Не залежно від того, що Маркс з підозрою ставився до релігії, багато християнських мислителів, як в минулому, так і в сучасному часі користуються Марксистською критичною соціальною теорією. Наприклад в цю групу входили такі мислителі, як Жан Марітен/Jaques Maritain (1882-1973) та Рейнхольд Нібур/Reinhold Niebuhr (1892-1971). Також слід пригадати марксизм та Теологію Визволення/Liberation Theology сімдесятих років XX століття, особливо соціальні та революційні ідеї Жозе Мігуез Боніно/Jose Miguez Bonino (1924-). Як відомо основною ідеєю Теології Визволення був радикальний розрив з тим, що зветься Status Quo, доступ до сили експлуатованого класу та соціальна революція, яка призначена зруйнувати соціальну залежність між класами, призначеної до зміни та радикального повороту до нового суспільства - соціального суспільства. Теологія Визволення в Латинській Америці знайшла цей свій радикальний поворот в соціально-революційному русі, марксистській ідеології та політичних діях. Але питання, яке залишається актуальним й сьогодні стосується того, чому представники Теології Визволення використовують марксистську ідеологію? Як таке стало можливим, що християни почали діалог з таким не «християнським» рухом - критикою соціального устрою - Марксизмом?

Теологія Визволення – це така собі помісь між Християнською вірою та марксистською ідеологією. Марксизм на рівні з Біблією є серцевиною Теології Визволення [Bockmuehl P. Karl Marx’s Negation of Christianity. A theological Response // Evangelical Review of Theology. – July 1985. - Volume 9, №3. - C. 251]. Густаво Гутієрез/Gustavo Gutierrez (1928-), католицький священик з Перу, в своїх книгах говорить, що єпископи Латинської Америки навіть «товаришують» з марксистськими ідеям. Згідно його розуміння, Теологія Визволення взяла за основу марксистську ідею трансформації світу, яка може бути реалізована завдяки соціальній роботі [Gutierrez G. A Theology of Liberation. History, Politics and Salvation. - New York, Orbis Books, 1988. - C. 62]. Таке намагання слід розглядати як спробу теологів використати марксизм в процесі економічного аналізу того стану, що склався на початку шістдесятих років XX століття в деяких країнах Латинської Америки, через реструктуризацію суспільства за допомогою соціальних ідей. Це говорить про те, що теологи Латинської Америки створили новий сучасний «метод», який був дуже корисним щодо критики феодальних, капіталістичних, та інших форм приниження гідності людини [McGovern A. Marxism, liberation theology and John Paul II. // Theology Digest. - Summer 1985. - Volume 32, № 2. - C. 105].

За Теологією Визволення стоїть гуманістичний марксизм, який за рахунком є більш пізнім, і яку соціал-демократична версія марксизму не вважає марксизмом взагалі [Nash R. Liberation Theology. Soldiers of the Cross or of Marx? // Eternity. - July/August 1986. - C. 16]. Це значить, що представники теології Визволення базються на ранніх манускриптах Маркса, що дуже важливо, так як вони підтримують його ідею відчуження - доктрина, яку «Християнський марксизм» використовує в їхній відбудові марксистського вчення. Теологи Визволення використовують мову Маркса, яку він використовував в 1841 році, саме в тому році, коли він закінчував свою докторську дисертацію [Bockmuehl. - C. 254].

Основна задача марксистського соціального аналізу в Латино - Американському контексті полягала в тому, щоб поєднати християнську теологію та християнську етику через: 1) виявлення соціального конфлікту та систематичного зла, 2) обов’язкову прихильність до соціальних змін [Gents W. Liberation Theology. // The Dictionary of Bible and Religion. - Nashville: Abingdon Press, 1986. - C. 616]. Так, наприклад, деякі теологи Латинської Америки зрозуміли маніфест Гутієреза, яким є його книга Teologia de La Liberacion/Теологія Визволення, так: ми вже не живемо в Середні Віки, ми не живемо і в Європі, ми живемо в Латинській Америці. На сцені сьогодні не філософія Аристотеля, а Марксова соціологія [Escobar S. A Latin American critique of a Latin American Theology. // Evangelical Review of Theology. - April 1983. - Volume 7, № 1. - C. 55.; Gutierrez G. Teologia de La Liberacion. - CEP, 1971]. Католицький священик Дом Хелдер Камара/Dom Helder Camara (1909-1999) з Бразилії закликав до синтезу між марксизмом та християнством, приводячи, як приклад, синтез вчення Святого Томи Аквінського, який в свій час, а точніше в Середні Віки, поєднав вчення Аристотеля та Християнство [McGovren A. Marxism an American Christian Perspective. - Maryknoll: New York, 1984. – C. 2.]. Отже той, хто читає Гутієреза, може побачити, що він намагається навіть виправдати марксизм. Згідно його думки марксизм фокусується саме не на ортодоксії, а на ортопраксії, що і є мотивуючим фактором в процесі трансформації світу. Гутієрез відстоює ту точку зору, що вплив марксизму став занепадати в середині дев’ятнадцятого століття, але в сучасні часи (друга половина двадцятого століття) його культурний вплив знову став зростати [Gutierrez. A Theology of Liberation. C. - 8].

В більш вузькому розумінні, представники Теології Визволення мають мінімум дві основні причини чому вони використовують марксистські ідеї. Перш за все, марксистський аналіз показував реальну ситуацію в Латинській Америці та вірно вказував шлях, в процесі пошуку вирішенні проблеми, в ситуації бідного населення тієї, чи іншої держави. Так, наприклад, Гутієрез вважає, що буде помилкою припускати, що точка зору, яка прославляє цінності людини, є тільки ексклюзивно християнською точкою зору. Адже дуже подібна точка зору може бути знайдена і в марксистській позиції [Gutierrez. A Theology of Liberation. C. - 16]. По друге, марксизм дає дуже практичну та вигідну політичну програму в якій, «несправедлива соціальна система» може бути не тільки змінена, чи трансформована, але й повністю знешкоджена, а більш справедливе суспільство збудоване [McGrath A. An Introduction to Christian Theology. - Oxford: Blackwell Publisher, 1997. C. - 339]. В більш широкому розумінні, представники Теології Визволення використовують марксизм за чотирма причинами. По перше марксизм декларує визволення класу, який знаходиться під гнітом. По друге, марксистські революції мають посередницький вплив на визволення цього класу. По третє, марксизм спонукає до соціальних реформ та змін. І остатнє, четверте, полягає в тому, що марксизм – це рух за соціальні права [Gents. C. - 615]. Представники Теології Визволення намагалися адаптувати марксистський революційний активізм для найнижчого прошарку суспільства, не адаптуючи при цьому матеріалізм та атеїзм. Потрібно зрозуміти, що Теологія Визволення, за більшим рахунком, не зводить марксизм до рівня «догми». Можна навіть сказати, що Теологія Визволення не протирічить самому відомому твердженню Фейєрбаха, який був викладачем Маркса: «До цього часу філософи пояснювали світ, наша задача полягає в тому, щоб його змінити». Отже з перспективи Теології Визволення, марксизм слід розуміти саме як метод [Nash. C. - 10]. Представники Теології Визволення адаптували марксизм для їхньої теології в конкретному культурному контексті. Не зважаючи на всю критику, та на всі намагання нав’язати їм європейську чи північноамериканську теологію представники теології Латинської Америки пішли своїм шляхом, вбачаючи задачею теології - боротьбу за справедливість. Але теологи Визволення проголошували, що вони ні в якому випадку не відсторонюються від ранньої християнської традиції, коли вони використовували марксистське вчення, як знаряддя для соціального аналізу, тому що не розглядають марксизм, як суто філософський світогляд, чи загальний план для політичних дій. Звичайно, що визволення людини може початися з розвитку економічної інфраструктури, але на цьому воно не закінчується.

Сьогодні марксизм закликає християн до наукового аналізу тієї реальності, в якій вони знаходяться, за тією причиною, що завжди має існувати зв'язок між дією та аналізом цієї дії [Bonino J. Doing Theology in the Revolutionary Situation. – Grand Rapids: William B. Eerdmans. - C. - xxvi]. Марксизм є дуже добрим знаряддям, яке може бути використано в революційній ситуації, як така собі критична теорія сучасної соціальної структури. В контексті Латинської Америки – це було намагання змінити соціальні, економічні та політичні інститути, намагання зробити людей вільними, «визволити від усіх кордонів, які не дають людині бути самою собою» [Sanks.H. Liberation Theology and the Social Gospel Variations on a Theme. // Theological Studies. - December 1980. – Volume 41, № 4. C.- 670]. Саме з цією причини й інші сучасні християни можуть адаптувати марксистські ідеї.

P.S. Дана інформація є частиною моєї тези (та доповіді) для наукової конференції, яка відбулась в квітні 2011 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також частиною статті над якою я зараз працюю.