастир. Територію під майбутній монастир допомогла придбати сестра Митрополита Андрея Шептицького. Хоча, напевно, і сам Митрополит багато в чому допомагав їм, бо неподалік, в урочищі Підлюте, він мав відпочинково-реколекційний та оздоровчий комплекс.

Скит св. Андрія Первозванного

На жаль, як знаємо з історії, прийшли наші “червоні визволителі”, і все, що мало дотичність до, як вони казали, “опіуму для народу”, зліквідували. Не став винятком і монастир. З настанням свободи стало можливим відновити те, що було втрачено. На даний момент йде облаштування нового храму.

Скит св. Андрія Первозванного

Живучи в усамітненні, монахи доглядають за бджолами (мають у своєму господарстві близько десяти вуликів). На самій території скиту є ставок з рибою, а неподалік вирує по-гірському рокітлива річка.

Місцеве населення найближчого села з великою повагою відноситься до цього місця. Проте людина, напевно, не була б людиною, якщо б не хотіла усе собі підкорити. Тому в цій захланності тут найбільше страждають дерева, які не здатні себе оборонити перед свавіллям людей. Їдучи дорогою, ми зустріли десятки лісовозів – і це за короткий проміжок часу.

Скит св. Андрія Первозванного

Упевненими кроками скоро і сюди добереться цивілізація зі своїми туристичними комплексами і готельним бізнесом. Тамтешній скит уже не буде таким усамітненим. Поки що ця територія є незайманою мобільною мережею – жоден мобільний оператор не обслуговує своїх абонентів у цій частині українських Карпат. Тому телефоном тут можна користуватися як набором додаткових функцій: фото, відео, записник тощо. Але прийде, мабуть, час, що і ця територія увійде в зону – в зону покриття мобільною мережею.

Скит св. Андрія Первозванного

То ж поки ще всі дерева не позрубували і поки ще монахи не мають гамірливих сусідів, милуймося Богом даним чарівним краєм, припадаючи очима до нерукотворної краси українських Карпат; вдихаймо чисте свіже повітря, що нам дарує матінка-природа, дивлячись вгору, щоб справді бути вищим до небес.

Підготував о. Роман Гринів