Церковно-історична конференція з пропагандистським контекстом: у Литві стурбовані акцією "русского міра"
Про це напередодні пише литовське видання LRT та аналізує заанонсований склад учасників.
Доповідачі під знаком запитання
Так, серед доповідачів згадуються:
— сербський публіцист Огнен Войводич, який після початку повномасштабної війни Росії проти України називав вторгнення «спеціальною операцією» і пояснював його «відповіддю на євроатлантичний експансіонізм». У своїх текстах він також ставив під сумнів українську ідентичність, описуючи її як політичний проєкт, спрямований проти Росії;
— білоруський автор Олексій Хотієв, який раніше характеризував події Євромайдану як «державний переворот», а анексований Крим називав «російською землею»;
— чех Вацлав Єжек — священик, доктор теології, який регулярно транслює тези, що збігаються з офіційною лінією Москви. Зокрема, він підкреслює «канонічність» структур, пов’язаних із Російською Православною Церквою, критикує автокефальні процеси поза її впливом, а також пом’якшує роль Росії у війнах і конфліктах, перекладаючи відповідальність на Захід;
— єпископ з Тарту Даниїл Лепіск, який минулого року в ООН заявив, що Естонську Церкву хочуть змусити розірвати зв’язки з канонічним центром у Росії, а для нього зв’язок із Москвою є принциповим як частина віри. На конференції він виступить з темою історичної спадкоємності та сучасних викликів навколо Естонської Православної Церкви Московського патріархату;
— литовський громадянин, православний єпископ Амвросій Федукович, який в інтерв’ю уникав прямих відповідей на питання про війну в Україні та приналежність Криму.
Ще один учасник заслуговує на окрему увагу. Це представник Московського Патріархату при Антіохійському Патріархаті архимандрит Філіп Васильцев. Його постать «добре» відома в Болгарії. Болгарські журналісти, які одні з перших звернули увагу на його участь в литовській події, при нагоді представили його діяльність. Вони пишуть, що його біографія в церковних колах обширна, але далеко не всі факти в ній згадуються відкрито. Тому виникає питання: як загалом можна впускати до Литви такого одіозного діяча?
Васильцев як представник МП пропрацював у різних країнах і у кожній залишив помітний слід. У Болгарії його діяльність спричинила скандал через порушенням ним законодавства.
У цій країні Васильцев здобув «популярність» після розколу парафії російської церкви у Софії: він розділив громаду за національною ознакою, усунув місцевих священнослужителів-болгар та ініціював створення російської псевдокозацької організації при храмі. Ці дії викликали протести парафіян — понад сто осіб різних національностей підписали звернення до Патріарха Болгарського з проханням відкликати його. Конфлікт дійшов до втручання МЗС Болгарії, яке надіслало ноту російському послу через можливі порушення законодавства їх громадянином. Тоді на його захист радикально стали у Москві, а у Московському Патріархаті Васильцева не лише публічно підтримали, а навіть нагородили за таку діяльність.
Зрештою він таки змушений був покинути країну після всіх конфліктів, пов’язаних з його діяльністю та звинуваченнями у просуванні проросійського порядку денного.
Болгарські журналісти також зазначають, що він співпрацює з Імператорським православним палестинським товариством — структурою, яку очолює колишній глава ФСБ і колишній прем'єр Росії Сергій Степашин, та яка займається просуванням російських інтересів в країнах Середземномор’я.
Таким чином, як зауваджують у литовському виданні, хоча формально конференція присвячена релігійній та історичній тематиці, проте присутність таких спікерів посилює побоювання, що цей майданчик може бути використаний не тільки для церковного діалогу, а й для просування політично чутливих наративів — як у відкритій частині програми, так і в рамках закритих обговорень.
Позиція єпархії МП у Литві
Вільнюсько-Литовська православна єпархія МП, у свою чергу, заявила, що ця міжнародна конференція, яка приурочена до 680-річчя Пречистенського кафедрального собору (до речі, коли він був збудований, то належав до Київської митрополії Константинопольського Патріархату. — ред.), має виключно науково-теологічний характер і не призначена для політичних дискусій. Про це йдеться в письмовій відповіді, надісланій редакції LRT.
За словами представниці єпархії Марії Якубовської-Рогальскі, «мета конференції — розвиток релігійного діалогу, а також обговорення історії та сучасного стану православ’я в Литві». Вона підкреслює, що захід «насамперед має науково-теологічний та історико-церковний характер».
При цьому в єпархії зазначають, що тема православ’я в Литві в публічному просторі часто висвітлюється однобічно. «Нерідко ці питання подаються без участі другої за величиною релігійної громади країни, що робить особливо актуальним їхнє всебічне обговорення», — йдеться в коментарі.
Окремо організатори пояснили принципи відбору учасників. За їхніми словами, «при виборі доповідачів враховувалися наукова значущість тем та академічний досвід», а «політичні погляди учасників не були критерієм відбору». Пріоритет, як стверджується, віддавався «професійній компетенції та змісту доповідей».
Разом з тим, після журналістського запиту організатори переглянули участь одного зі спікерів. «Згадані вами політичні висловлювання священика Олексія Хотієва стали для нас несподіванкою. Дякуємо за надану інформацію», — повідомили в єпархії. У підсумку, незважаючи на те, що тема його доповіді «не викликала питань», було прийнято рішення «виключити його виступ із програми конференції».
Оргкомітет також залишає за собою право вносити зміни до списку учасників. «Ми можемо переглянути склад, якщо виявляються обставини, здатні вплинути на сприйняття конференції або суперечити її цілям», — зазначається у відповіді.
В єпархії запевняють, що формат заходу не допускає політичної агітації. «Програма та формат конференції не дозволяють використовувати цей майданчик для пропаганди. Модерацію доповідей здійснює організаційний комітет», — підкреслюється у заяві.
Окремо в коментарі порушено позицію «Литовської православної церкви», як вони переважно називають свою єпархію, щодо війни в Україні. «Вона була чітко висловлена на всіх рівнях — керівництва, духовенства, віруючих і загальних зборів: ми засуджуємо війну і щодня молимося про її якнайшвидше завершення», — йдеться в коментарі.
Що не так з т.зв. науковою конференцією — погляд литовський
Проведення у Вільнюсі такої міжнародної православної конференції за участю таких спікерів викликає занепокоєння у священика Гінтараса Сунгайли, одного з перших литовських православних кліриків, які публічно дистанціювалися від духовенства, що підтримує російську агресію.
За його словами, значна частина запрошених гостей не є професійними істориками, незважаючи на заявлену наукову тематику заходу. «Сумно, що на конференцію, де обговорюються важливі для литовської та української державності питання, запрошуються непрофесійні історики. Таких там більшість, а справжніх фахівців — одиниці», — зазначає він.
Особливе занепокоєння, за словами священика, викликає й публічна позиція деяких учасників. «Достатньо відкрити їхні тексти та висловлювання в інтернеті — видно, що це проросійські погляди, що вони підтримували російську агресію проти України», — каже о. Сунгайла.
Він звертає увагу й на нещодавні публікації про представника Московського Патріархату, який заявлений для участі у конференції: «З’явилися розслідування про архимандрита Філіпа Васильцева, якого в Болгарії фактично просили покинути країну. Це теж багато про що говорить у контексті».
Окремо священик виділяє теми, заявлені в програмі конференції, — зокрема, обговорення патріаршої грамоти 1686 року Константинопольського Патріарха Діонісія IV і Синоду, якою нібито передали Київську митрополію під юрисдикцію Московського Патріарха.
«На перший погляд це може виглядати як суто історичне питання, але насправді воно безпосередньо пов’язане із сучасною геополітикою», — підкреслює він. —«Ці грамоти сьогодні активно використовуються в політичній риториці — це безпосередньо пов’язано з виправданням російської агресії проти України, яке озвучив Володимир Путін тієї ночі, коли розпочалася повномасштабна агресія. Тоді він говорив про те, що захищатиме православних південно-західної Русі. І коментувати це будуть зовсім не історики».
До слова, 11 жовтня 2018 року Синод Константинопольського Патріархату скасував «зобов'язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоєрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя». Тобто про ніяке перепідпорядкування мова взагалі не йшла.
Отець Сунгайла вважає, що сам захід може стати майданчиком для просування певних наративів. «Формується порядок денний — так звана ідеологія “русского міра” поширюється цілком офіційно», — підкреслює він. При цьому, на його думку, відкритих провокацій очікувати не варто: «Можливо, деякі речі обговорюватимуться за закритими дверима, але, судячи з заявлених тем, ці ідеї можуть звучати й у самих доповідях».
Священик також звертає увагу, що тематика конференції безпосередньо зачіпає питання ідентичності та державності Литви й України. «Коли такі чутливі теми обговорюються в подібному складі учасників, виникає ризик підміни наукового аналізу ідеологічними інтерпретаціями», — підсумовує він.
Політолог Неріюс Малюкявічюс у коментарі LRT.lt зазначив, що його насамперед дивує сам підхід до організації такого заходу.
«Мене дивує таке планування заходу», — каже він. За його словами, в умовах, коли вплив Московського Патріархату та ширші зв’язки між церковними структурами й політичним центром у Росії «обговорюються публічно — зокрема й нашими розвідувальними службами», до подібних конференцій має застосовуватися особливо ретельний відбір учасників.
«У цій ситуації, з огляду на те, що на офіційному рівні та в публічних дискусіях постійно порушується питання впливу Москви та Кремля, організатори мали б проявити особливу обережність при виборі учасників та їхніх позицій», — підкреслює політолог.
Він звертає увагу на те, що організатори конференції заявляють про свою незалежність від Москви, проте у суспільному просторі ці твердження вже піддавалися сумнівам. «І тоді виникає питання: чи справді організатори самостійно формують порядок денний, чи ж він значною мірою збігається з тим, який просуває так званий “русскій мір”?», — зазначає Малюкявічюс.
За його словами, на цьому тлі з’являється кілька можливих пояснень того, що відбувається. «Або це інерція — свого роду мережа однодумців, яка просто відтворює звичне середовище. Або організатори недостатньо уважно поставилися до політичних поглядів запрошених учасників», — міркує він.
МЗС Литви: «неоднозначні позиції деяких учасників»
Міністерство закордонних справ Литви заявило, що ознайомилося з програмою міжнародної конференції, яку 26 квітня у Вільнюсі планує провести Литовська єпархія Московського Патріархату. У відомстві наголошують: саме по собі проведення подібних заходів не суперечить закону, однак їхній зміст не повинен виходити за межі правового поля.
У коментарі для LRT.lt зазначається, що «Конституція Литовської Республіки гарантує свободу слова та віросповідання», але при цьому підкреслюється принципове обмеження: «молитовні будинки не можуть використовуватися для діяльності, що суперечить Конституції та законам».
У МЗС також висловили сподівання, що конференція, яка заявлена як історична та релігійна подія, не буде використана в політичних цілях. «Сподіваємося, що захід, присвячений історичній даті, не стане майданчиком для виправдання російської агресії проти України та поширення наративів “русского міра”», — йдеться в позиції міністерства.
Окремо у відомстві нагадали, що сама Литовська Православна Церква раніше вже висловлювала офіційну позицію щодо війни. Зокрема, у 2022 році вона «публічно засудила агресію та заявила про прагнення до більшої незалежності від Москви». У цьому контексті МЗС розраховує на послідовність заявлених принципів.
При цьому увагу звернено й на склад учасників конференції. У міністерстві вказали на «неоднозначні позиції деяких учасників» і підкреслили, що розраховують на оцінку з боку профільних структур. «Сподіваємося, що компетентні органи оцінять цей захід з точки зору можливих загроз державній безпеці або громадському порядку», — заявили у відомстві.
П.С.
Священнослужитель Екзархату Вселенського Патріархату в Литві о. Володимир Селявко, який 20 років був у канцелярії Віленсько-Литовської єпархії РПЦ секретарем із зовнішніх зв'язків, в інтерв’ю РІСУ наголошує: не існує ніякої Литовської Православної Церкви!
«Немає такої церковної структури, як Литовська Православна Церква Московського Патріархату. Хоч вони себе так називають у мас-медіа. Є лише звичайна, рядова єпархія МП. Подано прохання до Патріарха Кирила Гундяєва і Священного Синоду про підвищення статусу до т.зв. “малої автономії”, але це не має нічого спільного з незалежністю. Просто буде трохи більше можливостей вирішувати свої внутрішні, поточні питання без узгодження, що й так частково працює. Зміниться лише вивіска. Так єпархіальна рада називатиметься синодом, тобто зміняться лише вивіски і титули. Але це все лише формальність, щоб обдурити литовське суспільство, яке не розбирається в тонкощах канонічного устрою РПЦ».
