Папа Франциск, рік 2020, енцикліка “Fratelli tutti”, пункт 241: «Не йдеться про те, щоб пропонувати прощення, відмовляючись від своїх прав перед корумпованим можновладцем, злочинцем чи тим, хто принижує нашу гідність. Ми покликані любити всіх без винятку, але любити гнобителя не означає дозволяти йому продовжувати бути гнобителем; не означає змушувати його думати, що те, що він робить, є прийнятним.

Навпаки, добрий спосіб любити його - це намагатися різними способами змусити його припинити гнобити, забрати у нього ту владу, якою він не вміє користуватися і яка деформує його як людську істоту.

Пробачити не означає дозволити, щоб і надалі топтали гідність свою та інших, або щоб злочинець продовжував скоювати злочини. Ті, хто страждає від несправедливості, повинні рішуче відстоювати свої права і права своєї сім'ї саме тому, що вони повинні берегти гідність, яку їм дано, гідність, яку любить Бог.

Якщо злочинець завдав шкоди мені або комусь із моїх близьких, ніщо не заважає мені вимагати справедливості і працювати над тим, щоб ця людина - або будь-яка інша - не завдала мені шкоди знову або не робила того ж самого проти інших. Я зобов'язаний це робити, і прощення не тільки не заперечує цієї потреби, але й вимагає її.»

З моменту оприлюднення енцикліки пройшло 4 роки, з них 2 в контексті повномасштабної війни Росії проти України. Зараз європейські політики відкрито говорять, про можливість нападу Росії на країни Нато в найближчі декілька років. Війна давно не була такою близькою до кожної країни ЄС.

В засобах масової інформації і в соціальних мережах в Європі активно розкручується російський наратив, про те, що Україна програла. Так, це наратив саме Московії і вкладає вона в нього великі кошти і ресурси. Наратив залякування, який породжує безнадію, з метою зупинити дії українців і європейців. Адже безнадія, як відомо, блокує людей. Безнадія – це інструмент диявола, як і сум.

Тим часом Папа знову дає інтерв’ю...

Навіщо? Не знаю, можу лише здогадуватись. З упевненістю можна стверджувати лише одне: це всупереч common sense, адже вже давно і всі зрозуміли, що інтерв'ю - не його жанр, і з цього, як показує практика, мало коли виходить щось добре для Церкви.

Цього разу в інтерв’ю швейцарському, італомовному журналісту Lorenzo Buccella (Radio Televisione Svizzera (RSI)) на питання: «В Україні є ті, хто закликає до мужності капітуляції, до білого прапора. Але інші кажуть, що це легітимізує найсильнішого. Як ви вважаєте?» (Ось, до речі, лінк на ту частину інтерв'ю, яку було оприлюднено Ватиканом https://www.vaticannews.va/it/papa/news/2024-03/papa-francesco-intervista-radio-televisione-svizzera-ucraina.html), прозвучали болючі українцям слова.

Папа раптом, як і колись про «гавкіт НAТО», відповідає фактично повторюючи (випадково?) найактуальніший російський наратив в Європі про те, що Україна вже програла: «Це інтерпретація. Але я думаю, що сильніший той, хто бачить ситуацію, думає про людей і має сміливість підняти білий прапор і вести переговори. І сьогодні ви можете вести переговори за допомогою міжнародних сил. Вони там є. Це слово "домовлятися" - це сміливе слово. Коли ви бачите, що ви переможені, що справа не йде, майте мужність вести переговори. І вам соромно, але якщо ви будете продовжувати в тому ж дусі, скільки смертей (буде) тоді? І це закінчиться ще гірше. Ведіть переговори вчасно, шукайте якусь країну для посередництва. Сьогодні, наприклад, з війною в Україні, є багато тих, хто хоче бути посередником. Туреччина, наприклад... Не соромтеся домовлятися, поки не стало гірше".

Поки не стало гірше... дзвенить у вухах.

Як відомо, білий прапор в контексті війни може означати безумовну капітуляцію…

Що це взагалі було?

По суті Папа, і в цьому найбільша іронія, суперечить сам собі, своїй власній енцикліці. Питання лише, чому так сталось? Чому, власне, саме зараз, коли ідентичні меседжі поширює Росія в Європі, саме ця теза про «Україна вже програла», прозвучала з вуст Понтифіка, надаючи таким чином російським тезам більшої ваги? Причин такої помилки комунікації Ватикану може бути декілька, яка ж з них основна - навряд чи дізнаємось.

Можливо Франциск і справді думає, що здатись – це врятуватись. Але як же тоді бути з моральним обов’язком зупинити гнобителя і врятувати вже пригноблених (на окупованих територіях)?

Хоча причина може бути банальнішою: вік і змученість. 87 - це вам не жарти. Додати сюди ще й його небезпідставний страх за Європу - і звідси логічною постає спроба обрати менше зло, щоб уникнути більшого зла, і, якщо дивитись на це суто з точки зору моралі, це не так вже і неправильно.

Звичайно, що це може бути і просто вплив його радників. Або перемовини, які вже йдуть, і про які ми не знаємо. Як би там не було, у мене особисто більше питань не до нього особисто, адже право на власну думку (хоч і помилкову) ніхто не відміняв, а до його прес-служби і найближчого кола. Бо навіщо, скажіть, взагалі дозволяти ці інтерв’ю? Навіщо дозволяти використовувати авторитет Понтифіка в політичних цілях агресора?

В уявленні Франциска, якщо уважно читати його проповіді, всі люди однаково добрі й водночас однаково грішні. Тож зовсім не дивно, що він часто ставить гнобителя і гнобленого на один рівень простого грішника. В цьому Франциск послідовний. Тож це не обмовка і не сюрприз. Так само, як і вже системні дії тих, хто домовляються про його інтерв’ю, не думаючи, про наслідки для Церкви, чи просто маючи власні суто політичні амбіції й інтереси.

В будь-якому разі, жодні слова Понтифіка в жодному інтерв’ю не змінюють ані Доктрини Церкви, ані радикальності Євангелія. Христос віддав своє життя для інших, за інших. Не домовляючись, не виторговуючи нічого, хоча диявол і пропонував домовлятись, пам'ятаєте? А Церква в соціальній Доктрині, та й сам Франциск в своїй енцикліці, вчить моральному обов’язку зупиняти зло й захищати власну гідність й гідність інших.

Тому я просто щиро сподіваюсь, що Папа Франциск таки припинить давати інтерв’ю, й зосередиться виключно на тому, що у нього виходить добре: проповідях і коментарях до Євангелія.