Хресні страждання. Чому депутати СН затягнули питання заборони УПЦ МП та до чого тут США
Єлизавета Драбкіна
У кінці травня Верховна Рада спробувала розібратись з такою непростою темою, як заборона релігійних організацій, пов’язаних з РФ.
Спроба вийшла невдалою. Проте, до того все йшло.
Ще у жовтні минулого року ВР у першому читанні проголосувала за відповідний законопроєкт. Але далі нардепи подали 1256 пропозицій і поправок до документа, що докорінно змінили його положення. Не залишили навіть назву — новий варіант має «шапку» «Про захист національної й громадської безпеки, прав і свобод людини у сфері діяльності релігійних організацій».
Та навіть оновлену версію депутати ухвалювати в цілому не поспішають. Дійшло до того, що депутати фракції Європейська солідарність (ЄС) Петра Порошенка навіть блокували трибуну ВР для того, аби домогтися голосування за проєкт.
Шлях до релігійного звільнення
Володимир В’ятрович, представник ЄС, яка активно просуває документ, зазначив: в тексті до другого читання має з’явитися ідеологічне посилання на норми Конституції України та Європейської Конвенції з прав людини, які передбачають права на свободу, свободу релігій та об'єднань, а також можливість обмеження прав закону в інтересах громадської і національної безпеки.
Законопроєкт, який розглядався у першому читанні, концентрувався на загальних поняттях та забороні будь-яких релігійних організації, що пов’язані з РФ. У другому читанні ці положення залишаються. «Закон забороняє діяльність релігійних організацій держави-агресора, які прямо або опосередковано підтримують збройну агресію в Україні», — пояснює В’ятрович.
Але головною відмінністю документа є згадка конкретної релігійної організації - Російської православної церкви (РПЦ).
Співрозмовники NV наголошують, що РПЦ беззаперечно підтримує російську агресію та створює загрозу громадській і національній безпеці України, що підтверджується численними фактами, зібраними правоохоронцями.
Потребу в забороні будь-якої діяльності РПЦ в Україні NV «слуга народу» Микита Потураєв, голова профільного комітету ВР з питань гуманітарної та інформполітики, пояснює необхідністю появи в документі політичної декларації. «Бо після тих злочинів, в яких безпосередньо бере участь ця так звана церква, я вважаю, що Верховна Рада має на законодавчому рівні визначити її відповідальність за геноцидну, агресивну війну Росії проти України. Також засуджується і визначається суть ідеології «руського міра», — каже депутат.
Водночас за його словами, в законопроєкті присутній і практичний вимір, адже визнаючи РПЦ фактично злочинною організацією, Україна констатує, що жодних зв’язків з цією церквою та будь-якими релігійними організаціями, які пов’язані з РФ, у нашій державі бути не може. Так само й українські релігійні організації не можуть бути ретрансляторами ідеології «руського міра». У випадку виявлення афілійованості чи підпорядкованості РПЦ, діяльність таких структур буде припинятися.
Законопроєкт передбачає спеціальну процедуру, яка визначає вже згадану «афілійованість». При цьому інструментарій був значно розширений у порівнянні з редакцією до першого читання.
Перевіркою щодо наявності зв’язків церкви із РФ, відповідно до законопроєкту, має займатися, зокрема, Державна служба з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС). Якщо та виявить певні ознаки афілійованості чи об'єднання з РПЦ або іншою релігійною організацією з центром в Росії, то вона має оголосити про початок дослідження цих ознак. Якщо їхня наявність буде підтверджена, підозріла організація отримає припис про усунення порушень закону. І якщо не виконає його протягом 30 днів, буде визнана афілійованою. Отже, не буде мати права використовувати і орендувати державне і комунальне майно, в тому числі культові споруди.
ДЕСС має подати до суду подання про припинення діяльності такої релігійної організації, і суд ухвалить остаточне рішення. При цьому є й можливість апеляції.
«Ніякого свавільства з боку виконавчої влади в цьому процесі не може бути. Можливо, процес наведення ладу в цій сфері не буде такий швидкий, як, може, очікує частина наших громадян, але він буде законний, він буде правильний з точки зору міжнародного права, європейського права. Щоб його не можна було оскаржити, зокрема, в європейських судах, — пояснив Потураєв. — Наше завдання навести лад в цій сфері, а не вдаватися до репресій».
Законопроєкт також спрощує вихід православних громад з московського патріархату. В Україні й раніше була така процедура, проте, за словами депутата, вона була дуже складною. Новий документ врегульовує це питання, адже, як зазначив Потураєв «релігійне кріпацтво точно не відповідає міжнародним принципам свободи совісті».
Згідно з документом, рішення про зміну підлеглості релігійної організації має підтримати не менш як дві третини присутніх членів загальних зборів релігійної громади.
Окрім того, для реєстрації переходу не потрібні будуть оригінали старого статуту чи свідоцтво. Це важливо, адже деякі російські священники могли навмисно приховувати такі документи або ж вдавати, що вони втрачені.
Серед інших норм законопроєкту, зокрема, те, що діяльність релігійної організації припиняється, якщо її керівництво було засуджено судом за державну зраду чи колаборанство, а також норма, що священник Московського патріархату не може бути військовим капеланом.
«Ми намагалися максимально комплексно підійти до вирішення цього питання. Я вважаю, що цей законопроєкт, яким він виявився до другого читання, набагато сильніший, ніж його перша версія. І це саме те, чого насправді зараз потребує Україна», — вважає В’ятрович.
Перепони
Вже пройшло понад пів року з голосування у першому читанні за законопроєкт про заборону релігійних організацій, пов’язаних з РФ. Документ вже розглянули в профільному комітеті та підготували зведену порівняльну таблицю з усіма правками. Та його ще не винесли на голосування в цілому.
За словами В’ятровича, фактично всі фракції парламенту, крім Слуги народу (СН) та колишніх представників забороненої ОПЗЖ, протягом кількох місяців вимагали внесення законопроєкту до порядку денного. «На заваді стоять якраз чітко фракція СН і дві колишні осколки від ОПЗЖ [депутатські групи Платформа за життя та мир і Відновлення України], — каже він. — Мене не дивує позиція колишнього ОПЗЖ, тому що це відверто проросійська агентура, але, на жаль, їх позицію підтримують і представники фракції монобільшості».
На думку депутата, затягування прийняття законопроєкту пов’язане саме з позицією екс-ОПЗЖ, адже монобільшість часто вдається до підтримки цієї політсили при голосуванні за інші ініціативи. «Очевидно, що це шантаж з боку колишньої ОПЗЖ, що в разі того, якщо цей законопроєкт буде виноситися на порядок денний, то вони не даватимуть голоси за потрібні для Слуги народу законопроєкти», — сказав В’ятрович.
Можливі й інші перепони.
Так, джерело NV у монобільшості повідомило, що депутати погодилися відкласти вирішення релігійного питання до кінця червня. Саме тоді до України на молитовний сніданок має завітати високопоставлений представник Республіканської партії США.
Частина консервативних республіканців вважає, що заборона релігійних організації, пов’язаних з країною-агресором, може призвести до утиску релігійних громад та нападок на релігійні свободи, зазначив цей представник СН.
За словами співрозмовника редакції, прийняття законопроєкту може навіть вплинути на виділення допомоги Україні та проведення Глобального саміту миру у червні.
Ще одну причину, чому документ не виносять на голосування, NV озвучив Артем Культенко, заступник голови фракції СН. «Головним спірним питанням, що гальмує прийняття законопроєкту є неурегульований аспект незалежності релігійної експертизи, на що прямо вказують наші західні партнери, зокрема у США», — сказав він.
Депутат зазначив, що парламент має знайти рішення та запропонувати в якості експертної організації незалежну європейську інституцію.
Водночас В’ятрович вважає, що законопроєкт можна було б прокомунікувати з американськими партнерами.
Він також згадав офіційне пояснення керівника фракції СН Давида Арахамії, що той і радий поставити проєкт на голосування, але боїться провалу, — мовляв, не вистачить голосів. «Ми вирішили не чекати і зараз розпочали збір підписів, в тому числі серед представників фракції Слуга народу, — пояснив В’ятрович. — Там дуже багато людей, які готові підтримати цей законопроєкт і станом на сьогодні [22 травня] вже понад сотню підписів було зібрано. Тому я думаю, що зберемо точно більше, ніж 225 голосів [необхідних для прийняття законопроєкту]».
Водночас Потураєв дотримується іншої думки щодо причин затримки голосування. За його словами, держава багато років не приділяла релігійній сфері належної уваги та толерувала організації, які пов’язані з країною-агресором. Наразі ж деякі депутати побоюються піднімати це питання, аби уникнути нібито втручання держави в питання віри та свободи совісті.
«Цей закон не про віру, не про релігію, цей закон навіть не про церкви — він про зв’язки», — уточнює Потураєв.
Водночас Культенко вважає, що прийняття законопроєкту у нинішньому вигляді не на часі. Він зазначає, що боротьбою з російським впливом, в тому числі і серед релігійних діячів та організацій, досить успішно займається СБУ, якій ВР ще 2 роки тому надала всі необхідні для цього інструменти.
За його словами, законопроєкт стосується чутливих питань. Він «ні в якому разі не повинен провокувати розкол у суспільстві та давати поле для ворожнечі всередині країни та не має порушувати конституційні права наших громадян на свободу віросповідання».
В’ятрович і Потураєв вважають, що депутатам вдасться ухвалити законопроєкт при винесенні на голосування. «Якщо не буде якоїсь чіткої категорично негативної позиції Банкової щодо цього законопроєкту, то я думаю, що голоси будуть», — додає представник ЄС.
Потрібний крок подалі від Москви
Релігієзнавиця Ірина Богачевська цілковито підтримує заборону пов’язаних з Москвою релігійних організацій, адже, за її словами, йдеться про агентуру, що поширює ідеологію так званого «русского міра». Вона підкреслює, що ніхто в Україні не намагається пригнобити конкретного парафіянина московського патріархату, але зауважує, що ця ідеологія має бути викоренена, адже «по-перше, вона не притаманна християнству як такому, а по-друге, загрожує нацбезпеці України».
Запропонований законопроєкт Богачевська вважає виваженим. Зокрема, вона підтримує введення релігієзнавчої експертизи як етапу на шляху до визнання організації афілійованою з РФ. Адже така процедура існувала й раніше, але УПЦ МП намагалася не визнавати її результати та оскаржувати їх. При цьому в оновленій редакції законопроєкту останнє слово залишається за судом, що Богачевська вважає правильним рішенням.
Позитивним моментом релігієзнавиця називає й те, що при розробці законопроєкту депутати радились з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) — це міжконфесійна структура, яка поєднує переважну більшість релігійних установ в країні. Її представники ще минулого року підтримали розгляд в парламенті та прийняття за основу зазначеного документа. Експертка зауважила, що підтримка такої організації - потужний аргумент для світової спільноти, щоб законопроєкт сприйняли не як спробу держави репресувати певну церкву, а як дії, які підтримує або розуміє переважна більшості релігійних організацій країни.
При цьому Богачевська визнала, що депутати намагаються пом’якшити певні моменти, що можуть викликати роздратування людей поза українським контекстом. Це робиться, зокрема, й для того, аби зберегти допомогу закордонних партнерів, як США.
За її словами, УПЦ МП змогла прикути до себе увагу світової спільноти, створивши упереджений бекграунд, що нібито в Україні порушується свобода совісті саме щодо нього. «Якщо він [законопроєкт] не буде відшліфований досконало, якщо він не буде схвалений Єврокомісією, то, можливо, буде гальмувати шлях України до Євросоюзу. І саме тому його так довго вичитують, вносять правки і т.д», — зазначає релігієзнавиця.
Зараз вдалий час для заборони релігійних організації, пов’язаних з РФ, впевнена Богачевська, адже «потім вони знову оговтуються, як та гідра багатоголова, відростять своїх агентів і підуть в свій хрестовий похід за «руській мір».
Вона тішиться тим, що країна на державному рівні усвідомлює важливість заборони.
При цьому Богачевська підкреслює, що такі рішення не можна залишати на півдорозі: «Тому що релігійні процеси дуже важкі, неквапливі, адже вони пов’язані зі світоглядом людей. А світогляд трансформується і змінюється дуже важко. Але інколи, як зараз під час війни, цей світогляд має шанс змінитися не еволюційно, а революційно».
Релігієзнавиця впевнена, що документ приймуть, адже «в суспільстві потреба в цьому законі абсолютно назріла, навіть перезріла».
