Там во Бахмуті, де стріли чути,

Де стільки цвіту вже полягло...

Враз тихо стало і залунало:

Христос Родився! Славімо Його!

(Олег Вітвіцький, 2022)

Український вертеп завжди був живим літописом часу – дзеркалом, у якому біблійна історія набувала національного змісту. І сьогодні, коли Україна знову бореться за своє життя, у ньому природно з’являється новий герой – воїн Збройних Сил України.

Він – спадкоємець усіх, хто стояв за волю: козака-запорожця, січового стрільця, повстанця. Його поява у вертепі – не декорація часу, а природне продовження нашої національної традиції.

Воїн ЗСУ у вертепі не носить шароварів. Його одяг – сучасний бойовий: піксель або мультикам, бронежилет, кевларовий шолом, берці, автомат через плече. Це не театральний костюм, а образ живого захисника, що стоїть між темрявою й світлом. Його постава — рівна, погляд — спокійний і твердий, як віра, яку він несе.

У сучасних постановках воїн ЗСУ часто з’являється в момент кульмінації. Він говорить коротко, але глибоко: його слова звучать як молитва і присяга водночас.

В українському вертепі ясно написано: епохи змінюються, але боротьба за свободу – незмінна.

Наша родина – вся Україна,

І збройні сили, і ТРО!

Під Божим стягом йдем до звитяги!

Христос родився! Славімо Його!