Блог Богдана Панкевича_image

Блог Богдана Панкевича

Диявольська війна

31.08.2009, 10:56
Сучасні люди соромляться говорити про речі містичні, а тим більше про їхній можливий вплив на хід подій у світі реальному. Вважається, що такі підходи годяться лише для відсталих людей, котрі вірять у байки.

Сучасні люди соромляться говорити про речі містичні, а тим більше про їхній можливий вплив на хід подій у світі реальному. Вважається, що такі підходи годяться лише для відсталих людей, котрі вірять у байки.

70 років тому нападом на Польщу розпочалася ІІ Світова війна. Хоча інші вважають фактичним початком війни аншлюс Австрії навесні 1938-го. Ця найстрашніша в історії людства війна познущалася зі всіх базових людських цінностей та Божих Заповідей і невдовзі перетворилась у кривавий сатанинський бенкет.

Війна детально описана істориками, однак також відомими є деякі оцінки подій із врахуванням містичних підходів. Зокрема, о. Александр Мень стверджував, що гітлерівські масові вбивства були певним містичним дійством, гігантським людським жертвоприношенням предковічним богам.

Адже дуже важко пояснити Голокост та інші акти масового знищування мирних громадян. Важко збагнути жахіття Голокосту – як і чому він став можливим? Всі раціональні дослідження і пояснення залишають відчуття недомовленості, недостатньої переконливості аргументів. Напевне тому, що робити припущення про містичне масове жертвоприношення силам зла у дослідженнях якось не личило.

Існують більш чи менш вірогідні відомості про сатанинську природу Гітлера і його напівмістичного чорного ордену СС. Також існує припущення, що для Гітлера найціннішим трофеєм у тракті приєднання Австрії був наконечник списа Лонгина, який зберігався у Відні, адже володіння цією реліквією мало гарантувати німцям військову непереможність.

Аналогічно до СС-івців, надлюдьми також вважали себе працівники каральних органів СРСР – криваві солдати не менш жорстокого сатанинського режиму. 70 років тому ці два жахливі монстри поділили між собою Європу і після зустрічі на новому кордоні провели спільний військовий парад у Бресті.

У 1941-му мешканці Західної України вже чітко усвідомлювали сатанинську природу радянського режиму і тому німці у своєму поході на схід спочатку виглядали для нас визволителями. На початку війни багато радянських солдатів і офіцерів мали подібні погляди — вони полками і дивізіями здавалися в полон, сподівалися, що разом із німцями переможуть нелюдську радянську імперію.

Але німці чомусь їх роззброювали і знищували у концтаборах. Вони не керувалися нормальною логікою – використати ненависть полонених для боротьби із СРСР, здобути повну перемогу, а вже потім впроваджувати в життя свої етнічні нацистські плани.

Німці вірили у свою винятковість, у свою надприродну силу. Вони на практиці довели, що можна полонити людську психіку і зазомбувати цивілізовану націю так, щоб із надписами на пряжках «З нами Бог» віруючі католики і протестанти стали солдатами армії диявола. Власне так змогли вчинити із християнами, котрі з дитинства чемно вивчали Закон Божий. Але не навчені були думати критично, незалежно, не звіряли із Заповідями своїх вчинків, а також гасел і вчинків своїх начальників та керівників держави.

Як же могла закінчитися ІІ Світова війна — адже між собою воювали два сатанинські режими? Із Писання відомо, що біс біса не може вигнати, сатана сам із собою не воює. Хоча зіткнувши між собою свого червоного і коричневого васалів сатана таким чином міг вибрати між нами найжахливішого, щоб потім послужитися переможцем для завоювання решти світу. Адже світове панування було записано як мета і у програмі компартії СРСР, і у стратегічних планах нацистів. Страшно подумати про наслідки реалізації такого жахливого сценарію для людства.

Але цього не сталося і віруючі люди розуміють чому. Бо сатана остаточної перемоги здобути не може.

1942-го року у світі відбулися принципові події, перелом у ході війни був лише їхнім наслідком. Ще 400 років тому св. Ніл Мироточивий застерігав про трагічні роки для Росії – 1917-й і 1942-й. А Богородиця у Фатімському посланні застерігала про надходження жахливих часів, порятунком від яких може бути лише віддання Росії під Її опіку відповідним Актом, вчиненим Папою Римським. А якщо ні – то небесне знамення провістить початок найжахливішої із воєн. Відомо, що 25 січня 1938 року європейську ніч осяяло незбагненне світло.

Відомо також, що аж восени 1942 року Папа спромігся виконати настанову Богородиці, і то лише частково. Незважаючи на те, що Фатімське одкровення було передане ще навесні 1917 року, а у 1930 році Ватикан офіційно визнав правдивість з’яв Богородиці.

Навіть такого неповного виконання Фатімського розпорядження вистарчило для кардинального перелому в ході війни. Однак перемігши у війні, СРСР і надалі залишився під владою сатанинського режиму. Ця «Імперія Зла» почала валитися лише після 1985 року, коли Іван-Павло ІІ нарешті спромігся докладно і повністю виконати Акт посвяти і передати Росію (СРСР) під опіку Богородиці.

Переможний похід Червоної армії в Європу виглядає цілком зрозумілим і не викликає застережень. Але це лише тому, що світ закриває очі на гігантські людські жертвоприношення, здійснені сталінським режимом. Цивілізований світ не хоче бачити десятків мільйонів людських життів, кинутих на знищення у жерло війни без жодної раціональної логіки чи потреби. Європі до цього байдуже, адже гинули не їхні громадяни, та й переможців судити не прийнято. Але цей кривавий аспект перемоги над гітлеризмом, під прикриттям якої масово знищувалося населення власної країни, може поміняти ставлення до «вєлікой пабєди савєтскава народа». І тверезого погляду на цю проблему чомусь дуже боїться сучасна Росія.

Ще одними переможцями, яких не судять, були західні союзники. А ці цивілізовані англійці і американці чим керувалися, знищуючи протягом одного дня вдвічі більше мирних мешканців і біженців у Дрездені, аніж пізніше загинуло людей у Хіросімі? Місто, де не було жодних військових об’єктів чи промисловості, зруйнували і засипали запалювальними бомбами так, що вогняний смерч відтягнув від поверхні землі весь кисень і ті, хто не спікся у підвалах і сховищах, попросту задихнулися.

Християни повинні прощати. Але так, щоб прощення не шкодило злочинцям, не подавало їм хибної думки про зайвість покаяння. Німці, поляки, росіяни, українці та інші повинні добре знати і власні злочини, і злочини, вчинені проти них. Лише задокументувавши і публічно оголосивши злочин можна по-християнськи допомогти злочинцеві усвідомити свою провину і спонукати його до покаяння. Власне допомогти злочинцеві, а не мститися йому. Так, як свого часу полякам допомогли усвідомити трагедію у Єдвабному.

Останні новини

Вчора