Великий празник Переображення Ісуса, який святкуємо 19-го серпня, цього року припадає на неділю. А кожна неділя – празник Христового Воскресіння. Ці дві чудесні події найбільшою мірою відкривають незбагненну тайну Спасителя. Він – Єдинородний Син Божий (так називав Його Небесний Отець) і Син людський (так Ісус називав Себе Сам).

Вифлиємські ясла і Голгофа – повною мірою засвідчують людську природу тіла Ісуса, а Переображення і Воскресіння – Божественну – Сина Божого. В Його одній Особі поєднані Бог і Людина, тому Спасителя називають ще Богочоловіком.

«Я – Світло світу», - сказав Христос.

«Ви – світло світу», - промовив до своїх учнів, послідовників і закликав: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на Небі». Цими словами Спаситель закликає і кожного з нас побороти в собі гріх, очистити серце від гріховного бруду , тоді воно стане світлосяйним, світлоносним і світитиме всьому світові Божественним світлом.

Так від апостольських часів з року в рік, з віку у вік, Божественне світло мало би збільшуватися і все яскравіше світити всьому світові. Та сьогодні не можемо не бачити, як воно поспішно згасає і світ поринає у гріховний морок… Та ні! Світло Боже не згасає і ніколи не згасне! Просто коли від нього відвертаються і надають перевагу пітьмі, воно повертається до свого Творця.

Хто може ствердити, що і через дві тисячі років, відколи на землі яскраво засяяло Боже світло, світ переображається?! А що скажемо зараз про роки нашої незалежності і повної свободи віросповідання? Та й чи не все у нас починалося неправильно і трагічно. Ми до крові і навіть до смерті боролися за храми і парафії. А тим часом дуже легко, безперешкодно, беззаборонно через телебачення, радіо, друковану пресу та увесь інформаційний простір, безупинно, 24 години на добу в наші помешкання, а значить, у наші душі й серця, і особливо молоді, линув і лине жахливий смертоносний для душ потік сатанинських нечистот в аморальних низькопробних фільмах, розважальних програмах і різних шоу. Якою після цього всього може бути наша молодь – майбутнє України? Так, розкутою, розбещеною, вульгарною… Чи не для більшості з них на першому місці споживацькі інтереси, комфорти, статки, розваги, безтурботне життя, як у молоді у високорозвинутих країнах Заходу. А не маючи за кордоном батьків-заробітчан і змогу самим реалізувати себе в Україні, вони (а їх за підрахунками різних соціальних служб аж до 90%)  виголошують: «Треба валити геть з цієї країни!» - і роблять усе для цього… В цьому може будь-хто переконатися, які щодня великі черги біля візових центрів.

Дехто закликає молодь, яка вчиться на Заході, повертатися додому, відкривати тут свою справу і розбудовувати Україну. Вони відповідають: «А на що повертатися, коли в Україні уже все поділено між олігархічними родинними кланами і до себе чужих вони не приймають?!» А про високий професіоналізм, чесність, справедливість і працьовитість годі й говорити. Кому це все потрібно?

Дуже легко було нашим Церквам, особливо в особах ієрархів, вже від 90-х років заступитися за наш бідний народ, бо до наших владик прислухалися і навіть(!) боялися їх. Боялися, бо на їхній голос до народу начальники могли втратити владу. Тому й мали б вони використати цю добру нагоду і своїми зверненнями через ЗМІ і наживо нагадувати можновладцям про їхню відповідальність перед Богом і навіть кару за затримання зарплати, за оплату в конвертах, за вимагання хабарів, просити не бути черствими і байдужими до своїх підлеглих. Окремо необхідно було б просити лікарів знаходити можливість допомогти хворим, які не мали (та й сьогодні таких чимало) змоги віддячити за їхні послуги. З цієї причини відомо чимало трагічних випадків. Та, на превеликий жаль, таких звернень не було. Народ був ніби залишений своїми високими духовними батьками напризволяще. А мало б бути добре бачення, розуміння і аналіз всього, що в нас робиться неправильно, куди і до чого все іде, щоб запобігти і зупинити  всяке зло. Наприклад, хто не бачив, як жахливо забруднені відходами, відпрацьованими предметами  окраїни наших лісів, береги річок, поля, яри і т. д. А екологічні служби створено не так давно. Подібно і марші за сімейні цінності необхідно було проводити на початку 90-х років, але не тепер, коли народ уже зжився і звикся з пропагандою всяких збочень.

Глибоко переконаний;  якби за декретом Глав наших Церков  всі священнослужителі кожної неділі в храмах пояснювали вірним проблеми екології і наголошували, що забруднення природи, яка належить Йому  як її Творцеві,  є великий гріх перед Ним, то ця біда була б якнайскоріше подолана.

Так, далеко не все добре в нашому домі. Та з Богом ніколи і ніщо не пізно, і вихід завжди є! Наш порятунок – наше переображення. Спочатку всіх духовних поводарів і можновладців, а слідом за ними ними ж веденими вірян – українців. Нас закликають зростати у вірі і центром свого життя покласти Боже Слово, Ісуса Христа для оцінювання всього, що діється навколо. Та мені, грішному і негідному, видається, що цього не достатньо. Необхідно зростати у вірі, надії і любові. Так, особливо в любові до Бога і до ближніх, яка є коренем і вершиною всіх чеснот. А без неї ні одна з них нікого не  спасе. І Боже Слово та Ісус Христос є не лише для оцінювання (це тільки початок), а для боротьби з пристрастями, зі звабами світу цього, з мамоною, з демонами і гріхом в собі. Зовсім не достатньо іти на компроміс з гріхом, як також дехто закликає. Його необхідно виявляти, викривати, від нього застерігати, тобто оберігати і спасати вірних.

А якщо в центрі свого життя поставити Ісуса в ближньому, то тільки це, а ніщо інше,- переобразило б і спасло б усіх! Так і молитва, і піст, і милостиня, і Святі Тайни (навіть Тіло і Кров Христові) є лише Святими Засобами у боротьбі проти гріха на дорозі спасіння. Та якщо б ми, як говорить один відомий богослов, нехай і уявно, але щиро, з глибини свого серця падали ниць перед кожною людиною, як впали апостоли перед Переображеним Ісусом, і дивилися на неї знизу вверх,- це і було б нашим істинним переображенням, яке свідчило б про наше спасенне життя в Бозі, в Ісусі Христі, в Святому Дусі, в любові, в святості.