Чим живе українська громада в Будапешті

22 лютого, 16:50
Чим живе українська громада в Будапешті - фото 1
Про особливості духовного служіння, перспективи будівництва церковно-культурного комплексу та підтримку наших співвітчизників – розповідає священник Дам’ян Габорій

Джерело: День

Отець Дам’ян Габорій – уродженець Дрогобича, нині надає душпастирську опіку українцям греко-католикам Угорщини. Свого часу уряд цієї країни пішов назустріч духовним потребам українців і взяв на себе фінансовий бік утримання священика УГКЦ у Будапешті. Про особливості духовного служіння у цій країні, перспективи будівництва церковно-культурного комплексу та виклики, які постають перед ним та українською громадою, у розмові з отцем.

- Отче, у сучасному світі точиться боротьба не стільки за території та корисні копалини, скільки за людський ресурс. Ви це відчуваєте в Угорщині? Дедалі більше наших співвітчизників намагаються виїхати в цю країну… Також розповідали, що ми – в пріоритеті щодо працевлаштування в цій країні, очевидно, після місцевих…

- Сьогодні у світі, а особливо в Європі, раді бачити українців. Наш народ зарекомендував себе як працьовитий та відповідальний. Угорщина відкрила свій ринок праці теж. Знаю, що особливо доброї думки про нас іноземні інвестори: кажуть, ми дуже мотивовані в роботі. Останні роки спостерігається великий наплив українців з різних регіонів України. Дещо пандемія зупинила «потік», але це тимчасове явище.

«У ВІРТУАЛЬНОМУ СВІТІ ЖИВУ ГРОМАДУ НЕ ЗБУДУЄШ»

- Оскільки зараз українців в Угорщині побільшало, скажіть: відчуваєте різницю між першими хвилями еміграції, які були, гадаю, через історичні або особисті обставини, і тепер – трудовою еміграційною хвилею? Наскільки для «новачків» загрозливий процес асиміляції?

- В Угорщині діє закон, який говорить: якщо меншина присутня в країні понад 100 років, то вона є офіційно визнаною та фінансується угорським урядом. Отож українці – офіційно визнана меншина.

Хвиля еміграції, яка прибула в Угорщину перед розпадом радянського союзу -(здебільшого то були змішані подружжя) - зробила великий внесок у розвиток української громади та популяризацію нашої культури серед угорців. Так, угорський парламент першим (!) у світі одноголосно визнав Голодомор 1932-33 років в Україні геноцидом – у листопаді 2003-го.

Будапешті встановлені пам’ятники Тарасові Шевченкові (також на його честь названа одна із площ) і жертвам Голодомору 1932-33 рр., меморіальна дошка альманаху «Русалці Дністровій», вперше виданому в 1837-ому тут. А в місті Тіхань, що на славнозвісному озері Балатон, - королю Андрашу І і королеві Анастасії, наймолодшій донці князя Ярослава Мудрого.

Друга хвиля прибула на початку російської військової агресії на Сході України. Однак вона не була масштабною. Протягом останніх двох років спостерігається третя хвиля – трудова. Викликом для людей, які сьогодні приїжджають на заробітки, є те, що вони змушені залишити сім’ї вдома. Найбільшою мірою тому, що в Угорщині немає української школи (про недільну, зрозуміло, не йдеться). Зізнаються, якби була така, брали би з собою родини, дітей і влаштовувалися на довгострокову роботу, а так – наїжджають сюди.

Чим живе українська громада в Будапешті - фото 67431

Як не прикро, однак мушу зауважити, що між українськими організаціями спостерігається нездорова конкуренція. Деякі із них вигадують історію побутування українців в Угорщині з 2014-го… Треба визнати, що із появою нових структур до них увійшли антиукраїнські сили, які під нібито правильними гаслами роз’єднали громаду, монолітну до 2018-го. Сьогодні ці люди обіймають посади в українських самоврядуваннях (це коли угорський уряд виділяє кошти на життєдіяльність українських громади та організацій), мають мандати депутатів від української меншини. Внести розбрат та ослабити діаспору – це також методи гібридної війни, що ведеться Росією проти України. Дана проблема існує не тільки в Угорщині.

Через СOVID-19 набули популярності online-заходи. Проте у віртуальному світі живу, справжню громаду не збудуєш. Для її розвитку важливо створювати необхідні інституції й підтримувати їхню життєдіяльність.

«ІНІЦІАТОРАМИ ЦЕРКОВНОГО ЖИТТЯ Є ВИХІДЦІ З ГАЛИЧИНИ»

- Яким є церковне життя української громади в Угорщині, як охоплені українці? Чи людина може знайти у церкві прихисток, бо ж всяке буває?

- Ініціаторами церковного життя в Угорщині є вихідці з Галичини, які були свідками життя в підпіллі Української греко-католицької церкви. Вони усвідомили, щоб без своєї церкви у громади непевне майбутнє. Перша літургія для українців-греко-католиків датується Різдвом 1993-ого. Відтоді служби Божі служилися угорським священником Пушкашом Ласло тільки у великі святах: Різдво та Великдень. Природно, цього було замало.

У жовтні 2008-го літургію відслужили Глава УГКЦ Блаженніший Любомир (Гузар) разом із єпископом Кочішем Филипом, теперішнім митрополитом Угорської греко-католицької церкви. Після служби громада говорила двом ієрархам про потребу мати українського священника. Так у 2012-му я почав здійснювати душпастирські візити з Києва до Будапешта.

Ви запитували щодо асиміляції… Асиміляцію не можна зупинити, а лишень стримувати. І в тому якраз найбільше допомагає церква: молитва рідною мовою, недільна школа при церкві, де вивчається, власне, мова, історія, культура. На жаль, зустрічаються факти свідомої асиміляції, коли людина, прибувши сюди, перестає себе вважати українцем і нічого спільного з Україною та життям тутешніх українців не хоче мати. Це проблема радше внутрішня – духовна. Із моїх спостережень, співвітчизники, які приїхали із Західної України, відчувають більшу потребу в приналежності до української спільноти.

Знаєте, на чужині українці мають мало часу для себе. Єдине місце, де регулярно громада збирається, – це церква. Власне, віра в Бога дає людині на чужині вистояти різні труднощі та осягнути успіх. Церква – спільнота вірних. Вона об’єднує людей з однаковими цінностями.

А щодо соціального служіння нашої парафії, то протягом року відбуваються різні харитативні акції: «Щасливе Різдво», «Великодній кошик», «Святий Миколай для сиріт», «Нагодуй бідного», допомога воїнам АТО. Цьогоріч починаємо «Благодійну каву». Всі ці проєкти спрямовані на сиротинці в Україні, людей у потребі, ветеранів… Часто люди звертаються до церкви з різних питань – найчастіше щодо пошуку роботи та питань юридичних, особливо новоприбулі. Тоді скеровуємо їх до фахівців, які допомагають у вирішенні проблеми.

Раджу тим, які приїжджають до Угорщини, відразу шукати свою церкву, а потім перевірені громадські організації.

ПІДТРИМУЄ УРЯД ТА СВІДОМИЙ БІЗНЕС

- Отче Дам’яне, існує Державне самоврядування українців в Будапешті та інших великих містах. Тобто угорський уряд виділяє кошти на життєдіяльність українських громад. До того ж, забезпечує їм доступ у загальнонаціональні медіа, телеканали в тому числі. Існують кафедри україністики в багатьох університетах. Зрештою, ви – на утриманні у тамтешнього уряду. Чим це зумовлено? Тим більше, зважаючи на це, що між нашими країнами доволі напружені стосунки.

- Згідно з чинним угорським законодавством про національні меншини українська громада отримує фінансування від уряду через українські національні самоврядування для збереження своєї культури. Також отримують допомогу українські громадські організації.

Чим живе українська громада в Будапешті - фото 67432

В Угорщині доволі розвинуті церковні структури різних конфесій. Духовенство, яке опікується вірянами, перебуває на утриманні своєї церковної громади. У нашій ситуації поки по-іншому. Оскільки церковна громада не так давно функціонує, немає такої можливості для підтримки свого священника. Крім того, є поточні витрати: оренда церкви, оплата дякові та інше. Тому угорський уряд та свідомий український бізнес в Угорщині нам вирішили допомогти.

- Україну називають християнською країною, де десь 70% вважають себе віруючими. Щоправда, дехто ставиться до цих соціологічних даних скептично, мовляв, тоді б ми, напевно, мали б жити по-іншому… А як в католицькій Угорщині? Храми діючі? У них можна побачити не тільки людей літнього віку на противагу багатьом країнам Європи?

- В Угорщині приблизна статистика щодо віруючих. Тут домінуюча католицька церква. Римо-католиками себе вважає близько 6 000 000 осіб. Угорськими греко-католиками – близько 300 000. Маю позитивне враження щодо активності людей в угорських парафіях. Проводиться гарна праця із дітьми та молоддю. Є з кого брати приклад.

Кілька років тому звертався до римо-католиків в Будапешті: може, мають вільні храми, де ми могли би служити. У відповідь почув, мовляв, всі діючі. Однак вдалося домовитися із одним римо-католицьким храмом, де молимося до сьогодні. Там маємо виділений час для українських богослужінь.

ПЕРЕМОВИНИ ПРО ВЛАСНИЙ ЦЕРКОВНО-КУЛЬТУРНИЙ КОМПЛЕКС

- З часу вашого побутування в Угорщині йдеться про будівництво храму для греко-католиків у Будапешті. Зараз ви здійснюєте богослужіння у римо-католицькому храмі Св. Михаїла, що на туристичній вулиці Ваці, 47. Наскільки я зрозуміла, угорський уряд може придбати землю під церкву і передати у згадане державне самоврядування українців в Будапешті. Це, до речі, може стати прецедентом в Європі! На якому етапі обговорення чи, може, вже вирішення цього питання?

- Найважливішим в церковному житті є храм людських душ. Тому на початку першим моїм пріоритетом було його звести. Бо можна мати будівлю, а не мати в ній людей. Власна церква має не тільки важливе значення для духовного життя, вона також є об’єктом ідентичності на чужині. Коли беру участь у різних міжнаціональних зустрічах, найперше запитують: а де ваша церковна споруда? Потім цікавляться, чи маєте свою школу. Отож майбутня церква УГКЦ в Будапешті стане місцем духовної єдності для всіх українців, які будуть туди приходити. Проте маємо більші амбіції: при ній повинні бути школа, садочок, центр культури…

При нашій парафії Покрови Пресвятої Богородиці успішно діє Рідна школа. На третьому році її існування маємо 7 класів, 40 учнів, 12 вчителів. Протягом навчального року в програмі – 30 навчальних субот. Уроки проходять з 9 до 16 години. Орендуємо приміщення для навчання в одній із католицьких гімназій. Скоро відкриваємо дитячий садок, що працюватиме також щосуботи.

У 2017-ому вперше було порушено питання про будівництво церковно-культурного комплексу на зустрічі із міністром Міністерства людських ресурсів Угорщини Золтаном Балогом, який нас підтримав.

У 2018-ому відбулася наступна офіційна зустріч представників громади, українських дипломатів із державним секретарем Міністерства людських ресурсів Угорщини Міклошем Шолтисем, який також підтримав наше бажання.

Чим живе українська громада в Будапешті - фото 67433

Два роки поспіль ми мали подібні зустрічі. Найперше – важливо отримати від угорського уряду землю під будівництво. Думаю, що зможемо розпочати будівництво своїми силами. Зголошуються відповідні особи, які хочуть допомогти в реалізації проєкту. Важливо, щоби до цієї ініціативи долучався й український уряд. Маю бажання, аби воно якраз об’єднало два уряди – угорський та український.

«ПОТРІБНО ШУКАТИ ТЕ, ЩО НАС ОБ’ЄДНУЄ»

- Отче, за яким церковним календарем живете ви і ваші вірні?

- Живемо за старим – юліанським. Для нашої громади в Угорщині було б практичніше жити за новим – григоріанським, як більшість християн в усьому світі. Скоро ініціюватимемо дискусію з громадою на цю тему. Вже велика кількість українських парафій закордоном перейшли на новий календар.

- Отче Дам’яне, розкажіть про себе. Звідкіля родом? Коли відчули покликання? Вже адаптувалися до життя в Угорщині? Ваші три донечки, мабуть, призвичаїлися доволі швидко – діти швидко вловлюють мову, вони не мають за плечима великого багажу досвіду… До речі, тамтешнє життя дуже відрізняється від тутешнього – в Україні?

- Я родом із міста Дрогобич, що на Львівщині. У 20 років виїхав на навчання до Варшави, де протягом дев’яти років здобував вищу богословську освіту. Під час навчання у варшавській духовній семінарії відчув покликання до священничого стану. У 29 прийняв таїнство священства. Перед Угорщиною служіння здійснював в Києві.

До життя і викликів в Угорщині сім’я вже адаптована. Дружина Оксана підтримує та допомагає. Діти добре опанували угорську мову, бо щоденно навчаються в угорській школі. Інколи мені з Оксаною допомагають з мовою, хоч ми теж відвідуємо курси угорської, щоправда, під час пандемії – online. Але, знаєте, як то діти – швидко схоплюють іноземні мови. По суботах наші три донечки Анна-Марія, Тереза та Єлизавета вивчають посилено українську мову у Рідній школі при церкві. Також вони проходять екстерне навчання в школі в Києві.

Було звикання до тутешньої кухні. Інколи хотілося нашої делікатної дрогобицької ковбаси замість добре перченої та соленої угорської. (Сміється). Звикав й до того, що фруктовий суп подається на перше і це аж ніяк не десерт.

Є різниця ментальна і культурна між нашими народами, але маємо також багато чого спільного, особливо історію. Потрібно шукати те, що нас об’єднує. Аби скоріше інтегруватися в країну, де живеш, треба її полюбити: людей, мову, культуру… До речі, угорці спокійні, миролюбні.

- Вам подобається Будапешт?

- О, так! Він величний. Але за щоденними турботами я його не так часто бачу. Це як люди, які живуть в місті/містечку з виходом до моря чи океану – вони ними не часто насолоджуються. (Сміється).

- Що берете з України на подарунки угорцям? Адже розбудова церкви і спільноти у чужій країні – ще яка дипломатія!

- Копії з відомих українських ікон, сучасні мальовані ікони, цукерки.

Розмовляла Настя ХАМАР