Як ви думаєте, чим закінчиться антивакційна істерія?

А тим же, що й сотні подібних анти-.

Все за традиційною схемою: заперечення — гнів — компроміс — депресія — прийняття.

Пригадуєте, чим закінчилися протести щеплення від віспи більш як 200 років тому? Правильно — повним та беззаперечним визнанням цього методу у цілому світі та повною або майже повною перемогою над хворобами. (До речі, якби тоді існував інтернет, страсті та баталії були б ще жорстокіші, аніж зараз…)

Тим самим, чим закінчилися протести проти ідентифікаційних номерів в Україні.

Або страхи перед біометричними паспортами…

Або штрихкодами…

Або… Або десятками, сотнями страхів та всесвітніх заговорів, якими лякали один одного.

Усі ці анти- лише до моменту, коли це не стосується особисто тебе. Ми це вже проходили. І особливо християни. Особливо на пострадянському просторі.

У багатьох церквах існували заборони на вельони, галстуки, музику. До моменту, коли одружувалися діти служителів.

В кінці 80-х – початку 90-х багато хто був проти еміграції. До моменту, коли приходило запрошення на співбесіду.

Багато віруючих відмовлялися від присяги в армії, бо клятва — це гріх. До моменту, коли потрібно було проголошувати клятву при отримані американського громадянства.

Відмовлялися від ідентифікаційних номерів до моменту, коли потрібно було щось документально оформити.

Боялися штрихкодів (так, так, і таке було!) до чергової знижки чи акції у супермаркеті.

Протестували та віддавали анафемі тих, хто користувався мобільними телефонами — до моменту, коли під час твоєї ж проповіді у кишені задзвонив телефон.

Відмовлялися від паспортів з чіпами, поки не запросили на шабашку до Німеччини…

Відмовлялися від вакцинації до першої місіонерської поїздки в Африку (там у багатьох країнах без вакцини не впустять у країну. Або й сам злякаєшся тамтешніх хвороб).

Це я ще не заглиблююся в історію, коли боялися всього нового: і фотоапаратів, і автомобілів, поїздів, електрифікації…

Рано чи пізно закінчиться й істерія проти коронавірусу та вакцинування. Хоча окремі фанати залишаться. Як і сьогодні є диваки без ідентифікаційних кодів. Або як аміші на конях в епоху електромобілів. Але загалом усе ввійде в звичну колію — і настане фінальний етап прийняття…

Бо ж «буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків…» Ех, розумний ти все таки був, Соломоне…