“Віра для єврея дорожча за … власний пивзавод”, — рабе Менахем з Чернівців
У Чернівцях головний рабин регіону Менахем Мендель Гліценштейн прочитав відкриту лекцію «Єврейські цінності крізь призму любові».
У рамках проекту «Czernowitz: єврейські цінності крізь призму культури та літератури» впродовж цього року у місті відбудеться 11-ть лекцій відомих фахівців, які стосуватимуться різних єврейських культурно-історичних сфер життя Чернівців. Серед лекторів будуть приміром громадський діяч Йосиф Зісельс, художник Олександр Ройтбурд…
Організатор, а це літературний центр ім. Пауля Целана, де відбуваються лекції, поставив за мету відкрити широкому загалу видатних постатей культури і літератури Буковини. Цього року це буде єврейська література, а подальші лекції присвячуватимуться життю і творчості австрійських, румунських та українських письменників Чернівців.
Єврейський цикл лекцій розпочали із питання релігії у житті євреїв міста.
Рабин Менахем Мендель Гліценштейн прийшов без жодного папірчика, все розповідав з пам’яті. Зал Целанівського центру був заповнений, і не лише людьми із єврейської громади, прийшло багато молоді. До слова, ребе приніс для слухачів лекції тістечка, якими з чаєм та кавою можна було ласувати після лекції.
“Ребе для мене герой, — зазначив у представленні організатор, президент літературної корпорації “Меридіан Черновіц” Святослав Померанцев. – Уявіть собі, він приїхав до Чернівців з Ізраїля 14 років тому, не знаючи ні російської, ні української мов. У його родині – 13 дітей, і всі брати ребе – теж рабини. Його батько був головним рабином в одному з ізраїльських міст”.
Головний рабин Чернівецького регіону Менахем Мендель Гліценштейн свою лекцію розпочав із жарту:
— Не так давно в мене брали інтерв’ю. Журналістка насамкінець запитала: “А чому євреї такі жадібні?”. Я, звісно, просто зніяковів, і не відразу зорієнтувався, що їй відповісти. Але однозначно зрозумів: з людьми треба говорити. Тому охоче погодився на цю лекцію. Багато років тому, коли Чернівці були заселені євреями, тут було дві великі єврейські общини – релігійна і не релігійна. Релігійних євреїв було багато – до 20 тисяч, і було дуже багато рабинів, про що говорять могили на єврейському цвинтарі. Мені до сьогодні телефонують дуже багато людей з Ізраїлю та США і кажуть, мовляв, тут, у Чернівцях, жили мої предки, вони займалися тим і тим, чому ви людям про них не розповідаєте. А тепер скажу щодо так званої єврейської жадібності. Якщо у нашій общині є родина, яка потребує матеріальної допомоги, вона завжди її отримає. Зрештою, найбільші світові благодійні фонди – єврейські. Змалечку кожного єврея вчать, для чого він житиме, для чого ходитиме на роботу. Так він матиме у житті ціль і знатиме, що гроші – не головне. Чим відрізняється релігійний єврей від не релігійного, коли, приміром, хоче одружитися? Він розуміє, що найперше – повага, а вже потім любов. І єврейське подружжя має казати: ми будуємо не любов, а дім. Спільний дім для єврея – це все, і тоді немає ймовірності, що пара захоче розлучитися.
Рабин заакцентував головну увагу на тому, що синагога для кожного учасника єврейської спільноти – це не лише будинок молитви, це місце спілкування, де кожен може отримати допомогу, пораду. І додав, що колись у Чернівцях кожна синагога (а їх було до 70-ти), була також своєрідним університетом, де людям передавалися знання про єврейські звичаї, традиції. І розповів анекдотичну ситуацію із минулого Чернівців:
— В одній із синагог помер старий рабин, йому було вже 120 років. Прийшов молодий ребе. І на молитві у синагозі кожного разу люди весь час розмовляли. Ребе не витримав і каже: “Люди, синагога – це місце молитви, а розмовляти йдіть на вулицю”. Наступного разу у синагозі – тишина. А до ребе по черзі починають після молитви підходити люди: у того холодильник зламався, у того проблеми із мерією, той шукає адвоката,той хорошого лікаря… Ребе не витримує, підходить до найстаршого єврея і каже: “Я не розумію, що трапилося: як тільки розмови у синагозі припинилися, вони всі не дають мені спокою, кожному щось треба, кожному я мушу допомогти вирішити його проблему. Що це таке?”. На що поважний чернівчанин відповів: “Розумієте, ребе, коли вони приходили у синагогу, то розмовляли між собою, вирішуючи свої проблеми: хтось був юристом, хтось мав зв’язки у мерії, хтось знав хорошого майстра. А перестали розмовляти, і їхні проблеми не вирішені”. Коли я приїхав до Чернівців, ще застав тут людей, які жили у місті до війни. І вони розповідали, які євреї були релігійні. Зараз у Чернівцях євреїв набагато менше, ніж було колись. І не всі ходять у синагогу.
Говорячи про значення віри для євреїв тих часів, головний рабин Чернівецького регіону розповів історію, яка трапилася більше сотню років тому із батьком одного чернівецького рабина.
— Чернівецькі рабини тих часів були дуже освіченими, писали книги, — розповів ребе. — Один із хасидських рабинів нашого міста Хаїм Тирер (Hayyim Tyrer) написав велику книгу про Шабат і вона дуже відома в єврейському світі. Наприклад, якщо в Ізраїлі ви зайдете в будь-який книжковий магазин і попросите щось ґрунтовне про Шабат, то вам всі продавці дадуть цю книгу. А його батько колись мав власний пивзавод у Немирові. І ось наближалося свято Песах. Як відомо, євреї на Песах не вживають дріжджового зерна, і, зрозуміло, не п’ють пива впродовж всього тижня свята. (До слова,зараз в Ізраїлі варять кошерне пиво – авт). За єврейськими законами, якщо хтось мав власні заводи чи господарства, які вироблять продукцію, заборонену на Песах, то на час свята це підприємство треба було відписати на когось іншого або ж на цей час перепродати - не єврею, або ж знищити. А батько рабина не встиг це зробити, бачить, а вже починається Песах. Він бере сірник і підпалює свій завод, який згорає вщент. Керівник міста просто божеволів, називав цього єврея дурнем і вигнав його з міста. Той приїхав до свого сина у Чернівці. Вважається, що книжка Хаїма Тирера має такий успіх у світі тому, що його батько заради своєї віри не пошкодував навіть власного пивзаводу.
Лекція ребе Менахема Менделя Гліценштейна тривала до години. Опісля всі охочі ставили лектору питання. В основному, вони стосувалися особистого життя: яких єврейських письменників із Чернівців він читав, як адаптувався у Чернівцях…
— Коли я приїхав, ходив Чернівцями як сліпа людина по кімнаті, — відповів ребе, — не знав, як то кажуть, де вікна, де двері. Я не знав, де і що є у місті. І бачив, що деякі люди з мене навіть насміхалися. А маклери взагалі хотіли обдурити. Приїхавши, я шукав квартиру у центрі, яку можна було орендувати. І мені казали, що вона коштуватиме 700 доларів. Уявляєте, 14 років тому і 700 доларів! Про це тепер із жартом згадує ребе.
Всі лекції, які читатимуться у Целанівському центрі, відбуваються за підтримки фонду “Dutch Jewish Humanitarian Fund” та Чернівецької міської ради.
Світлини - організаторів заходу
