Вчинок «Femen», на правду, не здивував. Можливо, багатьох людей він шокував. Але, думаю, що серед широкого загалу викликав лише почуття злості. Адже наругу над Поклонним Хрестом, який вставлений у центрі столиці, здійснено не лише публічно, а у формі брутального виклику всім: владі, опозиції, киянам, християнам і навіть мусульманам та юдеям, які відтепер мають задуматися над тим, як уберегти власні символи і святині в столиці держави, що вважається «європейською і демократичною».

Злість бере не стільки від нахабства «Femen», як від власної безпорадності. Адже війна з хрестами у Києві стає майже буденною справою. Останній раз глумління над Хрестом відбулося у червні 2011 року неподалік Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. Дубовий Хрест висотою 5 метрів, діаметром 0,3 метра було спиляно, як прийнято писати у міліцейських хроніках, «невідомими особами». Як і цього разу на місце події прибули слідчі відділку міліції Печерського району. Вони зафіксували подію, провели дослідження, зняли відбитки пальців. Далі – розслідування і … закриття справи.

Перед тим у Бабиному Яру «невідомі зловмисники» тричі глумилися на Пам’ятним Хрестом встановленим тут у 1992 році на честь відомої української поетеси і члена ОУН Олени Теліги та учасників націоналістичного підпілля, які у 1941-42 роках були замордовані німецькими окупантами. До МВС України, Генеральної прокуратури України надсилалися гнівні листи народних депутатів, відомих громадських діячів, які справедливо зауважували, що акти вандалізму у Бабиному Яру не можна ігнорувати, оскільки йдеться про авторитет влади і держави, зобов’язаних забезпечувати належний порядок у місцях поховання сотень тисяч українців, представників інших національностей, які стали жертвами фашизму. Не допомогло. Винних у скоєнні злочинів не знайдено, справу пущено на гальмах. І наслідок - «Femen» із бензопилою у центрі Києва та спиляний хрест, що символізує криваве свавілля комуністичної влади.

Як реагувати на це все? В УПЦ–МП закликали до ігнорування подібних акцій. «Таким чином, їх організатори не досягнуть своїх цілей», - заявив прес-секретар митрополита Володимира, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ-МП протоієрей Георгій (Коваленко). При цьому він забув сказати, що реакція братньої РПЦ на подібні акції в Москві була зовсім іншою. Деякі предстоятелі цієї церкви у невластивому для християн дусі навіть не допускали думки про «вибачення», натомість домагалися найсуворішого покарання для панк-групи «Pussy Riot», яка вчинила безчинства у храмі Хреста Спасителя.

Та й навряд чи у добу Інтернету можна проігнорувати вихватки «Femen». Навпаки, як бачимо, ігнорування подібних акцій лише спонукає до рецидивів.

Зло має бути покарано. Так чинять у правовому суспільстві. За богохульників треба молитися. Так роблять у християнських державах. Одне другому не завадить.

Думаю, що чимало людей сьогодні шукають політичний контекст акцій «Femen». Не виключаю, що у нашому вкрай заполітизованому житті такий контекст може існувати. І коли станеться так, що будуть знайдені відповідні докази, то це, звісно, буде політична смерть для тих, хто вирішив у такий спосіб всістися або ж утриматися у владних кріслах.

Але виглядає на те, що акція «Femen» має не стільки політичне підґрунтя, як свідчить про глибину морального і духовного звиродніння, що проявляється у таких потворних акціях як публічне спилювання Хреста із Розп’яттям.

Чи перейдено Рубікон? Кожен з нас має не лише відповісти на це питання, а зробити так, що його ми не перейшли ніколи.

Богдан Червак