Церковно-релігійний фактор Євромайдану в оцінках його учасників та прихильників (продовження)
У попередній нашій статті ми розпочали аналіз церковно-релігійний фактору Євромайдану в оцінках його учасників та прихильників, окресливши перші три етапи відповідних оцінок. Третій з них розпочався в ніч на 11 грудня, коли священослужителі різних Церков вийшли під час спроби штурму Євромайдану на барикади, ставши у перших рядах їхніх захисників та навіть попереду них.
Серед знакових подій цього етапу слід також згадати проведення 11 січня 2014 р. Форуму Євромайданів усієї України у храмі Харківсько-Полтавського єпархії УАПЦ (Харків). До цього учасникам даного форуму відмовили у кількох приміщеннях, тож вони, як і студенти під час першого окресленого нами етапу, прийшли в сакральне місце як у притулок, котрий могли отримати, переслідувані по п’ятах «тітушками». Останні намагалися здійснити штурм храму, однак це їм не вдалося. Натомість змінилося ставлення до Церкви, котре було, скажімо так, прохолодним в частини активістів. Адже УАПЦ допомогла їм по-християнські, навіть не зважаючи на констатоване досі помірковане ставлення харківських активістів до неї[1]. Одна з організаторів Форуму, напередодні висловившись в соціальній мережі Фейсбук буквально, що «її задрали клерикали» (з приводу звичаїв під час різдвяних свят), після події та з наступним розвитком ситуації не без задоволення писала, що тепер опоненти будуть знати можливості та силу Церкви. На Харківський Євромайдан стали частіше і більше запрошувати священнослужителів різних Церков.
Перший робочий тиждень після різдвяно-новорічних святок приніс і подію, з котрої почався наступний, четвертий етап оцінок церковно-релігійного фактора на Євромайдані. Черговий етап спровокував лист з Міністерства Культури України, оприлюднений 13.01.2014 р., до Глави УГКЦ Святослава (Шевчука), де діяльність священиків його Церкви на Євромайдані трактувалась як незаконна. Цей лист викликав рішучий відпір не лише її самої, в особах як Блаженнішого та священнослужителів, так і віруючих УГКЦ, але й представників інших Церков (і їхніх пастирів, і мирян), а також інших майданівців та співчуваючих. Категорична підтримка у першу чергу від РКЦ (єпископа-помічника Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Ян Собіло) не пройшла повз прискіпливу увагу націоналістичної організації «Тризуб»[2] (підкреслимо, що це вже не перший випадок, коли українські націоналісти відзначають яскраво патріотичну позицію РКЦ: таким чином актуально коректуються застарілі стереотипи щодо неї). Висловили своє обурення лідери опозиції, О.Тягнибок[3] та А.Яценюк[4] (останній і як вірний греко-католик), депутат від БЮТ православний О.Бригинець[5], представники українських громадсько-політичних організацій[6].
Соціальні мережі буквально вибухнули засудженням такого кроку влади: частина активістів не без злорадості відзначали, що вона замахнулася на дуже великий авторитет, котрий справлявся й не з такими політичними силами, частина – непокоїлись загрозою міжконфесійних конфліктів та навіть релігійних воєн (що, на щастя, не підтверджується, і на нашу думку, нечисельні акції «політичних православних» проти УГКЦ, не підтримуваних офіційно УПЦ (МП)[7], не є серйозною у цьому плані загрозою). В цілому ж учасники народного спротиву висловили рішучість захищати УГКЦ (причому не лише її вірні), як й інші Церкви, чиї священнослужителі та миряни присутні на Євромайданах України.
Маємо зауважити, що на даному етапі ми сумніваємось, як науково коректніше визначати суб’єктів нашого дослідження, адже майданівцями та співчуваючими фактично стала велика частка українських громадян. Як релігієзнавець, ми дотримуємось принципу наукової об’єктивності, а тому сподіваємось, що ближчим часом будуть проведені соціологічні дослідження, котрі дозволять цю частку визначити. Так чи інакше, йдеться про все більшу частину українського народу, тож як робочу назву наразі й будемо використовувати – учасники народного спротиву.
Різні Церкви – «колеги» УГКЦ по Євромайдану (зокрема, УПЦ КП) відповіли на звинувачення співбратів також і проведенням служби Божої на головній майданівській сцені, під час якої проголосили, серед іншого, своє прохання піти з влади до тих, хто з нею нормально не справляється, що вдячно було прийнято всіма присутніми на службі. На круглому столі «Богослов'я у присутності Майдану»[8], зібраному по свіжих слідах події, пастор лютеранської кірхи оголосив, що, з огляду на початок переслідування УГКЦ, він також просить вважати його греко-католиком, що схвально оцінили присутні, серед яких були як священнослужителі, так і миряни різних католицьких, православних та протестантських Церков, науковці, журналісти та активісти-майданівці. Відзначимо, що протестанти активізувалися у своєму осмисленні Євромайдану та власній у ньому участі. Вони провели і свій круглий стіл «Майдан і Церква»[9]. Позицію відповідно рішучішого крила представляє, зокрема, М.Черенков[10], котрий є водночас нашим колегою-релігієзнавцем.
Четвертий етап також охарактеризувався судовим переслідуванням окремих священиків УГКЦ, присутніх на Євромайдані. Так, о. Михайла Димида (УКГЦ) викликали на судове засідання з приводу його участі в Автомайдані, тоді як є свідки, котрі бачили та розмовляли з ним у час начебто його порушення зовсім в іншому місці. Такий тиск на представника УГКЦ викликав велике обурення сучасників народного спротиву, як на самому Майдані, так і в соціальних мережах, де отець також активний. Він і надалі продовжив оприлюднювати свої полум’яні майданівські проповіді, здійснювати своє «майданне капеланство» (міжконфесійне явище, що заслуговує як релігієзнавчого аналізу в окремій статті, що ми вже запланували, так і осмислення і, можливо, оформлення в кожній з причетних Церков). Такі послідовні, сміливі й жертовні кроки вдячно сприймається як самими греко-католиками, так і всіма іншими численними симпатиками о. Михайла Димида.
Збільшуються віртуальні аудиторії й інших колег з різних Церков майданівського отця, що можна відслідковувати у соціальних мережах, їхні віртуальні проповіді[11] все більше нагадують настанові перших, гнаних, але не скорених християн (на жаль, провести репрезентативні дослідження в реалі наразі складніше, хоч наші спостереження дозволяють з великою долею впевненості припустити аналогічну динаміку). В цілому маємо відзначити, що чимало людей, небайдужих до суспільних процесів, котрі раніше позиціонували себе як байдужі до релігій та Церков, змінили свою думку, віддаючи належне побаченому і почутому від них за останні пару місяців.
«Олії до вогню» четвертого етапу реакцій учасників народного спротиву на церковно-релігійний фактор Євромайдану, як і взагалі в активність народних протестів, додало прийняття 16.01.2014 р. у Верховній Раді провладною більшістю низки законів, із порушенням процедури і таких, що суперечать Конституції України. Багато активістів, у тому числі священства різних Церков та мирян, посилили вираження своєї незгоди в різний доступний спосіб. Зокрема, священики різних Церков освятили в ніч з 16 на 17 січня барикади на Євромайдані[12], що було, зрозуміло, дуже високо оцінене майданівцями. Духовні отці разом зі своєю паствою роздають листівки, у т.ч. й у «забороненому» вигляді, з каструлями на голові[13]. Продовжується тиск на релігійні організації, що засуджується українськими організаціями[14].
Події розгортаються все динамічніше, але, при всій нашій любові до польових досліджень, хотілося б, щоби наступний етап, якщо він буде, став спокійнішим та полягав у осмисленні широкими верствами українських громадян церковно-релігійного фактору в їхньому власному житті, а не характеризувався оцінками ще гарячіших «сводок» з Євромайданів всієї України.
[1] Заява консисторії Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви // Українська Автокефальна Православна Церква. Харківсько-Полтавська єпархія.
[2] «Нехай нас усіх позбавлять легального статусу» — єпископ Ян Собіло // Бандерівець.
[3] "Совдепії не буде, а Церква буде завжди», – Тягнибок про залякування УГКЦ // Релігійно-інформаційна служба України.
[4] Яценюк вимагає відставки керівництва Мінкульту за погрози УГКЦ // Релігійно-інформаційна служба України.
[5] Мета нинішньої влади – поділ України на частини, — О. Бригинець про лист Мінкульту до УГКЦ // Релігійно-інформаційна служба України.
[6] Наприклад, Б.Червак: УГКЦ під пресом // Блог Богдана Червака. Релігійно-інформаційна служба України; Слідами більшовиків? Влада погрожує УГКЦ позбавленням легального статусу // Бандерівець;
[7] Хоч речник УПЦ МП о.Г.Коваленко відгукнувся про діяльність УГКЦ на Євромайдані в тональності, аналогічній політ православним: Що це було? Про лист Мінкульту до УГКЦ та реакцію на нього // Релігійно-інформаційна служба України.
[8] Круглий стіл «Богослов'я у присутності Майдану» // Ad hoc.
[9] Круглий стіл «Майдан та Церква» // РІСУ
[10] Вопросы Майдана // Ad hoc.
[11] Наприклад, отця Костянтина Холодова (УПЦ КП)
[12] Майдан. Ніч випробування на готовність (ФОТО) // Білозерська.INFO.
[13] Наприклад, о. Микола Мишовський (РКЦ)
[14] Зокрема: Банда продовжує демонструвати власне сатанинське обличчя: міліція провела обшук на офісі організації “Українська молодь Христові” // Бандерівець.
