Йосип повертався додому після шести місяців роботи в іншому місті. Він був вправним теслею і часто їздив на заробітки. Щоразу дуже скучав за домом, синами і своєю Марією – тихою дівчиною, яка неочікувано принесла в його життя стільки світла і спокою.

Марії було всього 16, коли вони заручилися, але вона вміла подбати і про себе, і про нього та його синів, і про дім та господарство. Марія була юною і скромною, між ними не було жодних сексуальних стосунків, але була ніжність і повага. Він довіряв їй в усьому.

Тож коли Марія відчинила йому двері – Йосипа наче паралізувало. Він дивився на свою Марію і не міг поворухнутися, серце його вистрибувало з грудей. Вільна і довга сукня вже не могла повністю приховати вагітність Марії. Вона чекала на дитину, і це була не його дитина… Йосип упав на коліна, закрив обличчя руками і заплакав.

– Маріє, що ти накоїла? Що ж ти накоїла? – повторював він. – Що нам тепер робити?

Марія сіла поряд з Йосипом. Вона знала, що за вагітність поза шлюбом на неї чекає смерть. І знала, що Йосип порушить закон, а отже теж понесе покарання, якщо приховає, що дитина не від нього. Але також вона знала, що все буде добре, адже він, попри шок і розчарування, все одно питав, що їм тепер робити. Їм, а не їй чи йому.

– Я все тобі розповім, Йосипе, – Марія взяла руки чоловіка в свої. – Тільки прошу, повір мені.

Історія її була неймовірною. Спочатку Йосип засумнівався в її словах, завагався, чи не розірвати цей шлюб і так уникнути ганьби. Але попри розчарування і гнів, він відчував, що досі хоче бути з Марією, що хоче захистити її і маля. І що готовий ризикнути.

– Я вірю тобі, Маріє, – сказав він зрештою. – І я буду поряд, коли в нас народиться ця дитина.

Марія завжди знала, що вона особлива і що на неї чекає виняткова доля. Так їй з дитинства говорили батьки: що вона «їсть з рук ангелів» і що в Бога на неї великі плани. Марія вірила мамі й татові. І вірила Богу.

Вона була пізньою і єдиною дитиною у сім’ї. Її батьки – Анна і Йоаким – були заможною єрусалимською родиною, нащадками ізраїльського царя Давида. Вони мали гроші, авторитет і були відомими благодійниками. Але не мали дітей. Люди за їхніми спинами шепотіли, що Бог не дає їм нащадків за їхні гріхи. Анні й Йоакиму було нестерпно чути такі слова. І коли вони вже втратили будь-яку надію стати батьками, народилася Марія.

У три роки батьки віддали дівчинку на виховання до храму, де вона жила і вчилася. Так вони хотіли віддячити Богу за диво її народження. Коли ж Марія досягла підліткового віку, служителі храму почали шукати для неї чоловіка. Вибір впав на скромного вдівця Йосипа, значно старшого за дівчину.

Йосип спочатку відмовлявся взяти Марію за дружину – вона була зовсім юною, він не хотів оцих всіх розмов у місті, та й загалом йому було добре й одному виховувати синів і вести господарство. Але зрештою служителі храму його переконали одружитися з Марією – щоб оберігати і захищати її, адже на цю дівчину чекає особлива доля. Саме тому новина про вагітність Марії буквально збила з ніг Йосипа – не вберіг, не захистив, накликав ганьбу на родину. Та це було випробування для них двох, і він був готовий пройти його разом із дружиною.

Йосип і Марія знали, що у рідному місті не зможуть довго приховувати цю вагітність, що люди про все дізнаються і пліткуватимуть, що Марія чекає дитину від іншого, що зрештою і Марію, і Йосипа покарають. І тоді невідомо, яка доля очікує на маля. Вони порадилися і вирішили їхати в інше місті – задля спокою і безпеки.

Перейми застали Марію в дорозі. Йосип знайшов печеру, яка слугувала укриттям від негоди для худоби, і саме там Марія народила сина. Йосип був поряд. Він дивився на новонародженого і відчував, що є частиною великого дива, що цей хлопчик – особливий, що він змінить світ. Як змінив світ і сам Йосип, коли не відвернувся від Марії, а зрозумів і підтримав її.

– Йосипе, ми назвемо сина Ісусом, – усміхнулася Марія і взяла чоловіка за руку. Тепло огорнуло його серце: повірити Марії і залишитися з нею – було найкращим його рішенням. А її – довіритися Йосипу.

Діва Марія — у християнстві мати Ісуса Христа. Згадується у Новому Заповіті. Одна з центральних постатей європейської та світової культури. Згідно з апокрифічною літературою була донькою святих Йоакима та Анни, нащадків ізраїльського царя Давида. Все життя була дівою. Отримала благословенну звістку від архангела Гавриїла, що народить Ісуса Христа, якого зачала чудесним чином від Святого Духа. У цей час була заручена з назаретським теслею Йосипом, який взяв її за дружину. Разом із чоловіком вирушила до Вифлиєму, де народила Ісуса Христа. Через переслідування юдейського царя Ірода I була змушена тікати з родиною до Єгипту. Супроводжувала Ісуса протягом всього його життя. Марію називають Непорочною Дівою, Богородицею, Царицею Небесною. Молитва до Марії є однією з основних християнських молитов. В ісламі Мар'ям (Марія) шанується як матір великого пророка Іси (Ісуса); їй присвячена одна з найдовших глав Корану.

*Джерело — Протоєвангеліє Якова.

Публікація вийшла у рамках проєкту Eleos-Ukraine із запобігання домашнього насильства.

Проєкт #Святі_ і_ круті присвячений важливим для християнства жінкам, які багато що пережили, але не зрадили собі.

Стаття підготовлена у співавторстві з Марією Семенченко.