У раю відбувся форум діячів культури всіх часів і народів. Приходить чоловік зі скрипкою. Охоронець питає: «Ти – хто?»Скрипаль грає кілька тактів. «Паганіні, проходь!» Інший швидко малює на папірці голубку. – «Проходь, Пікассо!» За ними крокує жінка. «Пані, а Ви куди?» — «Я міністр культури СРСР Фурцєва!» — «Доведіть. От Паганіні, Пікассо…» — «А це хто такі?» — «Проходьте, товариш Фурцєва!»

Цей анекдот нагадали мені сьогоднішні події — майже одночасне звільнення з посад керівників музеїв і заповідників усім відомих і заслужених людей. Ця «зачистка музеїв», як моментально охрестили в інтернеті ці події, вразила кожного українця, який схильний думати і аналізувати. Реакція обуреного суспільства змусила міністра культури Михайла Кулиняку провести брифінг для журналістів,щоб пояснити ситуацію і власну точку зору на події. Тож, 31 січня в приміщенні національної філармонії відбулась зустріч медійників із М.А.Кулиняком.

Він почав зустріч зі слів про те, що творча людина, музикант, наприклад, не готується за рік-два до вступу до ВНЗ або до виступу на сцені. Творча людина формується з дитинства. Такий шлях проходять і всі митці. (І мистецтвознавці та науковці, маємо додати ми).

Після короткого, так би мовити, класичного виступу про здобутки – «департаменти міністерства культури підвищать оперативність», «ведеться діалог між органами влади і громадськістю», «міністерство тримає руку на пульсі суспільного життя», «вироблена стратегія розвитку культури», «здійснюється вдала промоція культурних надбань в Україні і за кордоном» тощо – міністр запропонував ставити його запитання. Активність журналістів, схоже, перевищила його сподівання.

Питання стосувались насамперед зміни керівництва відомих заповідників і музеїв, а також чого можна чекати від нових директорів. Відповідь була дивною: «Знайдені порушення… На місце мистецтвознавців і науковців призначені менеджери…». Зрозуміло, менеджери потрібні. Але кого призначили керівником національної святині Києво-Печерська Лавра? Лікарку за фахом і за стажем роботи. Панове, уявіть собі, що ви прийшли з проблемами шлунку або високим тиском лікуватись ну, скажімо, до історика або мистецтвознавця? Куди сумлінна людина порадить вам звернутись?.. А не дуже сумлінна?

На жаль, пан міністр так і не дав чіткої відповіді на припущення про переведення музейної частини Лаври під «опіку» УПЦ (МП). А такі думки активно обговорюються, і не лише в колі музейників, а в суспільстві. Не можна виключати і відвертого бажання керівництва УПЦ (МП) перевести пам’ятку під власну юрисдикцію. Але коментарів з боку міністра не було.

Ще більше питань викликало звільнення директорки національного заповідника Софія Київська. Неля Куковальська і очолюваний нею з 2000 року науковий колектив домоглись, щоб святиня зберігалась у належному вигляді; довели справжній вік цієї пам’ятки – більше 1000 років, і зараз продовжують робити відкриття, які допомагають висвітлити багато нових фактів не лише існування Софії, але й всієї культурної спадщини нашої держави. Втім, є люди, які вважають, що ця пам’ятка має перетворитись у туристичний об’єкт, а наукову і археологічну діяльність треба припинити. І використовують свій авторитет і вплив на те, щоб законсервувати для науковців об’єкти історичної і мистецької спадщини.

На прохання прокоментувати це Михайло Андрійович попросив звернутись до Петра Толочка, чим викликав неприхований сміх журналістів. Як відомо, шановний академік є відвертим опонентом всіх дій наукового колективу Софії Київської. Крім того, спілкуватись з журналістами він не бажає.

Пролунали навіть припущення, що Неля Куковальська була звільнена з посади директора тому, що виступала проти будівництва на вулиці О.Гончара, яке могло призвести до руйнації Софії Київської. Слів для коментарів до цього припущення пан міністр також не знайшов.

Утім, він відповів позитивно на питання про призначення Олени Сердюк (за фахом – педагог!) на відповідальну посаду керівника заповідника Софія Київська. Так-так, саме ту пані Сердюк, яка, займаючи високий пост в міністерстві культури, в ефірі одного з українських телеканалів сказала, що поки не знає, що буде на Андріївському узвозі після реконструкції – готелі, ресторани, торгові центри або місце для прогулянок туристів.

Не почули слушної відповіді і щодо збереження наукових кадрів, які працюють в Києво-Печерській Лаврі і Софії Київській. Лише обіцянки – без роботи ніхто не залишиться. Але сам же пан міністр на початку бесіди заявив, що творчі працівники не готуються поспіхом. Потрібні час, освіта і самоосвіта, серйозна і напружена робота, бажання працювати, нарешті. Хіба можна надбати це все за короткий час?
Наприкінці зустрічі Михайло Кулиняк запевнив журналістів, що фонди і землі музеїв і національних заповідників не будуть розпорошені, продані, переведені під якісь потреби тощо. Але чи зможе міністр культури протистояти навалі невігластва і суцільного прагнення до наживи на історичному і культурному надбанні народу?

P.S. Колись я була присутня на концерті віртуозного скрипаля, тонкого виконавця найскладніших музичних творів, який майстерно володів інструментом, змушуючи публіку тамувати подих і витирати сльози захоплення і щирої вдячності. Після останніх акордів запанувала тиша, а потім шквал оплесків і крики: «Браво! Браво, Михайле!» Після концерту атмосфера свята панувала в душі ще довго. Тішилась навіть – ось такі люди, талановиті і патріотично налаштовані, можуть справді прославити Україну… Мені й сьогодні хочеться мати хоч якісь підстави, щоб сказати цій людині: «Браво, Михайле Куліняк!»