"Коли молитимося за мир, то можемо бути певні, що зробили все, що від нас залежить", - нунцій Вісвалдас Кулбокас
"Заклик Папи до молитви за мир спонукає нас замислитися над нашим загальнолюдським покликанням шанувати одні одних, а не використовувати інших задля власних інтересів", - таку думку висловив архиєпископ Вісвалдас Кулбокас у розмові з Радіо Ватикану – Vatican News.
До заклику молитися за мир приєдналися також провідники УГКЦ та РКЦ в Україні, поширивши відповідні звернення до своїх вірних та всіх людей доброї волі. А в римо-католицькому катедральному соборі святого Олександра в Києві спеціальну молитву, організовану Спільнотою святого Егідія, в середу о 19:00 очолить Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас.
Апостольський Нунцій зазначив: "Папа Франциск, закликаючи до молитви, підкреслив, що ми не гідні називати себе людьми, якщо ми не вважаємо інших своїми братами і сестрами. Якщо інший для мене є ворогом, якого я використовую для власних інтересів, то це означає, що я вважаю його не рівним собі, а радше дикою твариною, і, насправді, чимось навіть набагато гіршим... Навіть якщо хтось і не вірить у Бога, людині слід замислитися над тим, яку історію напишуть про неї, якщо протягом життя її основною метою було перемагати інших? «Можемо собі уявити, – додав він, – що у такому випадку історики напишуть в своїх книгах, що та чи інша особа просувала свої інтереси на шкоду мільйонам і десяткам мільйонів людей. Що це за честь? Це було б ганьбою навіть для тварини. Не говорячи вже про християн".
Апостольський Нунцій пояснив, що суть молитви за мир полягає в тому, "аби ми самі навернулися, щоб жили у вірності Богові й нашому покликанню, і щоб жити у братерстві й милосерді до всіх, у покірності, з мужністю та креативністю, що ця молитва за мир єднає нас з Христом. І ми можемо бути певні, що зі свого боку зробили все, що від нас залежало".
Ще один аспект цієї молитви за мир, як підкреслив архиєпископ Кулбокас, полягає в тому, аби просити в Бога прощення: просити прощення за власні гріхи, за гріхи Церкви і Церков, за гріхи своїх політиків і чужих.
На завершення Апостольський Нунцій зазначив, що навіть Христос ніколи не обіцяв своїм учням земного миру, натомість, він говорив їм про мир правдивий, вічний, мир в Бозі. «Але ми знаємо, – додав він, – що як і мир, так і війна перебувають в Божих руках. І досить маленького поруху Божественної волі, і наступить мир. Отже, довірившись Йому, можемо бути певні, що ми зробили все, що від нас залежить».
