"Важливо, щоб людина не перетворилася на комп’ютер, який сама створила, - Глава УГКЦ
На запитання, що саме Глава УГКЦ вкладає в розуміння нової людини з огляду на суспільні трансформації, Патріарх Святослав в інтерв’ю наголосив, що дуже важливо, щоб людина не перетворилася на той комп’ютер, який вона сама ж створила.
"Очевидно, що людина завжди одна й та сама, але міняється її власна свідомість про себе саму. Самоусвідомлення людини міняється. Я хочу пригадати нашим слухачам дуже цікавий твір одного з філософів другої половини ХХ століття Еріха Фромма, який свого часу написав такий твір під назвою «Революція надії». В кінці 60-х років він зауважив, що людство стоїть на певному роздоріжжі. Людина, зокрема в його часах, дуже творчо розвивала техніку, науку, новітні технології, машини. І він уже тоді зауважив, що творіння рук людини глибоко впливає на саму людину... Дуже є важливо, щоб людина не стала машиною, щоб людина не перетворилася на той комп’ютер, який вона сама створила. І те роздоріжжя, на його думку, полягало в тому, щоб з одного боку помогти людині лишитися все ж таки людиною, а не машиною, а другий рух — це був рух чи небезпека дегуманізації людини і того суспільства, в якому вона живе. З того часу минуло вже більше 40 років. Де є людство? Якою дорогою пішло людство?", - запитує Патріарх Святослав.
Він наголосив, що роль, місія Церкви в сучасному суспільстві, полягає і в тому, щоб помогти людині лишитися людиною.
"Людина сьогодні має велику небезпеку ототожнювати себе з твором власних рук, людина сьогодні набагато більше живе у світі комп’ютерів, новітніх технологій, ніж у світі реальних людей. Зокрема, пандемія коронавірусу, яка закрила нас вдома і перевела наше спілкування у віртуальний вимір, це дуже загострила", - сказав Глава УГКЦ і пригадав:
"Кілька років тому відбувався Папський синод, і головна тема — це була молодь і молодіжна культура. І Владики з цілого світу разом із Папою мали зрозуміти, в чому полягає той новий тренд, як сьогодні живе молодь, як до неї промовляти, як її супроводжувати. І говорилося про те, що ці новітні технології міняють ставлення людини до неї самої, зокрема до людського тіла. І ось пригадую, що одна педагог, яка займається дітьми в дитячому садочку, розповіла таку історію. Дитина трирічного віку дуже вправно вміла використовувати планшет, вона знала, як пальчиком перегорнути сторінку. І в певний момент в неї планшет забрали, а дали їй звичайний журнал. Дитинка таким своїм жестом намагається сторінку перегорнути, а вона не перегортається. І тоді яка реакція дитини? Вона починає дивитися на свій пальчик. Її пальчик не функціонує. І ми кажемо сьогодні про кібернетизацію людського тіла, про те, що справді людина дуже часто починає на своє тіло дивитися як на елемент якогось механізму. От ця небезпека дегуманізації людини в сучасному світі - вона існує. І в певних моментах церква сьогодні намагається помогти людині лишитися собою, лишитися людиною. Ми говоримо про гідність людини, ми говоримо про те, що людина є істотою, яка має щось набагато більше у собі, ніж витвори її рук, ніж якась система, якась машина, якийсь кібернетичний організм. Людина як особа, яка має вічну ціль; людина, яка покликана до життя вічного. І тут Церква є спільнотою людей, які вірять у вічне життя, які вірять у життя після смерті, які сповідують померлого і воскреслого Христа Спасителя. Тут наша місія по-новому відкривається. Тому такий діалог з культурою є дуже важливий, діалог із новим способом комунікації між людьми, новим способом уявлення про себе самого і про своє майбутнє є надзвичайно, на мою думку, важливий і плідний".
