Цього дня, 25 років тому у Підмосков’ї по-звірячому було вбито великого християнського мислителя отця Олександра Меня. Він ніколи не критикував церкву, він просто уявляв, якою би вона могла бути. І саме за це попівська мафія його ненавиділа. Ліквідували його саме не в епоху войовничого атеїзму, а на порозі великих суспільних змін тому, що боялись: під впливом його ідей церква і справді може змінитись. Принаймні це моя думка.

Коли я відвідав парафію Кузьми й Даміана в Москві, де служать його сподвижники, то був вражений пануючою тут дружньою і світлою атмосферою. І порівняно з цим дуже багато російських і наших храмів — це просто музеї з регулярними перформансами. У церкві справді нічого не змінилось, вона просто як структура перейшла у спадок від КДБ до ФСБ. Мій досвід спілкування з людьми показує: найбільш засрані ватною пропагандою мізки як в Україні так і в Росії має довколацерковна публіка. Я чомусь вкотре і вкотре згадую слова владики Климента, який ще донедавна служив у Криму: „Спочатку розпалили війну, а тепер моляться за мир.“

Хай на це не ображаються низові священники, щиро віддані ідеї служіння. Їм можна тільки вклонитися за те, що вони реалізують гуманітарну місію церкви в рамках одної окремо взятої парафії.

Фото з сайта alexandrmen.ru/