Воно звершилося тоді, коли у води цієї невеликої ріки, щоби охреститися, увійшов Спаситель світу Господь наш Ісус Христос. Із того часу Йордан став найвеличнішою і найславнішою серед усіх рік у світі. Безгрішний єдинородний Син Божий не мав потреби у хрещенні. Але це священнодійство потрібне кожній людині на землі. Тому Господь занурив у воду людське тіло і освятив її (воду). Тим самим Він усім, хто хоче спастися, показав шлях, який починається зі змиття гріхів. Вода хрещення Івана Хрестителя через Ісуса стала вогнем Святого Духа, що спалює усі гріхи, перероджує і перетворює грішників у Божих дітей. Це і було найбільшим чудом Йордану, яке засвідчила Свята Трійця. Коли Христос виходив із води, з відкритого неба у виді голуба на Нього зійшов Дух Божий і пролунав голос Отця: «Цей Син Мій любий, що Його Я вподобав».

Святе Письмо Старого і Нового Заповіту доносить до нашого відома багато славних чудес, які звершив Господь за посередництвом Своїх святих і навіть через матеріальні речі, засвідчуючи Свою всемогутність і всесильність. Ось деякі з них.

Коли Мойсей пас вівці свого тестя Їтра біля Божої гори Хориву, йому з куща, який палав вогнем та не згорав, з’явився Господь і повелів вивести ізраїльський народ з єгипетського полону… Для переконання старшин, що це воля Божа, Всевишній наказав Мойсею кинути палицю, яку він тримав у руці на землю. Мойсей так і зробив. Враз палиця перетворилася на змію і він почав тікати. Та на Боже слово Мойсей схопив за хвіст – і вона знову стала палицею… Цим священним предметом, через свого вірного обранця, Господь звершив вражаючі чуда заради спасіння вибраного народу. Таким чином, Ним були покарані єгиптяни за спротив Божій волі і небажання відпустити на свободу синів Ізраїля; розступилося море, даючи дорогу втікачам з неволі; гірка вода стала придатною до вживання; з каменя потекла вода.

Дивна історія була під час війни ізраїльтян з Амаликом. Коли Мойсей тримав руки догори, його військо перемагало. А як тільки опускав додолу – програвало. Тому Арон і Хур підтримували його руки до вечора, аж до повної перемоги над ворогами. Отже, щось залежало і від рук?! Але що? Всевишній може звершити будь-яке чудо без всяких посередників і будь-чого завгодно. Думаю, що така співучасть людини потрібна їй самій, щоб особисто відчути, пережити і гідно оцінити любов Божу і на неї відповісти Йому якнайбільшою вдячністю, вірністю і любов’ю. Цього, власне, і чекає від усіх нас Господь.

      На превеликий жаль, нам, людям, бракує постійності. Скільки вже було явних свідчень Божої опіки і допомоги у дорозі з Єгипту для всіх юдеїв, та минуло небагато часу – і все забулося! А чому? І знову вилитий телець, і знову ідолопоклонство. Скільки ще треба зневажати Творця і нехтувати Його безмежною любов’ю і милосердям? Справедливість не забарилася і випрошена й заслужена кара не спізнилася. Отруйні змії стали нещадно смертельно уражати народ. І тепер вже, як кожного разу, опам’ятання, визнання гріхопадіння і звернення очей до неба: «Господи, спаси!» Для порятунку зведений мідний змій: хто дивився на нього з вірою, той врятувався. А хто ні – той загинув. Ось і явний пророчий знак віри в розп’ятого Христа. Віра в Нього спасає кожного і всіх!

Неймовірним вражаючим чудом був (і залишився понині) такий випадок. Одного разу хоронили покійника. Побачивши ватагу ворогів, учасники процесії вкинули мерця в гріб Єлисея, його тіло торкнулося костей пророка і він ожив.

Що ж, хіба кості самі від себе воскресили померлого? А чи може в них через святість пророка була ця сила? Без сумніву, джерелом воскресаючої сили є Господь! І також, без жодного сумніву, Він звершує чуда не через грішних, а через святих і, як бачимо, навіть через їхні мощі, що засвідчують чисельні випадки протягом всієї історії Церкви, зокрема в наш час.

Близькими по духу є для нас, християн, чудеса Ісуса Христа і святих апостолів: кровоточива жінка, яка доторкнулася не до тіла, а до одягу Ісуса; сліпий, якому Христос помазав очі глеєм із землі, замішаної зі своєю слиною; єрусалимська купіль біля Овечих воріт, воду якої час від часу порушував ангел – всі ці приклади свідчать про віру, яка реалізується через матеріальні речі. Це також потверджує тінь апостола Петра, пояс і фартух апостола Павла. А відтоді і по сьогодні через молитви (різні відправи, чини і треби), через святі речі (розп’яття, ікони, священні богослужбові предмети тощо) вірні отримують цілющу Божу благодать (цікаво, як до цих фактів відносяться і пояснюють протестанти?).

Велика небесна сила є у посвяченій воді. Чи не дивно, і як це можна пояснити, що коли опанованій злими силами людині подавали кілька (або багато) стаканів з посвяченою водою, і лише в одному з них містилася звичайна (непосвячена) вода, то вона завжди і безпомилково вибирала для пиття тільки той стакан. Так, не дивно, бо як вчить Церква в особі своїх святих, лукавий добре знає, де є святість, якої боїться і уникає. Священнослужителі добре знають, бо дуже часто є свідками, коли таких хворих людей окроплювали свяченою водою, вони противилися, пручалися, відверталися і просили не окроплювати їх, бо вона якби вогнем пече.

Чимало було вже інформації за часи незалежності, коли навіть безбожники проводили експерименти над посвяченою водою, яка через молитву змінювала свою структуру, густину і очищувалася від мікробів. Та найважливіше, що через неї завжди діє зцілювальна сила ласки Божої. До речі, вода посвячується не тільки 19 січня в день Богоявлення, а в кожне велике храмове свято протягом всього року, наприклад: 7 квітня - у свято Благовіщення, 22 травня - у свято перенесення мощів св. Миколая Чудотворця, у свято Вознесіння і т. д.