Чим, на мою думку, особливо важливе РІСУ
Якщо чесно, то я вважаю поділ ЗМІ на світські і релігійні штучним – зумовленим не природою засобів масової інформації, а наявним станом їх залежності від власників. Чому я говорю, що поділ штучний, коли він очевидний? Справді, в одних ЗМІ власниками є підприємці, різного рівня ради та установи, а в інших – Церква чи окремі релігійні установи… Так, факт. Одначе, залишаючись на такому рівні сприйняття ЗМІ ми неодмінно, хоч і часто несвідомо, приймаємо умову, що вони повинні бути рупором – суспільним пропагандистом – голосу свого власника. Але, пробачте, тоді це вже не ЗМІ, а відверта агітація. До чого веду: ЗМІ, на мою думку, повинні писати правду, незалежно від того, хто є їхнім власником, вони повинні бути критичні до явищ, які вони описують, повинні бути майданчиками для висловлення альтернативних думок. ЗМІ – це катарсис суспільства.
На жаль, Церква в Україні поділена і ЗМІ теж стали жертвою цього поділу – вони часто стають засобом «зливання» ідеологічних конструкцій, міфологем. І от РІСУ, як на мене, є саме засобом масової інформації (краще сказати – комунікації), а не одним із агітпунктів. Явні позитиви ресурсу: 1) конфесійна незацикленість та екуменічність; 2) оперативність; 3) інтерактивність; 4) динамізм у власній структуротворчості, тобто постійна робота над утворенням нових тематичних підрозділів.
Що хотів би побажати РІСУ (окрім купи грошей, звісно)? 1) Утворити власне FM-радіо; 2) розширити регіональну структуру; 3) побільше мультимедійності у плані відео, аудіо; 4) провести тотальну рекламну кампанію; 5) зачепити тему релігійного сумніву, а ще більше – тему релігійного невігластва.
Божої помочі!
