Балтійський фронт патріарха Кирила
Після початку російської військової агресії проти України положення Московського патріархату в країнах Балтії стало дуже хитким. До його філій, формально автономних, у місцевої влади виникло багато питань.
Оголошення «СВО» проти України «священної війною» на засіданні 25-го Всесвітнього російського народного собору (ВРНС), здається, зробить проблематичним саме існування Естонської церкви Московського патріархату.
Литовскій церкві (канонічно – Литовсько-Віленській єпархії МП) завдяки своєму очільнику, вихованцю МДІМВ (Московського інституту міжнародних відносин) митрополиту Інокентію, вдається балансувати між війною і виживанням. Митрополит Інокентів блискавично засудив Наказ ВРНС і оголосив про свій вихід з цієї громадської організації, в діяльності якої він не брав участі 15 років. Литовська влада прийняла цей жест і не стала роздмухувати конфліт.
Естонській православній церкві, яка канонічно є автономною церквою в складі МП), повезло менше. Хоча керівництво ЕПЦ робило спроби відмежуватись від агресивної підтримки патріархом Кирилом війни проти України, в грудні 2022 року естонський парламент під час складання бюджету на 2023 рік викреслив ЕПЦ з переліку організацій, які мають право на регіональні інвестиції. А наприкінці 2023 р. естонська влада не продовжила вид на проживання голові ЕПЦ, митрополиту Євгенію (Решетнікову). У лютому 2024 р. він був вимушений залишити країну. Звернення про засудження війни не допомогли – сам факт перебування в Естонії Решетнікова було визнано загрозою для національної безпеки країни. Голова ЕПЦ не став чинити надто гучний спротив, і, залишивши замість себе заступників, повернувся до Москви, продовжуючи керувати церквою дистанційно.
Одразу після оголошення одіозного наказу ВРНС управління ЕПЦ оприлюднило заяву, що митрополит Євгеній «протягом щонайменше останніх шести років не брав участь у з'їздах ВРНС, у тому числі й у з'їзді 27 березня цього року, і не значиться у складі ВРНС». Однак сам митрополит, який вже більше місяця перебуває у Москві, вирішив промовчати, підставивши під удар всю свою підшефну церкву.
Це мовчання прокоментував колишній диякон РПЦ Андрій Кураєв. На його думку, сам митрополит підтримує політику патріарха Кирила: «Так, була заява канцелярії Естонської єпархії. А сам Євгеній знову відмовчався. На жаль, я абсолютно переконаний, що якби на візитній картці Євгена було написано не "митрополит Талліннський і Естонський", а, скажімо, "митрополит Рязанський", то він цілком із радістю б підтримав цей текст (Наказ ВРНС – ред.). Як текст, що цілком точно виражає власні настрої Євгена».
Далі ситуація розвивалась за українським сценарієм.
Не задовольнившись заявою, естонське МВС викликало керівництво ЕПЦ на бесіду для надання пояснень. 2 квітня відбулась зустріч між віце-канцлером МВС Естонії Райво Кюйтом, представниками спеціального відділу МВС та духовенством ЕПЦ. Пан Кюйт поставив питання руба: Естонія толерувати пропаганду російського шовінізму не збирається. Єпископи підтвердили свою повну лояльність владі та відреклись від заяв і позиції патріарха Кирила. Пан Кюйт попередив, що держава буде тримати діяльність ЕПЦ під пильним контролем, перевіряючи відповідність заяв єпископів дійсності.
Після зустрічі віце-канцлер повідомив естонській телерадіокомпанії EER, що влада моніторить публічні повідомлення священнослужителів ЕПЦ. Також він попередив, що за порушення естонських законів церква може понести як індивідуальну, так і колективну відповідальність. В останньому випадку, якщо буде встановлено, що духовенство ЕПЦ поширює наративи патріарха Кирила організовано та систематично, її діяльність як таку, що суперечить громадському порядку та безпеці, може бути припинено через суд.
ЕПЦ довелось вислухати на свою адресу досить жорсткі претензії.
Член естонської партії «Батьківщина» Ахті Каллікорм запропонував розірвати «надзвичайно щедрі орендні договори» з ЕПЦ, яку очолює депортований митрополит Євгеній. Він нагадав, що восени 2002 року уряд Естонії затвердив протокол, згідно з яким ЕПЦ МП орендує у держави п'ятнадцять будівель за символічну суму на 50 років. На думку Каллікорма, хоча у договорів оренди ще не заінчився термін дії, орендар (ЕПЦ МП) «повинен звільнити приміщення через недобросовісну поведінку та припинити тут свою антиестонську діяльність. Уряд не має іншого виходу, окрім як розірвати договір оренди та передати майно у користування Естонській апостольській православній церкві. Таким чином, для всіх православних віруючих збереглася б можливість продовжувати служіння Богу в храмах».
Міністр внутрішніх справ Лаурі Ляенеметс прямо порівняв РПЦ з ісламськими екстремістами»: «По суті, можна сказати, що Російська Православна Церква в Москві - це вже не церква, а радикальна машина військової пропаганди. Це практично те ж саме, що й ісламські екстремісти, які вважають нормальним вбивати невинних людей у західному світі за допомогою терору. Саме такий самий посил було передано цією заявою від Кирила».
В наукових колах ЕПЦ теж не знайшла підтримки. Зокрема, Прійт Рохтметс, доцент кафедри церковної історії Тартуського університету, дослідник історії православ’я, вважає, що канонічний зв’язок ЕПЦ з РПЦ має свої наслідки, і як би ЕПЦ не відмежовувалась від політики патріарха Кирила, вона все одно залишається частиною матері-церкви та носієм потенційної загрози як церква для віруючих з російською ідентичністю. Він вважає, що держава може знайти засоби, які б допомогли естонській церкві розірвати всі стосунки з РПЦ.
«Цей документ (Наказ ВРНС – ред.) насправді дуже гарний і дуже недвозначно формулює, які стосунки між Російською Православною Церквою та російськими амбіціями також за межами Росії. Неминуче виникає питання, хто або які організації повинні поширювати цей меседж русского мира в Естонії?
І тут стає помітним цей зв’язок з Російською Православною Церквою та Естонською Православною Церквою Московського Патріархату, що з точки зору Російської Православної Церкви саме церква тут має донести ці послання до російського світу і виступити захисником русский мир».
Рохметс висловлює думку, що «також існує можливість припинити діяльність Естонської Православної Церкви Московського Патріархату як центральної організації, якщо справді буде вказана конкретна причина припинення і громади зможуть продовжувати діяльність. У якій формі продовжуватимуться ці конгрегації чи під якою структурою – це наступне питання».
Одним з найоптимальніших варіантів науковець бачить створення однієї православної церкви на базі Естонської Апостольської православної церкви Вселенського патріархату.
Не виключено, що Естонія піде саме цим шляхом, і патріарх Кирил – якщо це станеться за його життя – буде вимушений визнати поразку на Балтійському фронті.
