Чому кричить Земля та як втілити інтегральну екологію — говорили на міжнародній екуменічній конференції
Логічно можна було припустити, що на еко-екуменічній конференції говоритимуть про те, як не смітити у садибі свого сусіда із іншої конфесії. Та виявилося, що інтегральна екологія, про яку вони розмірковували три години, це більше про те, що Земля – то наша спільна садиба, за яку маємо дбати разом. На міжнародній науково-практичній конференції «Почути крик Землі: інтегральна екологія в дії» висловлювалися про те, чому треба турбуватися про сотворіння, вважати на обмеженість природних ресурсів, а економіку починати з екології та будувати екуменічний діалог навколо цілісної екології.
Модератор конференції д-р Павло Смицнюк зазначив, що вона є відповіддю на заклик Папи Франциска говорити про інтегральну екологію. «Велике завдання цього форуму слухати і чути одне одного. Почути «крик» Землі», - сказав він.
Думка Ватикану щодо екології
«Довкілля – це про стосунки між природою і суспільством. Природа не є окремою від нас: ми є її частиною – наше тіло створене із землі, і утримується її плодами, — сказав кардинал Пітер Тарксон, префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові. – Ми включені в природу, тому не повинні ставати у позицію господарів, які зловживають нею».
Кардинал пригадав Світовий конгрес з питань екології в Парижі у 2015 році, який організувала ООН після того, як Папа Франциск написав енцикліку «Laudato si'», де розвинув поняття інтегральної або цілісної екології.
Понтифік наполягав тоді розглянути шість важливих питань:
- Усі люди і все, що є в природі, окрім них самих, зазнає впливу від присутності людини. Кліматична криза і неправильне користування ресурсами, а також забруднення, впливають на усіх на планеті.
- Усе тісно зв’язане між собою: ми не можемо збагнути природнього чи соціального світу в ізоляції, а тільки невіддільно одне від одного.
- Кожен повинен поводитися відповідально, щоб врятувати нашу планету: від тих осіб, які займаються повторним використанням своїх продуктів, і тих, які бездумно використовують енергію, та підприємств, які залишають за собою екологічні сліди, до світових лідерів, які поставили за мету знизити викиди вуглецю у повітря.
- Ми повинні бути чесними і не приховувати фактів заради зиску.
- Ми всі повинні увійти у вартісний діалог на світовому рівні, щоб кожен міг зробити свій внесок у спасіння природи.
- Ми повинні розвивати чутливість до природи, щоб могли слухати і чути, як природа закликає нас поклонятися Богові, Який усе створив.
«Закликаю всіх подумати над тим фактом, що у нас є солідарність між поколіннями, щоб підтримати життя теперішнього і прийдешніх поколінь», - підсумував кардинал Пітер Тарксон.
Екологи прислухаються до «крику»
«Нафту, вугілля та газ ми використовуємо всього 200 років, але це веде нас до кліматичної кризи, наслідки якої будуть катастрофічними”, — зауважує доктор Світлана Романко, виконавча директорка міжнародної організації 350.org у регіоні країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.. На її думку людству потрібно створювати власний «Зелений курс», щоб побудувати нову, кліматично нейтральну економіку.
За її підрахунками, щоб середня глобальна температура зростала нижче 1,5°C, нам потрібно перестати використовувати викопне паливо і залишити до 80% його запасів у землі. Впливати на це можуть політична воля та вимоги електорату до кандидатів на виборах законодавчої влади та президента; припинення фінансової підтримки індустрії викопного палива; зниження попиту серед користувачів на енергію з викопних видів палива; правильна утилізація та СО2; кліматичне лідерство громад та громадян у досягненні цілей “Зеленого” курсу».
Вселенський патріархат у питаннях екології
«Християнський підхід до сотворіння є частиною вчення про те, що Бог створив світ з любові. Нас покликано ставитися до природи як до частини своєї плоті. Знищення творіння є образою Творця. Щоб осягнути богословську зв’язаність речей, нам потрібно прийняти Духа смирення і простоти», — говорив на конференції отець-доктор Джон Хрисавгіс, радник Вселенського Патріарха з екологічних питань.
На його думку Екуменічний соціальний тиждень — не випадковість: «Ми маємо екологічний імператив з боку сотвореного світу. Ми можемо поділяти чи не поділяти релігійні принципи, можемо мати різні політичні погляди, але усі ми є мешканцями Землі і ставимося до неї не завжди справедливо. Земля нагадує, що існує завжди зв'язок. Творіння завжди має глибоко екуменічний вимір».
Отець-доктор також пояснив, що екологія – це також богословське питання: це глибокий духовний запит і треба розуміти моральні причини екологічної кризи. «Екологічна криза потребує зупинки від діяльності: перестати бездумно зловживати, просто сказати собі: «Ні!», — говорить він. — Так працює смирення. Треба навчитися відповідати за наслідки своїх дій».
Розповідаючи про те, що присутність Церкви – це прикладна екологія, як приклад наводить категорію «екологічного гріха», про яку говорить Вселенський Патріарх Варфоломій. І зазначає, що для того, щоб змінитися, потрібно змінити свої погляди, ставлення і практику: жити з меншими потребами, бо баланс планети порушений.
Радник Вселенського Патріарха з екологічних питань також згадав крайнього листа Патріарха Варфоломія, котрий зазначив, що під час пандемії зменшилося виробництво, а разом із тим забрудненість повітря. Як наслідок, людство побачило антропологічні масштаби екологічної кризи.
«Ми повинні навчитися жити відповідно до своєї віри, перекласти свою віру на мову співчуття, зсунути наратив з виживання на наратив стурбованості. Економіка та політика вирішують, хто виживе. Але економіка та політика завжди будуть робити це коштом бідних і меншин. Кліматичні зміни і COVID 19 дозволяють пробудитися від нерівності, від інституційної корупції», — зазначив отець-доктор Джон Хрисавгіс.
А що на це бізнес?
«Нам треба повернутися від накопичення і нагромадження до вдосконалення. Справжня креативність не руйнує природу, а дотримується заповідей християнства», — вважає віце-президент Української кооперативної федерації Зіновій Свереда.
Пан Зіновій зазначив, що спершу екологія була частиною релігії, а сьогодні людина знищує дім, в якому живе. «Проблема починається змалку, коли людина не розуміє свого покликання, — роздумує експерт. — Фінансові показники корупції мають вплив на руйнування екології. Тому реформи без цінності та етики – гібридні реформи».
На його думку має відбутися «екуменізм між науками» , щоб людина розуміла природу речей – заради правди. «Нам потрібна нова наука, пошук мудрості. Тому що завдання сталого розвитку – це зберегти сам дар життя», — зазначив д-р Зіновій Свереда, віце-президент Української кооперативної федерації.
Протестантська екологічна думка
Доповідь стосовно екології відомого протестантського богослова, професора систематичного богослів’я в Тюбінгенському університеті Юргена Мольтмана зачитав модератор конференції Павло Смицнюк.
«Сьогодні ми стоїмо на завершенні модерної епохи, там, де стоїть екологічне майбутнє нашого світу. Модерна епоха детермінувалася людською узурпацією влади над природою і її ресурсами. Ці ресурси вичерпалися, клімат змінюється безповоротно внаслідок діяльності людини. Нове бачення людини – це новий досвід Бога. Нова екологічна теологія може допомогти, бо богослов’я визначає концепцію стосунків між людиною і природою, — зазначив у своїй доповіді д-р Юрген Мольтман. — Люди є частиною природи. Отож, вони не повинні стояти в центрі світу, а мають інтегрувати себе у природу, щоб вижити. Це ставлення повинне, радше, керуватися смиренням. Правдиве знання – це не влада, правдиве знання – у мудрості»
Що в підсумку?
Голова Бюро з питань екології УГКЦ д-р Володимир Шеремета зауважив, що антропогенний вплив на довкілля не має аналогів в історії. У цьому контексті, вважає він, постає нагальне питання: яким чином людство може врятувати свій спільний дім – планету Земля й досягти цілісного розвитку задля побудови гармонійного й справедливого суспільства? Важливим внеском у цьому процесі пан Володимир називає енцикліку папи Франциска “Laudato Si – Славен будь: про турботу за наш спільний дім”, навколо якої і відбуваються обговорення цього ХІІІ Екуменічного соціального тижня.
«Папа констатує, що екологічна криза, як і будь-яка суспільна, закорінена передусім у кризі особистості, цінностей, світогляду та ставлення до Бога, і саме тут насамперед треба шукати дієві рішення, — зауважує Володимир Шеремета. — Кожна людина, яку Творець покликав до буття, залишає власний неповторний соціально-екологічний слід. При цьому все має значення. Зміна способу мислення, стилів життя та моделей поведінки, споживання, спілкування, праці та відпочинку, навіть найменший вчинок з турботою про довкілля, кожен зекономлений кіловат чи навіть ват енергії може стати суттєвим виявом любові до Бога та ближнього і нашою «вдовиною лептою» для збереження спільного дому».
Голова Екобюро УГКЦ зазначає, що важливим є екологічний внесок усіх без винятку учасників суспільного процесу, відповідно до принципів солідарності та субсидіарності, серед яких варто виділити сім’ю, школу й засоби масової інформації. А особливе значення, на його думку, має відповідна національна й міжнародна екологічна політика та законодавство.
Визначальну роль і компетенцію в процесі сприяння глобальному екологічному наверненню сучасного людства на думки пана Шеремети має Церква, яка покликана плекати екологію людини, засновану на Божому природному законі, що є передумовою екології довкілля.
