«В окопах під обстрілами невіруючих не буває»: чому роль релігії посилюється під час війни
Дмитро Банді
«Особливість релігії в тому, що вона дає відповідь на всі життєві питання. Правильні ці відповіді чи ні – це немає ніякого значення. Людина хоче мати відповіді. Бо вчені кажуть що не все це так просто. Але сам факт наявності в релігії - конструкта, в якому є відповідь на все, вже людей попускає. Їм вже від цього легше», - каже він.
Приналежність до релігійної общини покращує психологічну ситуацію.
Війна також загострює проблеми і серед церков. Вони роблять свій політичний вибір.
Дають гуманітарку і надію
Українська церква займає особливе місце у формуванні суспільно-політичного курсу нашої країни. За даними Центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова від 1 лютого 2022 року, 63,5% опитаного дорослого населення висловили свою довіру до церкви, при цьому найбільший показник довіри має голова ПЦУ(49,7%), а найменший – Московський патріарх (19,3%). Це демонструє високий рівень впливу церкви на громадську думку в Україні та визначає її значущу роль у суспільстві. Про те, який саме вплив має українська церква та яка її роль в умовах повномасштабної війни – розповідає «Гречка».
За інформацією начальника Кіровоградської ОВА Андрія Райковича, на території області залишається понад 90 тисяч переселенців. Для них необхідно забезпечити продукти, гуртожитки, засоби гігієни та усе інше, необхідне для комфортного проживання.
Серед іншого гуманітарної допомогою займаються і релігійні організації.
Гуманітарний центр імені Святого Миколая Чудотворця при парафії Різдва Святого Івана Хрестителя УГКЦ надає гуманітарну допомогу переселенцям та біженцям в Кропивницькому ще з початку повномасштабного вторгнення. За підтримкою греко-католицької церкви, благодійних фондів та волонтерських організацій, парафія вже надала допомогу близько десяти тисячам переселенців.
“Люди дуже часто приїжджають сюди зовсім без речей, в пошуках будь-якого притулку. Вони, передусім, хочуть їсти. Хочуть мати якісь речі для гігієни”, – розповідає парох парафії та координатор гуманітарного центру отець Іван Третяк.
Їх завдання не лише дати необхідні раче, а перш за все – надію.
“Ми також намагаємося дати якусь надію людям на завтрашній день. Ми молимося і за військо наше, і за переселених людей… люди дуже радо відгукуються на пропозиції приєднатися до богослужіння,” – каже священник.
Формування моральних догм
Схожої позиції також дотримується представник ПЦУ, Єпископ Кропивницький та Голованівський Марк.
На його думку, церква повинна продовжувати нести свою службу задля підтримки громадян країні в такий важкий час. Під час воєнної агресії проти власного народу не може залишатися жодного місця для “неоднозначності”, вважає він.
Українці зараз об’єднуються не як християни – а як український народ.
Люди довіряють церкві, а вона, в першу чергу, формує певний стереотип що є “хороше”, а що є “погане”. Людина вже керується цими простими поняття щоб самій обирати шлях у своєму житті.
“Ми дуже часто робимо помилку сприймаючи церкву як якусь інституційну надбудову над суспільством, - каже Владика Марк. – Церква і є частина суспільства. Усі ми є громадянами нашої країни та членами церкви одночасно. Ми маємо один світогляд – ми любимо свою країну. Якщо є виклик та агресія – це треба зупиняти. І кожен робить те, що є в межах його можливостей.”
Від початку повномасштабного вторгнення парафіяни ПЦУ та служителі церкви регулярно допомагають у зборах та закупівлях на потреби держави, які потім розподіляються через волонтерів та лікарів. На території дитсадку єпархії також тимчасово перебували переселенці, а до самого храму час від часу навідуються переселенці для церковного богослужіння.
“В цій війні церква відіграє роль об’єднання, яке надихає людей на те, щоб вони в такий страшний час боролись, захищаючи свої ідеали, але продовжували залишатися християнами та громадянами своєї країни, - зазначає єпископ.
Роль духовної опори
“Роль церкви під час війни є визначальною у зміцненні духовної опори українського народу, – пояснює кропивницький практичний психолог Владислав Зубченко. – В окопах під обстрілами невіруючих не буває.”
Під час війни особливо важливо стабілізувати внутрішній стан людини – допомогти їй зорієнтуватися на вищі духовні цінності, каже психолог. В цьому плані релігійність залишається дуже дієвим психологічним механізмом – вважає психолог. Зв’язки з духовенством та церквою допомагають людині відчути внутрішню гармонію, яка може не тільки заспокоїти її, але й надихнути на життя далі. Особливо коли це стосується підтримки наших захисників, яким може знадобитися саме духовно-психологічна реабілітація.
“Інколи трапляються такі випадки, коли воїну дуже важко себе простити. В середині людини може виникнути дуже потужній конфлікт. Коли вона повертається до мирного життя – їй вже буде важко до цього звикнути. Через це можуть з’явитися проблеми з алкоголем, домашнім насильством, тощо. У цьому плані священнослужителі – це мої колеги, які допомагають людині зберегти усі ті орієнтири на християнську мораль та вийти із цієї складної ситуації.”
Не завжди суспільство здатне прийняти воїна, а церква може стати або посередником цього суспільного діалогу.
