Олександр Самрук, думки для блогу_image

Олександр Самрук, думки для блогу

Геноцид нації, або «не вбивай мене, мамо!»

01.06.2010, 10:24
Сьогодні Міжнародний день захисту дітей, день, коли по-особливому згадуємо своє безтурботне дитинство та більше думаємо про найменших жителів суспільства. Але, на жаль, їхнє право на життя не завжди дотримані та бережені законом...

Голодомор України 1932–1933 років справедливо названо геноцидом українського народу, оскільки терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, призвів, за оцінками дослідників, до втрат від 7 до 10 млн. осіб, понад третина з яких – діти.

Еріх Марія Ремарк казав: «Смерть однієї людини – це смерть, а смерть мільйонів – тільки статистика». Ці слова нині актуальні, як ніколи, оскільки понад 30 мільйонів абортів, згідно з даними Всеукраїнської громадської організації ”долЯ”, зробили українські жінки за 17 років незалежності України (для порівняння – у Польщі за останні 17 років зробили 82 329 абортів, що в 365 разів менше, ніж в Україні, – інформує «Комсомольська правда в Україні»).

За офіційною статистикою 2000 року, в Україні на 100 пологів припадало 106 абортів. Щорічно аборти роблять 400-500 дівчат віком 10-14 років і 30-35 тисяч 15-17 років. 80% випадків безпліддя є наслідком аборту. Але офіційні дані не враховують міні абортів – абортів, зроблених у період до 6 тижнів, які взагалі як аборти не реєструються, і ще багато абортів не фіксують, щоб уникнути сплати податків, бо це платна операція.

Згідно з енциклопедією Вікіпедія, аборт – це припинення життя зачатої, але ще не народженої дитини шляхом видалення плоду з порожнини матки методом вишкрібання або відсмоктування (для видалення застосовують попереднє розчленування або отруєння (при медикаментозному аборті), що є умисним перериванням вагітності через медичні, соціальні чи інші причини. Медичний аборт за своєю суттю є дитиновбивством, і тому у багатьох релігіях світу вважається смертним гріхом.

Хоча рішенням Ради Європи з біоетики від 1996 року ембріона визнано людиною на 14 день після запліднення, у багатьох країнах світу життя юридично захищається лише після народження. В Біблії Івана Хрестителя у материнській утробі та після його народження названо «дитина» (Євангеліє від Луки 1 розділ 41 і 66 вірші), і ці факти стверджують, що людина є людиною ще у материнській утробі, оскільки нове людське життя розпочинається задовго до її народження.

З моменту зачаття дитина, перебуваючи у материнській утробі, швидко росте та розвивається: впродовж першого місяця у неї є зачатки найважливіших органів і зародкових оболонок. На 18-25 день починає працювати серце, формується власна система кровообігу. Впродовж другого місяця відбувається формування статевих органів, легенів, шлунку, печінки, м’язів та скелету дитини, з третього місяця дитина має ковтальний рефлекс, може морщитися, змінювати вираз обличчя, посміхатися і, відповідно, відчувати біль.

Саме тому аборт, незалежно від обставин та способу його здійснення, є жорстоким вбивством дитини, що спричиняє страшні нелюдські муки та страждання дитини перед смертю. Коли під час проведення цієї операції подивитися на поведінку дитини за допомогою ультразвукової діагностики, то видно, що вона відчуває жахливий біль, намагається уникати гострих медичних інструментів та хімікатів, які спричиняють її смерть. Пульс дитини від страху сягає 200 ударів на хвилину, а рот відкривається для німого крику болю та відчаю.

Але від аборту страждає не лише дитина, а й її батьки. Хтось мудро сказав, що значно легше видалити дитину з материнської утроби, ніж пам’ять про дитя з душі батьків. В результаті аборту є ранні та пізні ускладнення, які нагадуватимуть про скоєне вбивство, фізично, психологічно та духовно травмуючи життя батьків. Ускладнення відразу після аборту - це порушення цілісності матки, її руйнування, кровотечі, інфекція, тромбози, неповне вилучення плодового яйця та інше, що трапляється дуже часто. Більш серйозними наслідками є безпліддя, запальні захворювання жіночої статевої сфери, гормональні порушення, в тому числі рак грудей, порушення функціонування яєчників, ускладнення перебігу подальших вагітностей, психічні розлади, серед яких яскраво виражений постабортний синдром – розлад, викликаний фізичною та душевною травмою після аборту, який показує потребу невідкладного звернення до психотерапевта чи священнослужителя.

Але аборт – це і гріх, оскільки саме так його називають усі провідні світові релігії. Хоча в кожного з нас є різне сприйняття Бога, але, незалежно від наших вірувань у Господа, аборт впливає на наш розум, організм та стосунки з Небесним Отцем. Господь не схвалює аборти, тому нам важливо подумати над цими питаннями, оскільки кожному з нас за кожен вчинок доведеться відповідати перед Справедливим Суддею.

Дуже часто, говорячи про аборти, люди починають оправдовувати свої лихі вчинки різноманітними доказами. Чи погодилися б ви на аборт у наступних ситуаціях?

1. Бідова сім’я. Чоловік – служитель церкви. Вони вже виховують 14 дітей. Дружина дізналася, що вагітна п’ятнадцятою дитиною. Вони живуть у жахливій бідності. Беручи до уваги їхню бідність та ріст населення у світі, чи порадили б ви подружжю робити аборт?

2. Батько легковажний та любитель оковитої, а ще хворий на венеричну хворобу, мама хвора на туберкульоз. Перша дитина народилася, але померла через 6 днів. Дружина дізналася, що вагітна знову. Враховуючи усю складність ситуації, ви б порадили їй зробити аборт?

3. Дівчина ось-ось має вийти заміж, але дізнається, що вагітна не від свого нареченого, який, дізнавшись про це, хоче її залишити. Аби врятувати майбутнє дівчини, ви б порадили їй зробити аборт?

Якщо ви відповіли «так», то…

У першому випадку ви б убили Джона Веслі, відомого священнослужителя XIX століття.

У другому випадку ви б убили Людвіга ван Бетховена, одного з найпопулярніших композиторів світу.

В третьому випадку ви б убили Господа і Спасителя Ісуса Христа!

Наше суспільство широко користується політикою «подвійних стандартів»: ми захищаємо права тварин, але в той же час робимо аборти, порушуючи усі права ненародженої дитини. Тому якщо ми мовчатимемо, то погоджуватимемося із беззаконням – вбивством невинних ненароджених дітей, які, як і ми, хочуть жити.

Чи розуміємо ми, що кожен наш вчинок впливає на майбутнє?

Немає значення, що було і що є у твоєму житті. Які б не були проблеми, Бог сильний допомогти у їхньому вирішенні, оскільки тільки Господь прощає кожну людину, що звертається до Нього з молитвою покаяння, щиро визнаючи свої гріхи. Тільки Бог може дати прощення, зцілення, мир та любов, яких так не вистачає сьогодні.

Тільки статева чистота до шлюбу та подружня вірність збережуть від розчарування, болю, хвороб та гріха дітовбивства. Бережімо життя, яке дає Бог!

 

Олександр Самрук

ВОБФ «Переображення»