Земля, яку хочеться відвідати знову. Частина друга: Тавор

Продовження. Початок тут.

По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.» Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.» Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми.

Євангелія від Матея (17:1-6)

Свята Земля вражає. Серед місць, які мені особливо запам’яталися з подорожі Ізраїлем, є Тавор — гора, на якій Преобразився Ісус Христос. Коли ми піднялися на цей пагорб, то відразу пригадалися слова апостола Петра: «Господи, добре нам тут бути!». Так, не дивлячись на вечірню годину, коли ми сюди потрапили, йти звідси не хотілося.

«Тавор — відокремлений від основного пасма гір пагорб заввишки 588 метрів у східній частині рівнини Ездрелон, що в нижній Галилеї, на відстані 9 кілометрів на південний схід від міста Назарет», — пише у своїй книжці «Паломництво до Святої Землі» о. Роман Тереховський (видавництво «Свічадо», 2013). Коли маєте подорожувати цими місцями — ця книга вам буде корисною.

В перекладі назва пагорба означає випуклість у центрі, пуп. Він дійсно не шпичастий, а опуклий, самотньо височіє на рівнині, віддалено від інших пагорбів і гір.

Тавор неодноразово згадується у Старому Заповіті: як прикордонна територія ізраїльських племен Завулона, Іссахара та Нафталі, у книзі Суддів як місце бойових звитяг народу і також як місце загибелі братів Гедеона. У книзі Єремія Тавор має символічне значення: могутність та велич єгипетського царя поміж інших народів порівнюють з місцем, яке займає Тавор, що гордовито височіє поміж іншими пагорбами округи (Єр. 46:18).

Звичайно, маючи таке зручне розташування, гора не могла не відігравати оборонну роль. Тут були фортифікації і неодноразово відбувалися бої. Внаслідок останнього з них, під час повстання євреїв проти римської влади під час правління імператора Адріана (117-138), укріплення пагорба були повністю зруйновані. До речі, його військово-стратегічне значення згодом оцінили також хрестоносці. А вже в кінці XVIII ст. тут здобув одну зі своїх перемог Наполеон Бонапарт.

Тавор вважають місцем Преображення Господнього, хоча, як бачимо, в Євангелії назва гори не вказана. Тому існують припущення, що ця подія могла відбутися на іншій височині — на пагорбі Хермон, що північніше від Тавора.

Отець Роман Тереховський розповідає про дивну подію, яка щороку відбувається в день Преображення: на Таворський пагорб сходить біла хмара, яка цілковито затягує його на довший проміжок часу, а сонячний диск породжує дивну гру світла. Цей нічим не пояснювальний феномен щорічно притягує до себе увагу сотень тисяч паломників.

Починаючи підйом на гору, ми в’їхали в село, яке зовні відрізняється від єврейських населених пунктів. Екскурсовод розповідає, що ми серед друзів — окремого народу зі своєю специфічною релігією. Вона виникла в ХІ ст. на основі напрямку шиїтського ісламу - ісмаліїзму - у поєднанні з гностицизмом та іншими релігійно-філософськими течіями. Її засновником був місіонер Мухаммед бен Ісмаїл Наштакин ад-Даразі, звідки і походить їх назва «друзи». Хоча самі друзи не люблять цього імені і називають себе Ахль Аль-Тавгід або аль-Муваххідун (люди єдності або прихильники єднання). Вони використовують іврит та арабську мову, але намагаються не асимілюватися. Перехід до іншої релігії для друза означає зречення своєї національності. До іноземців вони ставляться не надто гостинно. Тому село минаємо без зупинки.

Підйом на гору Тавор не такий вже й простий, місцями це серпантин. Першим намагаємося відвідати православний монастир, але в цій годині (4-та по обіді) він вже зачинений для відвідувачів, про що нам грізно повідомляють на «язикє всєправославного общєнія».

Цей монастир — а нині тут жіноча обитель — побудований на початку ХХ ст. на основі старовинної візантійської церкви. Цей перший храм збудували ще у ранньовізантійський період (за легендою імператриця Олена) і він був посвячений апостолам-свідкам Христвого Преображення — Петру, Якову та Івану. За іншими даними, цей храм був на честь Ісуса Христа та пророків Іллі та Мойсея. У VIII ст. поруч будують монастир з храмом. Згодом ці споруди зазнали руйнації. І як пише о. Тереховський, на цих руїнах щорічно Богослужіння здійснював православний єпископ.

Нове піднесення християнського життя на Таворі відбувається в часи перебування тут хрестоносців. Вони збудували тут нові укріплення, щоби захищати Віа Маріс — торгівельний шлях, який з’єднував Єгипет і Дамаск та проходив біля Тавору. А на самому пагорбі, вище православної обителі, лицарі збудували величний бенедиктинський монастир, храм якого став катедральним для місцевого латинського архиєпископа. У ХІІІ ст. це все зруйнували сарацини.

Повертаємося до православного монастиря. Його появу пов’язують з іменем архимандрита Іринарха, молдованина за походженням. Він спочатку був монахом в лаврі святого Сави Освященного, потім пересилився на гору Тавор і розпочав тут будівництво на руїнах візантійського храму, фрагменти якого можна побачити й нині. У новому храмі є три престоли: на честь пророків Мойсея та Іллі та на на честь св. Юрія Переможця і Димитрія Солунського. Тут також є чудотворна ікона Богородиці.

На початку ХХ ст. на місці бенедиктинського монастиря, зруйнованого сарацинами, було збудовану за проектом італійського архітектора Антоніо Барлуцці величну базиліку Преображення і монастир отців францискан. А ця прекрасна обитель приймає паломників до пізного вечора. В разі потреби – тут є де і переночувати. Сюди ми і прибули та були вражені побаченим.

При вході до обителя паломників зустрічають «Ворота вітру». А на самій території монастиря велика кількість різних квітів і незвичайних дерев. А поміж них можна побачити залишки давніх споруд.

Входимо до величного храму. А тут зібралися віруючі з різних континентів. У храмі є чотири престоли, а тому вірні мають можливості в різних місцях паралельно молитися.

З двох сторін — наліво і направо від входу у вежах — престоли Мойсея та Іллі. А попереду два престоли – нижній (крипта) і верхній.

У нижній частині можна бачити ща залишки візантійського храму і храму хрестоносців. А над верхнім престолом у головній апсиді знаходиться мозаїчне зображення Преображення. Воно зроблене золотистою мозаїкою, що символізує Преображення Ісуса Христа на цій горі. У день свята Преображення світло сонця якраз попадає на золоту мозаїку, створюючи таким чином величну ілюмінацію.

Зрештою, найбільші враження справляє саме краєвид з гори. Перед очима відкривається простір на десятки кілометрів довкола. Цю красу неможливо передати словами, це просто треба бачити... Ще раз хочеться пригадати слова з Євангелії, сказані апостолом Петром: Господи, добре нам тут бути!

Отже, запрошую в паломництво до Святої Землі. І не забудьте попередньо прочитати про місця, які відвідуватимете.

І, звичайно, дякую Міністерству туризму Ізраїля за прекрасний тур, організований для українських журналістів!

світлини автора та з Інтернету