Гідність ненасилля. Як священники можуть рятувати сім’ї від домашнього насильства
Яку роль тут можуть зіграти душпастирі, лідери релігійних громад різних конфесій? На ці та інші питання відповідає посібник для церков і релігійних організацій «Реагування на домашнє насильство», який зініціював та видав Інститут релігійної свободи за сприяння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій та фінансової підтримки Канадського фонду місцевих ініціатив.
Безпека любові
Проєкт "Зупини насильство!" правозахисна організація «Інститут релігійної свободи» зініціював 2020 року. Це міжконфесійна громадська ініціатива, спрямована протидіяти домашньому насильству через потенціал церков і релігійних організації України різних конфесій. Завдяки тому, що за понад 20 років діяльності ІРС зібрав довкола себе чималу мережу науковців, практиків, експертів, волонтерів у різних сферах громадської та професійної діяльності, до проекту вдалося залучити досвідчених психологів, юристів, найширше коло представників різних церков.
Виданню посібника передувала реалізація міжконфесійного проекту «Боротьба з домашнім насильством в Україні під час пандемії COVID-19 шляхом залучення впливу релігійних лідерів та спроможності церков» у 2020-2021 роках. Його метою було налагодження діалогу та взаємодії між релігійними спільнотами різних конфесій, громадськими активістами та органами влади задля ефективнішої протидії домашньому насильству. Було запущено міжконфесійний вебсайт «Зупини насильство» (family.org.ua).
Проект підтримали лідери найбільших християнських Церков, юдейського та мусульманського об’єднань України. Адже для всіх релігійних спільнот сім’я є однією з найбільших цінностей – місцем, де плекається любов, довіра, безпека.
Посібник для церков і релігійних організацій «Реагування на домашнє насильство» Інститут релігійної свободи презентував 22 лютого. Автори зазначають, що цей посібник і подальші тренінги допоможуть священникам і іншим релігійним діячам здійснювати служіння з протидії домашньому насиллю більш системно і кваліфіковано.
Плід міжконфесійної співпраці
Посібник розробила міжконфесійна робоча група з протидії домашньому насильству, в якій працювали представники Православної Церкви України, Української Православної Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, Римсько-Католицької Церкви в Україні, Всеукраїнського Союзу Церков Євангельських Християн-Баптистів, Української Церкви Християн Віри Євангельської, Церкви адвентистів сьомого дня в Україні, Української Християнської Євангельської Церкви, Об’єднання юдейських релігійних організацій України та Духовного управління мусульман України.
Участь у створенні посібника взяли психологи, юристи, фахівці Національної поліції України та Мінсоцполітики. Видання має наклад 1000 примірників, його надіслано в різні регіони України – церквам, релігійним громадам і заснованим ними соціальним закладам. Електронну версію усі охочі можуть завантажити безкоштовно: bit.ly/2022-IRF-handbook-web
«Завдання посібника – ввести в курс проблематики домашнього насильства, звернути увагу служителів церков на цю суспільну проблему та підказати їм можливі першочергові заходи реагування», – зазначають розробники.
На сторінках посібника є, зокрема, визначення «домашнього насильства», його причини, юридична відповідальність, інформація про види та прояви домашнього насильства, його наслідки для подружжя і дітей, практичні аспекти надання підтримки, юридичні заходи для захисту постраждалих від кривдника, контакти профільних фахівців і служб допомоги, рекомендована література тощо. Тут також є QR-коди з посиланнями на додаткові матеріали і тематичні тренінги.
Множинність алгоритмів
Посібник рекомендують використовувати у поєднанні з тематичними тренінгами, оскільки душпастирська опіка сімей у кризових ситуаціях потребує постійного підвищення кваліфікації. Цього року Інститут релігійної свободи провів такі тренінги для майже 100 служителів церков і релігійних організацій а також керівників церковних служінь, які працюють із сім'ями, молоддю, жінками, чоловіками, надають соціальну допомогу. Перед ними виступили психолог, юрист, посадовець Національної поліції України, представники різних церков. Вони детально розповіли, яка просвітницька робота і практична допомога можуть слугувати зміцненню сімей, запобіганню насильству, зціленню стосунків.
«У релігійних діячів був запит на алгоритм дій: що робити у разі домашнього насильства, – зазначив виконавчий директор ГО «Інститут релігійної свободи», кандидат юридичних наук Максим Васін. – Утім універсального алгоритму не існує, бо ситуації дуже різні. Чимало з них описані у посібнику. Тут подається основна інформація: з чого почати капелану, священнику, душпастирю при консультуванні таких людей».
Максим Васін нагадав, що кривдник може діяти під впливом власного травматичного досвіду. Зокрема, демобілізовані військові, повертаючись із фронту, не завжди мають внутрішній ресурс аби самотужки впоратися з психологічним розладом, набутим від побаченого на війні. Часом доводиться залучати психотерапевтів, іноді психіатрів, щоб допомогти людині в кризовій ситуації та її близьким.
«Для кожної Церкви, релігійної спільноти сім’я є однією з найбільших цінностей, – констатує виконавчий директор ІРС. – Вона має бути місцем безпеки, де дитина розвивається без страждань, а чоловік і жінка відчувають підтримку одне одного навіть у кризових ситуаціях. Священник може навчити, як переживати кризи без насильства, не викидати свою агресію на рідних, проживати кризу, не завдаючи шкоди найближчим».
«Кожен схильний до насильства…»
Старший інспектор з особливих доручень Управління дотримання прав людини Національної поліції України Ірина Залялова під час тренінгів, організованих Інститутом релігійної свободи, розповіла про співпрацю з капеланами. Зокрема, про ініціативу «Капеланське служіння для правоохоронців». За її словами, у Дніпропетровській і Кіровоградській областях капелани виїжджають разом з поліцейськими на виклики щодо домашнього насильства. При чому капелани не втручаються в роботу поліцейського. Вони надають емоційну підтримку як скривдженим, так і кривдникам. Допомагають дітям, які стали свідками насилля чи потерпіли від нього. У деяких випадках вони шукають притулок для осіб, які зазнають насильства.
Пані Ірина нагадала, що стаття 126-1 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насилля. Такі дії караються громадськими роботами, арештом, обмеженням волі або позбавленням волі на строк до двох років.
Під час тренінгів керівниця Інституту ментального здоров’я і розвитку особистості Наталія Простун висловила переконання, що кожна людина схильна до насильства. Тому потрібно постійно прислухатися до себе, помічати, як часто ми маніпулюємо – самі собою, чоловіком чи дружиною, своїми дітьми. «Ми всі переживаємо гнів, по-різному собою володіємо, маємо різні темпераменти», – стверджує пані Наталія. – Утім насилля – це коли прояви агресії є інтенсивними, систематичними і тривалими.
За словами психолога, потрібно надавати допомогу і кривдникам, адже вони всі свого часу пережили насилля над собою. Відтак, у них не розвинута структура мозку, що відповідає за співчуття. Усі кривдники хочуть мати добрі сім’ї, але не вміють, не відчувають, як це зробити без насилля. І тут потрібна командні робота священника, психолога, медика – якщо є суїцидальні настрої. Пані Наталія наголосила на важливості конфіденційності під час надання такої допомоги – адже без цього не буде довіри.
«Ми травмована нація, – зазначає Наталія Простун. – У нашому суспільстві висока толерантність до насилля. Потрібно інформувати, що таке насилля та що робити у випадку, коли ого вчиняють супроти когось. Про це потрібно розповідати дітям у школах. Потрібно створити підтримуюче середовище, патронат над родинами, без осудження. І навчати сім’ї ненасильницької комунікації: як відчувати, чути одне одного, як здійснювати емоційну саморегуляцію, як діяти, коли є ознаки емоційного вигорання. Жінка, яка вигорає від материнства, має знати, куди може звернутися по допомогу, щоб відновити сили. Діти мають знати, що є безпечний дорослий – у школі, в церкві, або ж це мама іншого підлітка».
Допомога і прихисток
Комунікаторка «Карітас-Спес Україна» Тетяна Калініченко поділилася з учасниками тренінгів ІРС досвідом Католицької Церкви, яка через соціальні заклади допомагає жінкам у складних ситуаціях. Так, під Харковом створили шелтер і дитсадок, завдяки чому жінки можуть навчатися, опановувати професію швачки. Невдовзі і під Києвом буде відкрито шелтер, де надаватиметься допомога жінкам, потерпілим від домашнього насильства.
Про працю УГКЦ на ниві профілактики домашнього насилля розказав заступник голови відділу соціального служіння УГКЦ протоієрей Андрій Нагірняк. Так, єпархіальні комісії у справах родини провадять навчання для священників. А мережа «Карітас-Україна», що є в усіх регіонах, працює з родинами в кризових ситуаціях, пов’язаних із насиллям у родин та надає матеріальну допомогу. Також при парафіях УГКЦ діють сімейні порадні.
«Релігія не гарантує відсутність цієї проблеми в наших спільнотах і сім’ях, – наголошує отець Андрій. – Роботу важливо починати на етапі підготування до подружнього життя».
Про активну діяльність Православної Церкви України у сфері протидії домашньому насильству та запобігання йому під час тренінгів розказав керівник соціального служіння Православної Церкви України (ГО «Елеос-Україна») священник-капелан Сергій Дмитрієв. Він зазначив, що Київській області успішно діє шелтер святої княгині Ольги, де жінки можуть почуватися безпечно. За його словами, подібні шелтери ПЦУ відкриє також в інших регіонах України. Священник запросив усіх охочих пройти тренінги, які регулярно організовує «Елеос-Україна», про те, як організувати шелтер та отримати кошти на його фінансування від органів місцевої влади.
Існують й інші можливості для підвищення кваліфікації священників і церковнослужителів у сфері надання душпастирської опіки постраждалим від домашнього насильства та кривдникам. Про тренінгову програму благодійного фонду «Надія від серця до серця» розповіла його керівниця, координаторка програми «Зцілення душевних ран в Україні» Вікторія Райчинець. Цю програму провадить Українське біблійне товариство для представників будь-яких конфесій. Вона базується на біблійних принципах і присвячена відновленню людей, які пережили різного роду травми: психологічне та фізичне насилля, залежності, фізичні травми.
Звичка поваги
Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній свого часу наголосив, що важливо донести спільні напрацювання в сфері запобігання і протидії домашньому насильству до парафій, до місцевих церковних відділів у справах сімей і соціального служіння.
Проблем у цій сфері вистачає. Інколи церковні спільноти різних конфесій не сприяють подоланню домашнього насилля, бо не надають підтримки враженим родинам. Їх або виштовхують із церкви, або змушують мовчати, терпіти таким чином «зберігати родину». Утім подекуди самі церковнослужителі застосовують насильство у своїх громадах – і створюють середовище, де і в стосунках між парафіянами, і в родинах насилля утверджується як норма.
Крім цього, часом священники, які щиро прагнуть допомогти родинам, не знають як це зробити і намагаються якось вплинути на ситуацію чи самотужки визначити, «хто тут винний». Вони можуть мимохіть зашкодити подружжю чи дітям. І навіть собі. «Священнослужителі, які надають душпастирську опіку постраждалим від насильства, самі можуть зазнати вікарної травми (вторинного травматичного стресу), – читаємо в посібнику. – Це може бути наслідком душевних переживань і болю від зустрічей душпастиря з проявами жорстокого поводження у сім’ях та тяжкою долею людей, які особисто постраждали від домашнього насильства (первинний травматичний стрес). Щоб не допустити вікарної травми, для душпастирів важливою є профілактика емоційного вигоряння».
Укладачі посібника радять священникам залучати потрібних фахівців та постійно вдосконалюватися. А на своїх парафіях організовувати інформаційні заходи. Наприклад, підготувати цикл тематичних проповідей чи духовних бесід для громади з проблематики домашнього насильства. Або ж організувати просвітницьку програму для молоді, майбутніх подружь та вже зрілих вірян. Також лідери громад можуть ініціювати благодійну програму для підтримки постраждалих від насильства та протидії домашньому насильству. Та найголовніше, релігійні діячі мають відверто говорити про прояви насильства в подружжях, зберігаючи на зовнішню оболонку родини, а її внутрішню суть і навчаючи паству цінувати правду та довіру.
«Замість звички терпіти насилля, сформованої внаслідок тривалого панування тоталітарної радянської влади, у релігійній громаді буде формуватися здорова культура несприйняття поведінки, яка зневажає Богом дану гідність людини, її цінність і унікальність, – ідеться в посібнику. – Культура поваги до гідності, цінності та обдарованості кожної людини, незалежно від її статі, доходів та соціального статусу, буде сприяти зміцненню сімей та вихованню дітей у атмосфері любові, яку вони зможуть зберегти для власного шлюбу».
##DONATE_TEXT_BLOCK#
