Останній тиждень медіа рясніють новинами з Німеччини. І тут не тільки політика й хворобливий страх прийняти чіткішу позицію в питанні війни Росії проти України, але й потрясіння в середині німецької Католицької Церкви.

Нещодавно на нас відносно неочікувано звалилась історія з #OutInChurch, публічна заява деяких (трохи більше сотні) католиків про їхню сексуальну орієнтацію й сексуальну ідентичність, метою якої, начебто, є прагнення бути прийнятими. Насправді ж, це ще один тиск на Церкву, дуже гучна вимога змінити її Вчення.

Сказати тут можна багато, якщо аналізувати суто моральний аспект справи, але, як на мене, варто звернути увагу саме на комунікаційний аспект цієї медійної-події. Адже те, як ці вимоги комунікують, свідчить і про справжні наміри, і про стан суспільства загалом.

Ось дивіться:

• Розроблено і запущено сайт з Маніфестом, який перекладено на 12 мов. Маніфест написано дуже добре. Він критикує 4 документи Церкви, а, отже, це точно не писали пересічні, як-то кажуть, громадяни. В ньому також можна простежити доволі вдалі маніпуляції, направлені як на емоцію (етос), так і на розум (логос). «Ми характеризуємо Церкву», - йдеться в одному з абзаців. Але ж Церква – це Христос, а ми лише частини цього Тіла. Тож хто має визначати напрямок руху?
• В Маніфесті є також чіткі вимоги з використанням слова «повиннна» (muss), яке в Німецькій мові є доволі сильним і радикальним. Церква, згідно з цією заявою, «повинна» змінити своє ставлення до…, «визнати» й «чітко заявити», що те, як живуть ці люди, є правильним, й «благословляти» цей стиль життя. Тобто ця заява не є окремим випадковим явищем, а саме частиною однієї стратегії, одним з етапів. Попереднім етапом була, якщо пам’ятаєте, акція по благословенню одностатевих пар, яку підтримали деякі священики й єпископи.
• Запущена сторінка в Інстаграмі і Фейсбуці, з добре розробленою графікою й повідомленнями.
• Знято годинний фільм-інтерв’ю, який вийшов на ARD ( а це найбільший телерадіоконсорціум Німеччини). Фільм також залито на сайт, тож, якщо є бажання, його завжди можна подивитись, раптом немає тб вдома.
• Новина пройшла по центральних медіа Німеччина й купи країн світу (а отже її хтось добре підготував).
• Час самого виходу цієї заяви підібрано теж дуже вдало: декілька днів після публікації звіту стосовно розслідування педофілії в архідієцезії Мюнхену. Тобто це момент, коли Церква є найбільш вразливою і вже під прицілом й атакою з усіх можливих сторін (з середини також). Ідеальний момент, щоб просунути тези «церкву треба змінювати», «моральне вчення церкви треба змінити, бо воно пригнічує людей». Себто не люди мають змінитись і прагнути святості й чистоти. А Церква має відмовитись від свого вчення, від натурального права – іншими словами просто відмовитись від власної ідентичності.
• Підібрано вдалу назву і слоган: out in church. Тобто водночас і «вихід» й «залишитись в середині церкви». Вдало. Що тут скажеш. І слоган дуже емоційний: «за Церкву без страху». Тобто за Церкву, в якій немає страху. Просто супер! Адже скільки разів в Євангелії повторюється те відоме нам «Не бійтесь!». Ідеальна алюзія. А ще й слова Івана Павла ІІ… він часто говорив: «не бійтесь».

Тому, за цим всім стоїть дуже добре продумана комунікаційна стратегія й менеджмент, купа місяців підготовки й фінансування. Цих 100 (трошки більше) хтось таки об’єднав, підтримав й допоміг говорити публічно. Було зібрано їхні свідчення й створено комунікаційні повідомлення, які говорять в унісон. Знято навіть фільм й погоджено запуск на центральному каналі… Тут реально купа роботи. Весь цей «вихід в середину» - дуже гарний, якісно зроблений і добре продуманий етап плану, якій прописували точно не прості волонтери-католики, керуючих поривом духу й емоціями.

Які висновки можна зробити? Наприклад, можна ще раз переконатись, що Комунікація – це важливо. Вдала комунікація передбачає залучення професіоналів (комунікаційників й менеджерів), фінансування й наявність дружніх зв’язків із медіа, а також добрих персональних стосунків із лідерами думки.

А ще, як виявилось, важливо займатись духовною й інтелектуальною формацією світських, щоб вони могли якісно впливати й змінювати суспільство, повертаючи всі сфери життя до Бога.

І не менш важливе: можна таки побачити, наскільки важливо слухати й чути, щоб потім не бути в шоці, а просто вміти знайти потрібні слова і дії тоді, коли люди цього потребують.

Майже сто років тому, Честертон в одній зі своїх статей написав, що люди прагнуть змінити закон не тому, що сильніші, ніж закон, а тому, що закон сильніший, ніж вони.

Чому ж є таке прагнення змінити саме Католицьку Церкву, а не просто, маючи весь цей ресурс, створити окрему, чи знайти ту, яка тобі зручніша? Ми ж всі наче вільні обирати собі ту компанію, з якою нам простіше рухатись вперед і вгору (чи ще кудись…)...