Їх дуже багато. Та, очевидно, неможливо всі зібрати докупи, перелічити, описати і видрукувати окремим повним виданням в одній книзі, бо число їх постійно збільшується. Мова про історії заступництва і небесну поміч св. Миколая Чудотворця. За святе життя і діла милосердя на ньому повною мірою сповнилися слова царя Давида, який запевнив, що пам’ять про праведника буде вічна. Святитель Миколай, як і всі святі, не прагнув і не шукав для себе слави. Всім своїм життям і, особливо, архієрейським служінням, він здобував і підносив славу і хвалу тільки Творцеві, Якого любив понад усе. А заради цілковитого сповнення заповіді любові до ближніх, дійсно як добрий пастир, св. Миколай щиро вболівав, переживав і допомагав своїм пасовим у всьому, в чому вони мали потребу. Як єпископ, як духовний батько, згідно з євангельською наукою, був слугою своїм підлеглим духовним дітям. Можна сміливо і правдиво сказати, що Святитель Миколай – це втілений образ самого Христа. Не припускаючи навіть думки про славу від людей для себе, він здобув її від Господа. Всевишній, як виголошує св. Давид, «прославляється у своїх святих». І за це з великої любові Він вділяє і їм цю славу, як це велично і урочисто засвідчує Псалмопівець: «Хвала всім святим Його… Хай торжествують праведні у славі… Ликуйте, праведні у Господі: правим належить похвала».

Та проте, як за земного життя, так і після смерті, всі святі допомагають заради слави Божої, закликають всіх жити в злагоді та любові, вірити, надіятися, молитися і дякувати за все Господеві.

А ось до теми дві цікаві історії, які описала монахиня Марія.

В однієї пані був дуже гарний сад, в якому росли різні сорти яблук. Кожного вечора перед сном господиня хрестила сад зі словами молитви: «Господи, благослови! Святий Миколаю, бережи!» Одного разу прийшов сусід і сказав: «Пробач мені! Але скажи правду: хто стереже ваш сад? Твій чоловік військовий і рідко буває вдома. Мама старенька, діти малі. Кілька разів я пробував залізти в сад, але постійно бачив старенького чоловіка і страх нападав на мене». Тоді приємно здивована жінка розповіла про дивного сторожа.

На свято Миколая одна молода пані прала у дворі. Її дідусь, який в минулому був регентом церковного хору, вмовляв припинити роботу, щоб через це Господь не покарав. Нахабно, зневажливо і з насмішкою вона відповіла: «Нічого не станеться».

Через деякий час жінка почала шукати свого трьохлітнього синочка. Та його ніде не було. Всі перелякалися: куди він пропав? Аж раптом знайшли його втопленого в ямі, в яку виливали помиї і воду після прання…

Так Господь захистив честь свого вірного слуги.