Утримання від м'ясних та молочних страв, не справляти гучних забав, не танцювати і т.д. Інколи саме такі відповіді можна почути на запитання що таке піст від тих, хто називає себе християнином. Та це тільки зовнішня сторона, дотримуючись якої ми будемо схожі до фарисеїв, а є ще внутрішня, невидима для інших, яка є важливішою - боротьба з гнівом, заздрістю, осудом, гординею та іншими гріховними пристрастями, які глибоко вкорінені, і проходячи так піст, милістю Божою будемо очищатися від гріховного бруду та з чистішим серцем зможемо радісно зустріти величне свято народження Божого Сина - Ісуса Христа.

Різдвяний піст ‒ це ніби сорокаденний шлях до зустрічі з Новонародженим Ісусом, який починається 28 листопада і закінчується вночі з 6-го на 7-ме січня 2020 року. Цей піст в народі давно вже назвали «веселим та радісним». А чому? Та тому, що, як стверджують деякі молоді люди, в цей час припадають такі радісні і багатьом любі празники: св. Романа, Введення в храм Пресвятої Богородиці, св. влм. Катерини, св. ап. Андрія Первозванного, свт. Миколая Чудотворця, св. Анни і звичайно – Новий рік.

Загалом, згідно з Євангелієм, ідея посту якраз і є надихаюча, обнадіююча, обіцяюча і оптимістична. Тобто піст, незважаючи на всі наші гріхи, за щирим розкаянням грішників і великим бажанням переродитися, перемінитися і переобразитися, якраз, згідно Божої науки , обіцянки Христа та безмежної Господньої любові, може звершити чудеса перетворення найбільшого грішника у великого святого. Історія Церкви і житія святих подають нам багато таких прикладів.

У своїй науці про піст Христос говорить: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду («шану» від людей – о. М.М.). Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоби не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне віддасть тобі».

Найбільшою проблемою, трудністю, проте крайньою потребою для всіх, хто прагне і змагає до строгого виконання всіх приписів посту, є необхідність зуміти побачити, виявити, викрити і визнати для себе самого свій гріховний стан (усі ми грішні), свої пристрасті (злі схильності), щоби в час посту їх поборювати. За науками багатьох великих святих вчителів духовного життя є вісім головних пристрастей: черевоугодництво, хтивість, грошолюбство, гнів, смуток, духовна недбалість, марнославство, гординя. Вони обіймають в собі всі існуючі пристрасті. Зокрема в їхньому числі є такі, так би мовити, найбільш розповсюджені пристрасті, які володіють нами, або під вплив яких ми часто попадаємо. Це: захланність, заздрість, зловтіха, злопам’ятство, зверхність, зухвальство, марнославство, славолюбство, честолюбство, черствість, байдужість, егоїзм, жадібність, скупість, грошолюбство, наклеп, осудження, осміяння, очорнення, обман, лукавство, лицемірство, дволичність, пустослів’я, лінивство, хвалькуватість, тобто, одним словом, ‒ гординя.

Так як гординя є коренем, основою і вершиною всіх пристрастей і гріхів, так і любов є коренем, основою і вершиною всіх чеснот. А здобути істинну любов – це осягнути святість. Це є і має бути сенсом усього життя і основною метою кожного християнина, який прагне спасіння. А всі чесноти і, зокрема, піст, є тільки необхідними засобами для здобуття любові, без якої спасіння неможливе.

Ось як про взаємовідносини чеснот посту та любові йдеться в одній цікавій історії.

Був у Сирії старець, що жив біля дороги, яка вела в пустиню. Він постійно був при дорозі і як тільки бачив бідного або монаха, що йшли з пустелі, то з радістю запрошував їх до себе, заспокоював, годував і просив відпочити. Одного разу біля нього зупинився самітник. Скільки старець не вмовляв його, хоч би трошки поїсти, той категорично відмовлявся. Тоді старець сказав йому: «Нехай Сам Бог вирішить між нами, що вище: твій піст чи моя любов? Ось тут є дерево: помолімося, щоби воно поклонилося або мені, або тобі. Якщо до тебе поклониться, будемо знати, що піст вище любові; якщо до мене, то значить любов вище посту». Самітник погодився і, приклонивши коліна, почав молитися. Дерево було нерухомим. Помолився старець – і воно відразу ж нахилилося до нього. Тоді вони обоє прославили Бога.

Це і для нас є гарний урок, щоб у час посту, крім обмежень в їжі, напоях і розвагах, здобувати спасенну чесноту любові.

свящ. Михайло Мельник
с. Старі Кривотули