Як руzzкий мир знищив своє ж дитя, або чи зруйнований скит є українським культурним надбанням

Знищення храму, що не є і не може бути воєнним об'єктом, – це жахливо, неприпустимо в нормальному житті. Це акт вандалізму та наруга над релігійними почуттями людей. Всіх людей, незалежно від конфесії та віросповідання.

Але в цьому випадку у мене більш складні почуття. Руйнацію саме цього архітектурного комплексу особисто я не можу назвати трагедією. Для пояснення цього слід заглибитись в нещодавнє минуле.

Свято-Георгіївський "скит" за масштабами будівництва та обсягом вкладених в нього ресурсів – це, фактично, повноцінний монастир, що був збудований за гроші "господаря Донбасу", а потім і президента України Віктора Януковича в період його найбільшого сприяння святогірським монахам. Саме завдяки Януковичу Святогірський монастир отримав статус лаври, гаряче підтриманий Донбасом, що «годував всю країну», Московським патріархатом та їх кураторами з РПЦ.

Настоятель Лаври митрополит Святогірський Арсеній (Яковенко) за політичної та фінансової підтримки Януковича розпочав велике будівництво не тільки в самій лаврі, а й на навколишніх територіях. Лаврські "скити" (за розмірами – повноцінні церкви) постали не тільки неподалік від Святої гори, але і у віддаленому від Святогірська невеликому селі Долина. При початку будівництва першими були зведені високі замкові мури з баштами по кутах, а сам комплекс з траси виглядав як укріплена фортеця. Коли ж почав зростати "скитський" храм, виявилась невідповідність його архітектури навколишній місцевості. Георгіївських храм був копією Успенського собору ХІІ ст. у Владімірі-на-Клязьмі (Російська Федерація). А дерев’яний скит Всіх Святих, який розбудовувався в ті ж роки, був копією дерев'яного Преображенського храму ХVІІІ ст. в Кіжах (Карелія, РФ)

У 2011 році я мав розмову з цього приводу з митрополитом Арсенієм. Запитав владику, навіщо будувати лаврські "скити" в архітектурних формах Північно-Східної Руси, не притаманних Слобожанщині. Тим більше, що сама Святогірська лавра має приклад свого чудового Миколаївського храму ХVІІІ ст. в стилі козацького бароко. Владика Арсеній, ховаючи усмішку в довгій бороді, відповів, що законодавством України такі споруди не заборонено будувати, а він особисто хоче познайомити слобожан з кращими зразками православної архітектури. Думаю, не тільки я пам’ятаю цю зверхність єрархів УПЦ МП щодо "неосвічених мирян" та сприйняття ними українського як меншовартого.

У 2014 році побудований владикою Арсенієм у Долині оборонний Свято-Георгіївський "скит" став у нагоді терористам Гіркіна та місцевим колаборантам-казачкам, які облаштували там свій опорний пункт. При звільненні влітку 2014 року Слов’янська, Святогірска та Долини нашим військовим цих «казачків» довелося виловлювати по навколишніх санаторіях.

Після втечі Януковича у Ростов фінансування припинилося і скит у Долині перестав бути цікавим для святогірських ченців. Внутрішній розпис Георгіївського храму не був здійснений, не збудували іконостас. Скит відкривався декілька разів на рік, переважно на храмове свято на початку травня, а весь інший час стояв зачинений. За територією наглядав один охоронець-мирянин. В такому стані я відвідав цей "скит" рік тому (квітень 2021).

З огляду на історію побудови та недовгого функціонування Георгіївського храму його руйнація рашистами особисто мною не відчувається як втрата культурного надбання України, про що вчора написав міністр культури Олександр Ткаченко. Скоріше навпаки. Здається, це той випадок, коли руzzкий мир знищив своє ж дитя.